Memento mori

Чи можна відносити до природних прав людини деякі «медичні маніпуляції»?

Ставлення людини до природи та тварин — це питання трансформації правової свідомості, що вочевидь не на часі. Людина ще й досі не може визначитися з межами своїх прав і біоетичних проблем, що виникли довкола неї самої.

Killing me softly

У Вищій школі адвокатури пройшла онлайн-трансляція «Знання про співвідношення біоетики та права — інструментарій сучасного правозастосовця». Спікером вебінару виступила к.ю.н., керівник секції правових основ біоетики комітету медичного та фармацевтичного права і біоетики Національної асоціації адвокатів України Яна Триньова.

Родоначальниками вітчизняної біоетики можна вважати Володимира Вернадського та Бориса Кузіна, які у своїх працях хоч і не згадували про таке поняття, як біоетика, але розглядали коло проблем, які можна віднести саме до цього напряму. Здебільшого сьогодні біоетика розглядається в контексті медичної біоетики. Незважаючи на те що коло проблем у галузі біоетики є значно ширшим і включає в себе також екологічну та фармацевтичну етику, а також етику в індустрії краси, усе ж поки що конфлікти вирують довкола першого щабля біоетики. Ідеться про те, чи варто відносити до природних прав людини деякі з «медичних маніпуляцій».

Зокрема, сьогодні активно обговорюють проблему евтаназії. У Нідерландах, Бельгії, Канаді її дозволили на законодавчому рівні. У той же час, до прикладу, в Австралії пропаганда евтаназії веде за собою покарання за статтями «Доведення до самогубства» та «Сприяння самогубству».

До слова, евтаназія як заклик «Убий мене ніжно» стала найбільш популярною останнім часом не серед тяжкохворих, а серед тих, хто перебуває в стані хронічної депресії. Зазвичай це молоде покоління, яке не бачить сенсу в житті та вважає його нестерпною помилкою.

До сфери біоетичних проблем належить також легалізація або заборона абортів. Консервативні партії зазвичай виступають за заборону, тоді як ліберальні відстоюють позицію, за якої ембріон є «втручанням в особисте життя» жінки, а отже, вона має повне право вирішувати: жити йому чи ні.

Окремої уваги заслуговують і футуристичні напрями, які зі своїми божевільними ідеями фікс теж підпадають під біоетичне коло проблем. Зокрема, футуролог Данило Медвєдєв має свій кріоцентр, в якому зберігаються заморожені тіла та їх частини (заморозити голову в цьому кріоцентрі дешевше, вона згідно з уявленнями футуролога являє собою своєрідну флешку, яка містить усю унікальну інформацію про людину), які з часом футуролог обіцяє за сприятливих умов «воскресити».

Цце марення про безсмертя виглядає так, що родич людини або вона сама підписує угоду про кріонування заздалегідь. А в разі смерті родичі мають підписувати документ, в якому йдеться про те, щоб не ховати тіло звичним способом. Мотивують прохання «релігійними поглядами».

Next generation

Релігія — ще один елемент у дискусіях довкола біоетичних проблем. До прикладу, православна церква час від часу обговорює складні питання. Деякі з них є вирішеними й перегляду не підлягають. Це вже згадані аборти та евтаназія. Проте питання щодо штучної підтримки життєво важливих функцій організму людини та екозапліднення церква час від часу обговорює.

Разом з тим в Україні, як на благодатному полі недосформованого законодавства, не лише не заборонене сурогатне материнство, а й активно просувається реклама у Фейсбуку, що заохочує взяти участь у ньому за немалі гроші.

Є ряд нормативно-правових актів, в яких закріплюються принципи біоетики. Серед них — Загальна декларація про біоетику та права людини, прийнята Генеральною конференцією ЮНЕСКО 19.10.2005. Загальна декларація про людський геном і права людини Загальна декларація про геном людини та права людини, прийнята Генконференцією ЮНЕСКО 11.11.97, забороняє, зокрема, проводити експерименти над людиною та клонувати її. Варто згадати й Міжнародну декларацію про генетичні дані людини (ЮНЕСКО, 16.10.2003). Також принципи біоетики закріплені в Конвенції Ов’єдо (Конвенції основних прав і свобод людини щодо застосування біології та медицини й охорони гідності, 4.04.97) та протоколах до неї.

В Україні низку питань регулює концепція державної політики в галузі біоетики, затверджена постановою президії НАН України «Про результати проведення І Національного конгресу з біоетики» від 3.10.2002 №259.

Але найбільші складнощі, як завжди, з понятійним апаратом. У вищезгаданих документах немає визначення самого поняття «біоетика».

Загалом є 5 принципів медичної біоетики, якими вона керується. Це принципи справедливості, автономності, інформованої згоди, неприпустимості шкоди та поваги до людської гідності. При цьому самозбереження людини прямо пропорційне дотриманню концепції екоцентризму як певного типу світогляду.

У біоетики та jus naturalе є кілька спільних ознак: самозбереження людини як мета; упорядкованість життя людини, моральна, духовна складова цих понять, поширеність приписів на всі держави, народи, правові системи; учинення людиною діянь у відповідності зі здоровим глуздом (тобто не шкодити екосистемі, часткою якої є людина) та відповідність діяння людини розумній природі.

Загалом усі філософування довкола закріплення біоетичних норм у законодавстві видаються щонайменше передчасними. Наразі українське суспільство не готове однозначно вирішувати, де починаються й де закінчуються межі природних прав. Ми ще перебуваємо в стані дискусій, у деякій ідеологічній зоні турбулентності між «розумними» і «красивими», ще й досі не навчилися нести відповідальність за самих себе, не кажучи вже про наступні покоління. Та й надії на найсвітліші голови, цілком можливо, поховані з крихітними ембріонами.