Дилема касаційних фільтрів

Неоднозначні поняття ускладнюють реалізацію права на оскарження

8.02.2020 набув чинності закон про касаційні фільтри. Передбачалося, що зміни забезпечать єдність судової практики та планомірно зменшать кількість залишків справ у Верховному Суді. Натомість отримали закон з великою частиною неоднозначних термінів.

Що первинно: форма чи суть?

Під час вебінару, організованого Асоціацією правників України, секретар Пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник зауважив сталої практики щодо касаційних фільтрів наразі немає, тому він детальніше зупинився саме на теоретичних аспектах. Пояснив, чому касаційні фільтри є обов’язковим елементом самообмеження юрисдикції ВС та яким умовам вони повинні відповідати, щоб не порушувати вимог Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, Д.Луспеник відзначив, що зміни, передбачені законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-IX, звужують підстави касаційного оскарження по суті. Такими підставами визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо, наприклад, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку ВС щодо її застосування в подібних правовідносинах або ж якщо такого висновку немає.

Натомість окремі експерти стверджують, що практика відкриття касаційного провадження у нових умовах виявилася незначною. Так, ВС у справах №№904/2661/19, 910/10330/19 та 909/722/14 при відкритті провадження керувався лише тим, що скаржник відповідно до вимог законодавства обґрунтував свою позицію посиланням на низку правових позицій ВС.

Тобто мають місце різні підходи до того, яку модель поведінки повинен обрати касаційний суд при відкритті провадження — формальну чи аналітичну. Тож експерти переконані, що ВС повинен якомога швидше визначитись, наскільки глибоко він має вивчати скаргу, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження.

Допомагати, а не перешкоджати

Доповідач звернув увагу на недоліки законодавчого регулювання через неоднозначні терміни та надмірно великі права судді ще на стадії допуску касаційної скарги. Адже це може негативно вплинути на реалізацію принципу верховенства права.

«Ми повинні усвідомити, що без касаційних фільтрів в Україні не буде належної касації. Та вони повинні бути справедливими та зрозумілими для всіх, а не лише для суддів», — зауважив Д.Луспеник.

Окрім цього, він підкреслив, що останні законодавчі зміни є надважливими та водночас складними — як у правозастосуванні, так і розумінні. «Завдання фільтрів — допомагати, а не перешкоджати ВС виконувати основне завдання — ефективно захищати порушені права та забезпечувати доступ до правосуддя», — наголосив секретар Пленуму ВС.

Зокрема, залишилося відкритим питання щодо форми та статусу правових висновків касаційних судів. Звісно, позитивною ознакою діяльності ВС із моменту його створення наприкінці 2017 р. стало намагання завжди виділяти в структурі рішення «позицію ВС щодо застосування норми права в цих правовідносинах». Проте така структура, за словами судді, залишилась ідеалом, до якого не всі прагнуть, оскільки чітка та зрозуміла фіксація правової позиції не є обов᾽язковою.

Значною мірою він це пов’язує із невизначеністю такого поняття, як «правовий висновок ВС щодо застосування норми права в подібних правовідносинах», способу його відображення в судовому рішенні та не цілком чітким закріпленням обов’язковості висновків ВС. Однак тепер це стало ще й ключовим для забезпечення права на касаційне оскарження.

До того ж при поданні касаційної скарги необхідно обов’язково зазначити підстави її подання. Невиконання цієї вимоги тягне за собою два наслідки: залишення скарги без руху або ж її повернення. Наслідком другого варіанта може бути пропущення строків касаційного оскарження при повторному поданні. Тому спікер переконаний, що положення щодо автоматичного повернення скарги має бути виключене.

Суперечливі умови

Д.Луспеник також відзначив, що на практиці неможливо застосувати п.4 ч.1 ст.396 Цивільного процесуального кодексу щодо закриття касаційного провадження через незрозумілі терміни та суперечливі умови. До того ж у законі не зазначено, хто є ініціатором закриття провадження з урахуванням ужитих слів «виявилося», «судом встановлено» тощо.

Насамкінець спікер наголосив, що правила щодо касаційних фільтрів, установлені законом №460-IX, мають застосовуватися лише до нових касаційних скарг, поданих після набрання чинності цим законом (тобто після 8.02.2020), аби не надавати йому зворотної дії. Проте нововведення не дозволять найближчим часом вирішити проблему перевантаженості ВС як касаційної інстанції (внаслідок великого залишку справ). Тож Д.Луспеник закликав колег на початковому етапі не застосовувати нові касаційні фільтри формально.

У науковців і практиків відсутня єдина позиція щодо закону. Деякі експерти переконані, що він сприятиме єдності судової практики. Проте сам спікер до такої думки ставиться скептично. А, відповідаючи на запитання про недоліки нового закону, зауважив, що найкраще було б скасувати ці фільтри у повному обсязі й прийняти нові, які б не містили оціночних термінів та враховували практику Європейського суду з прав людини.