Право на оскарження

Які інструменти захисту має підприємець від податкової перевірки?

На жаль, податкове законодавство тлумачиться, як правило, не на користь підприємців, а митарі переконані, що деякі їхні рішення взагалі не підлягають оскарженню. Разом з тим представники бізнесу, які уважно вивчають законодавство, можуть знайти способи захисту своїх прав.

Спочатку наказ, потім перевірка

З прийняттям Податкового кодексу порядок проведення перевірок органами державної податкової служби чітко врегульовано. Це стосується як підстав та строків проведення перевірки, так і порядку оскарження дій та рішень органу контролю. Тому платнику податків варто детально ознайомитися з правилами, за якими проводяться перевірки, та з порядком оскарження результатів таких перевірок, аби захистити свої права в майбутньому.

Так, органи ДПС мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Проте з усього розмаїття перевірок документальна планова виїздна є найглибшою та всеосяжною. Саме на неї податківцям відведено найбільше часу, і саме за її наслідками найчастіше нараховуються найбільші фінансові санкції. Порядок проведення документальних планових перевірок передбачено ст.77 ПК, де вказано, що будь-яка така перевірка повинна бути передбачена у відповідному плані-графіку.

До вказаного плану заносяться ті, стосовно яких є ризик щодо несплати податків і зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС.

Важливо зазначити, що періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику діяльності, який поділяється на високий, середній та незначний. Так, платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на 3 календарні роки, із середнім — не частіше, ніж раз на 2 календарні роки, з високим — не частіше одного разу на календарний рік. Самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менш ніж 5% від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на 3 календарні роки.

Рішення щодо проведення документальної планової перевірки приймає керівник органу ДПС. Воно оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію відповідного наказу та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Також митарі мають пред’явити платнику податків направлення на проведення перевірки. Недотримання наведених вимог законодавства є підставою для недопущення посадових осіб ПС до проведення перевірки, що оформлюється відповідним актом.

Крім того, платник податків має право оскаржити до суду наказ про проведення перевірки. Необхідно звернути увагу на лист ВАС від 24.12.2010 №1844/11/13-10, де зазначено, що позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ігнорувати таке право не варто. Адже часто виникають ситуації, коли митарі донараховують зобов’язання платнику податків, а останній має обмаль аргументів для свого захисту в суді. Оскарження ж наказу про проведення перевірки дає громадянинові як мінімум час, аби підготуватися до візиту податківців, а як максимум — можливість скасувати відповідний наказ, довівши безпідставність та незаконність дій перевіряльників.

Проте податкові органи дотримуються зовсім іншої позиції з цього питання й у своїх листах та роз’ясненнях наголошують на тому, що таке оскарження не передбачене нормами ПК.

Право заперечення

Результати перевірок оформлюються актом (якщо виявлені порушення) або довідкою (якщо вони відсутні). Платникам податків слід мати на увазі, що в разі їх незгоди з висновками акта перевірки вони можуть його підписати із зауваженнями, які мають право надати разом з підписаним примірником документа або окремо.

Статтею 86 ПК чітко встановлено строк, протягом якого платник податків має право подати свої заперечення на акт перевірки, — 5 робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються органом ДПС протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання. Після цього має надаватися відповідь.

ПК встановлює право платника податків брати участь у розгляді заперечень, а також бути присутнім при ухваленні рішень за наслідками їх вивчення. Заперечення проти висновків, які містяться в акті, — це перший інструмент захисту, який може застосувати платник податків після закінчення перевірки. На відміну від процедури адміністративного оскарження, що розпочинається вже після отримання податкового повідомлення-рішення та може тривати досить довго, заперечення є засобом впливу на зміст повідомлення-рішення ще до його ухвалення.

Якщо після розгляду заперечення податковий орган не взяв до уваги доводів платника податків та дотримується попередньої позиції, то направляє на адресу суб’єкта господарювання податкове повідомлення-рішення. Оскарження вказаного документа потребує більше часу та зусиль.

Подвійне оскарження

Отже, якщо платник податків не згоден з повідомленням-рішенням, йому варто знати, що воно може бути оскаржене двома шляхами: в адміністративному та в судовому порядку. Тут слід зазначити: якщо суб’єкт господарювання обрав судовий спосіб захисту, то він автоматично втрачає право на адміністративне оскарження рішення органу ДПС.

Адміністративне оскарження передбачає подання скарги до органу контролю вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання фізичною чи юридичною особою податкового повідомлення-рішення.

Порядок подання та розгляду скарг органами ДПС затверджено наказом Мінфіну від 19.11.2012 №1203. Передбачено форму скарги, недотримання якої може бути підставою для відмови в розгляді останньої.

Важливо знати, що платник податків одночасно з поданням скарги до органу контролю вищого рівня зобов’язаний письмово повідомити орган, яким прийнято повідомлення-рішення, про оскарження.

Орган, який розглядає скаргу, зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, надіслати його на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. При цьому податківці мають право продовжити строк розгляду скарги, але не більше ніж до 60 календарних днів. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або ж без неї платник завжди може вдатися й до судового оскарження.

Щодо строків оскарження слід зазначити: чинний ПК містить колізійні норми із цього приводу. Проте в листах ВАС від 1.11.2011 №1935/11/13-11 та від 5.07.2011 №945/11/13-11 вказано, що строк на оскарження повідомлення-рішення становить 1095 днів із дня отримання такого рішення незалежно від того, скористалася особа своїм правом на досудове розв’язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження чи ні.

Проте не варто так довго роздумувати над оскарженням рішення. Найоптимальніший варіант — це 10-денний термін, адже в разі звернення до адміністративного суду впродовж зазначеного строку зупиняється виконання грошових зобов’язань, передбачених у податковому повідомленні-рішенні, відповідно сума вважається неузгодженою до набрання судовим рішенням законної сили.

Конфлікт інтересів

У процедурі оскарження рішень органів ДПС звичним явищем є випадки, коли норми податкового законодавства або не дають чітких та однозначних відповідей на спірні питання, або дають кілька — протилежних за змістом.

Урегулювати вказане питання вдалося запровадженням спеціальної норми в ПК. Так, в ст.56 зазначено, що в разі, коли норма цього кодексу чи нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного й того самого нормативно-правового акта суперечать одна одній та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податків або контрольного органу, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як першого, так і другого, рішення приймається на користь платника податків.

Однак, попри те, що податкове законодавство рясніє суперечливими нормами, на практиці випадки їх тлумачення на користь громадян є винятками. Якщо принцип «конфлікту інтересів» і застосовується, то зазвичай судами, а не податковими органами, та й то не завжди.

Галина Ткаченко - юрист, м. Черкаси