Банкрут на карантині

У цей «золотий» період керівники боржника можуть спокійно продавати активи підприємства, не побоюючись відповідальності

Дія карантину торкнулась усіх сфер суспільного життя країни. Не стала винятком і процедура банкрутства. Спроба законодавця у зв’язку з карантином унести зміни до Кодексу з процедур банкрутства без урахування особливостей конкурсного процесу неминуче призведе до небажаних наслідків. Це — масове зростання справ про банкрутство, різке замороження процедури, значне збільшення витрат і, як наслідок, глибоке падіння економіки країни.

«Не читайте до обіду радянських газет!»

Раніше розглядалося питання про правовий статус арбітражного керуючого в процедурі банкрутства (див. «Золоте теля», №17 «ЗіБ») Тепер мова піде про спробу законодавця в період дії карантину внести зміни до КзПБ.

Коли весь світ став боротися з коронавірусом, наша країна, природно, не залишилася осторонь. Багато охоронних заходів, ужитих у зв’язку із цим, торкнулися різних сфер суспільного життя. Процедура банкрутства, яка свого часу була істотно змінена з набранням чинності КзПБ, усе ще залишалася поза увагою законодавця. Тепер вирішили «допомогти» і їй.

У зв’язку із цим з’явився законопроект «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства…» (№3322). Можемо тільки вітати бажання народних обранців зробити свій вклад у боротьбу із цим найлютішим ворогом людства. У той же час у проекті міститься ряд пропозицій, спрямованих на обмеження дії КзПБ. Вони можуть викликати розбалансування всього процесу банкрутства та спровокувати ефект доміно після закінчення дії карантину.

Це, зокрема, стосується питань відкриття справ про банкрутство з ініціативи кредиторів, продажу активів боржника, відповідальності арбітражних керуючих та процесуальних строків. Пропозиції, які містяться в цьому проекті, чимось нагадують афоризми героїв повісті Михайла Булгакова «Собаче серце».

«Не потрібно переробляти людину в собаку!»

Прибравши фільтри й полегшивши відкриття справ про банкрутство, законодавець, маючи на меті розширити можливості конкурсного процесу, виявився зовсім не готовим до ситуації вимушеного припинення виробничої діяльності силою-силенною суб’єктів господарювання, викликаної дією таких форс-мажорних обставин, як пандемія.

Умови входження у справу про банкрутство за КзПБ настільки прості й доступні, що країну може накрити хвиля «банкрутських» проваджень. Тому невипадковим є бажання авторів проекту ввести заборону на відкриття справ про банкрутство з ініціативи кредиторів.

Тільки от ця пропозиція аж надто нагадує вислів Шарикова, який був не згоден із висновками класиків марксизму. «Треба взяти все майно й поділити». Так і автори проекту не хочуть «возитися» зі створенням продуманих фільтрів або механізмів, що стимулюють бажання кредиторів і боржника домовитися в досудовому порядку, а просто пропонують «узяти й заборонити» кредиторам ініціювати справи про банкрутство.

Але біда в тому, що боржник теж може «легко» ініціювати справи про банкрутство. І так само може в цей період удаватися до економічно невигідних (збиткових) не тільки для кредиторів, а й для боржника дій (відчуження або переуступки активів, сплати сумнівних боргів, реорганізації, заміни учасників і т.д.). Добре, що для цього автори пропонують на період карантину відстрочку для керівників боржника щодо обов’язкового ініціювання справи про банкрутство за наявності ознак загрози неплатоспроможності (ч.6 ст.34 КзПБ).

У цей «золотий» період керівники боржника можуть спокійно продавати активи підприємства, а потім «з миром» іти на заслужений відпочинок. І, природно, потім нікому буде нести відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Тільки от, коли закінчиться карантин, від боржника, як і від Шарикова, залишиться тільки «ім’я».

Конкурсне провадження — це лікування фінансово хворих: підприємств, підприємців і просто громадян. Воно не повинне зупинятися або заборонятися.

У цій ситуації найрозумніше рішення полягає у встановленні тимчасових фільтрів на відкриття справ про банкрутство як з боку кредиторів, так і з боку боржника. Ними можуть бути розмір боргу, термін несплати і наявність рішення суду. Це дозволить уникнути величезного навантаження на суди, яке може виникнути в результаті масового потоку заяв з мізерними грошовими вимогами.

Разом з тим автори проекту абсолютно забули про наявність у КзПБ дуже важливого інституту досудової санації. Завдання такого інституту полягає в тому, щоб боржник і кредитори змогли домовитися про шляхи виходу з фінансової кризи, не вдаючись до дорогої, довготривалої процедури банкрутства.

Тому пропозиції повинні також бути спрямовані на стимуляцію кредиторів і боржника в період карантину до укладення договорів щодо реструктуризації боргу через механізми, закладені в досудовій санації. Таким стимулом могла би бути заборона на відкриття справ про банкрутство великих підприємств, якщо кредитори й боржник не вирішували питання погашення боргів через процедуру досудової санації.

«Щоб це був такий папірець!»

Арбітражний керуючий, як основна посадова особа процедури банкрутства, за проектом може звільнятися від відповідальності за свою бездіяльність, якщо вона пов’язана з вимогами карантину.

На перший погляд, таке невинне правило не несе ніяких ризиків. Начебто все правильно, арбітражний керуючий повинен виконувати всі вимоги карантину і, природно, не може в цей період належним чином виконувати свої обов’язки.

Проте проблема полягає в іншому. Під виглядом карантину арбітражний керуючий буде збільшувати свої витрати та включати в них старі. Не виконувати своїх зобов’язань, скажімо щодо охорони майна, проведення інвентаризації, розгляду грошових вимог кредиторів. І все це можна пояснити тільки однією причиною — дією карантину.

Іншими словами, проект із самого початку закладає ризики для зловживання своїми обов’язками з боку арбітражних керуючих.

Говорячи словами професора Преображенського, арбітражний керуючий на всі випадки життя отримує «такий папірець як броню», тобто законодавець заздалегідь дає посадовій особі індульгенцію на бездіяльність. А якщо у зв’язку із цим у боржника або кредиторів виникнуть збитки, жодної відповідальності нести вже не потрібно.

Такий підхід порушує чинний порядок цивільно-правової відповідальності. Зобов’язана особа звільняється від неї, якщо, скажімо, її дії (бездіяльність) безпосередньо пов’язані з виконанням приписів карантину (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу). Тут карантин мається на увазі як непереборна сила (форс-мажор). У цій ситуації арбітражний керуючий повинен сам доводити відсутність своєї вини у виникненні збитків у кредиторів або боржника.

«Чому, власне, вам не подобається театр?»

Проектом передбачається з ініціативи комітету кредиторів і забезпеченого кредитора (щодо майна, яке є предметом забезпечення) зупинення на період дії карантину проведення аукціону для продажу активів боржника. На жаль, це право не пов’язане з одним правилом — можливістю продажу за найвищою ціною.

Річ у тім, що процедура банкрутства, у тому числі й один з її етапів — продаж активів боржника, не повинна зупинятися. Це пов’язано з додатковими витратами щодо утримання цього майна: оплатою праці арбітражного керуючого й найнятих працівників, витратами на охорону та збереження активів і т.д. І якщо, скажімо, комітет кредиторів і забезпечений кредитор уважають, що активи боржника не можна продавати через низький попит покупців, тоді вони повинні відповідати за додаткові витрати, які понесе арбітражний керуючий.

Деяке майно, як не дивно, має великий купівельний попит саме в період дії карантину. Це, наприклад, «старі автомобілі», вони, як правило, мало не в достатку присутні в ліквідаційній масі боржника. Усі ці обставини повинні враховуватися в сукупності й уже потім прийматися рішення про необхідність зупинення продажу активів.

Інша річ, що аукціон на пониження в цей період слід проводити дуже обережно, аби не продати майно «в мінус». Тому в будь-якому випадку потрібно ставити обмеження на нижню межу ціни продажу майна.

«Устигає всюди той, хто нікуди не поспішає!»

Проектом передбачається на період дії карантину автоматичне продовження процесуальних строків судових процедур і ряду дій учасників справи. Такий підхід, на жаль, не враховує специфіки процедури банкрутства.

Її не можна огульно продовжувати або припиняти. Процедура банкрутства суб’єкта господарювання, як і економіка країни, не повинна «стояти і співати пісні». Вона має працювати! Інакше, як говорив професор Преображенський, буде «розруха».

Річ у тім, що автоматичне продовження тягне за собою:

фактичне зупинення провадження у справі;

нарощування витрат, пов’язаних з утриманням активів боржника, роботою арбітражного керуючого;

збільшення збитків кредиторів через дію мораторію;

зловживання в частині невиконання вказівок суду.

Пропоновані заходи щодо продовження термінів — це, по суті, «заморожування» правовідносин, що виникли в результаті фінансового лікування підприємства-боржника. Говорячи медичною мовою, у період карантину не можна буде проводити діагностику або обстеження хворого (процедура розпорядження майном), лікувати (процедура санації) або робити операцію (процедура ліквідації). Саме медичне обладнання та ліки (план санації та продаж майна на аукціоні) будуть зачинені на складі.

Говорячи ж юридично мовою, вплив карантину як форс-мажорних обставин на продовження процесуальних строків має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку. Якщо той чи інший учасник через певні обставини, безпосередньо пов’язані з карантином, протягом установленого законом терміну не зміг реалізувати свою процесуальну правосуб’єктність, тоді суд повинен йому продовжити такий строк. Такою обставиною, наприклад, могла бути ситуація із затримкою оплати судового збору, що викликана зміною графіка роботи банків.

Завдання законодавця повинне полягати не в консервації конкурсного процесу, а у створенні особливих умов для роботи в період дії карантину учасників справи про банкрутство. Наприклад, виклад зазначеними особами своїх заяв, пояснень, клопотань виключно в письмовій формі і їх подання до суду в електронному вигляді, дистанційна участь у судових засіданнях і представницьких органах кредиторів і т.д. Однак така електронна інформація обов’язково повинна долучатися до матеріалів справи.

Підсумок. «Бити будете, батечку?!»

Прийняття законопроекту №3322 у початковій редакції може мати непоправні наслідки для економіки країни. Тому необхідно внести до нього ряд змін і доповнень.

По-перше, слід установити фільтри на відкриття справ про банкрутство. Загальні фільтри повинні стосуватися розміру боргу, терміну несплати й наявності судового рішення. Додаткові фільтри у вигляді обов’язкового досудового порядку врегулювання щодо реструктуризації боргу повинні стосуватися великих підприємств.

По-друге, варто уточнити правило, що арбітражний керуючий звільняється від відповідальності за невиконання своїх обов’язків, якщо його дії (бездіяльність) безпосередньо пов’язані з виконанням приписів карантину.

По-третє, доцільно дозволити арбітражному керуючому реалізацію активів боржника за умови дотримання принципу продажу майна за найвищою ціною.

По-четверте, потрібно чітко встановити умови продовження процесуальних строків у справі про банкрутство. Це має відбуватися у випадках, коли карантин завадив учаснику справи реалізувати свою процесуальну правосуб’єктність.

Реалізація в проекті зазначених зауважень і пропозицій дозволить пожвавити в період дії карантину процедуру банкрутства й мінімізувати в майбутньому втрати в економіці країни.