Запис на запит

№19 (1473) 16.05—22.05.2020

5856

ВРП не може відмовити в наданні публічної інформації, посилаючись на власний регламент, а не закон. Такий висновок зробив ВС в постанові №9901/598/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Рішення

11 березня 2020 року м.Київ №9901/598/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — УСЕНКО Є.А.,
суддів: БИВШЕВОЇ Л.І., ГОНЧАРОВОЇ І.А., ОЛЕНДЕРА І.Я., ЖЕЛТОБРЮХ І.Л. —

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Особи 1 до Вищої ради правосуддя про зобов’язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Особа 1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов, в якому просив зобов’язати ВРП повторно розглянути його запит від 26.11.2019 й надати йому публічну інформацію — електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14.11.2019 в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області Особи 4 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Позивач указує на протиправність відмови ВРП в наданні йому запитуваної інформації як публічної, яка не має ознак інформації з обмеженим доступом. Посилання відповідача на п.6.7 регламенту ВРП як на підставу відмови в наданні йому зазначеної інформації вважає безпідставним, оскільки правило цього пункту стосується процесуальних прав учасників дисциплінарного провадження й не поширюється на правовідносини у сфері публічної інформації, які регулюються нормами закону «Про доступ до публічної інформації». ВРП не має повноважень приймати акти, які б могли встановлювати правила доступу до публічної інформації інші, ніж зазначений закон, яким не передбачені обмеження щодо надання запитуваної позивачем інформації <…>.

29.01.2020 до ВC надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач не визнає, що при відмові в наданні позивачу електронної копії технічного запису засідання ВРП від 14.11.2019 в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського райсуду м.Маріуполя Особи 4 були порушені норми закону «Про доступ до публічної інформації», оскільки запит позивача не стосувався публічної інформації. Запитувана позивачем інформація не могла бути йому надана, оскільки на засіданні Ради, яке відбулося 14.11.2019, не розглядалося питання та не ухвалювалося рішення, яке б стосувалося прав позивача. Відповідно до п.6.7 регламенту ВРП (з доповненнями, прийнятими згідно з рішенням Ради від 11.11.2019 №2912/0/15-19) витяг із протоколу засідання або копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення ВРП чи дисциплінарної палати, за її клопотанням. Копія технічного запису надається за умови надання особою, яка має право оскаржити рішення, носія інформації.

Також відповідач у відзиві зазначив, що відеотрансляція засідання Ради при розгляді 14.11.2019 питання, яке стосувалося судді Приморського райсуду м.Маріуполя Особи 4, не проводилася через відсутність відповідних клопотань з боку осіб, яких стосувалося це питання, що відповідає п.6.1 регламенту <…>.

Суд установив, що 18.11.2019 Особа 1, посилаючись на закон «Про доступ до публічної інформації», звернувся до ВРП із запитом, в якому просив зазначив, що 14.11.2019 відбулося засідання Ради, на якому було розглянуто питання про тимчасове відсторонення судді Приморського райсуду м.Маріуполя Особи 4 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. З посиланням на те, що на сайті ВРП відеозапис засідання в цій частині порядку денного відсутній, просив надіслати йому цей відеозапис як публічну інформацію в електронному вигляді на електронну пошту.

У відповіді на цей запит (лист від 25.11.2019 №44198/0/9-19) начальник управління по роботі зі зверненнями, запитами на інформацію та забезпечення організації особистого прийому громадян ВРП В.Максімова відповіла, що на засіданні Ради, яке відбулося 14.11.2019, здійснювалася відеотрансляція лише в частині розгляду скарги судді Октябрського районного суду м.Полтави Гольник Л.В. (за наявності її клопотання) на рішення третьої дисциплінарної палати ВРП від 23.05.2018 №1467/3дп/15-18. Відеозапис при розгляді інших питань порядку денного цього засідання Ради не проводився, у зв’язку з чим у ВРП не створено запитуваної позивачем інформації.

26.11.2019 позивач повторно звернувся із запитом до ВРП та просив надати копію технічного запису засідання Ради від 14.11.2019 з розглядом питання стосовно судді Особи 4. При цьому позивач послався на п.6.1 регламенту ВРП, відповідно до якого на засіданнях Ради, дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини засідання, що проводиться в нарадчій кімнаті.

Листом від 3.12.2019 №45690/0/9-19 за підписом тієї ж посадової особи позивачу повідомлено, що відповідно до п.6.7 регламенту ВРП витяг із протоколу засідання або копія технічного запису розгляду дисциплінарної справи надається особі, яка має право оскаржити рішення Ради чи ДП, за її клопотанням. Копія технічного запису надається за умови надання особою, яка має право оскаржити рішення, носія інформації. На засіданні Ради, яке відбулося 14.11.2019, не розглядалося питання та не ухвалювалося рішення, яке б визначало право Особи 6 щодо його оскарження, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для надання технічного запису вказаного засідання.

Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.

Конституційний рівень захисту права на інформацію відповідає вагомості цього права для утвердження демократії.

Підтвердженням цього є й положення ст.11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими свобода одержувати і передавати інформацію без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, як складова права на свободу вираження поглядів, гарантоване від обмежень, які не встановлені законом і не є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, або охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно зі ст.5 закону «Про інформацію» від 2.10.1992 №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У ст.20 закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ст.21 закону №2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюється законом «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим законом.

За ст.1 зазначеного закону, публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом.

Згідно з пп.1 та 4 ч.1 ст.3 закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується в тому числі обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 закону №2939-VI).

У ч.2 ст.6 закону №2939-VI установлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Розпорядники інформації, до яких згідно із ч.1 ст.13 цього закону належать суб’єкти владних повноважень, зобов’язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність і об’єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію (п.6 ч.1 ст.14 закону №2939-VII).

Вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, установлений нормами ч.1 ст.22 закону №2939-VI. Такими випадками є:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього закону.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.22 закону відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що публічна інформація як вид інформації виокремлена з-поміж інших за такими ознаками: вона має бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях; вона отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством; вона перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Відсутність якоїсь із цих ознак має означати, що така інформація не є публічною. При цьому означення «публічна» не звужено повною відкритістю, доступністю інформації. Створені в процесі діяльності суб’єкта владних повноважень документи можуть містити як відкриту інформацію, так і інформацію з обмеженим доступом, яка, однак, не втрачає у зв’язку із цим ознаки публічної. Обов’язок розпорядника інформації надати на запит інформацію, яка є в його володінні, презюмується. Відмова в доступі до публічної інформації можлива лише з підстав, установлених законом. Розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність таких підстав шляхом застосування «трискладового тесту» відповідно до норм ч.2 ст.6 закону №2939-VI.

Відмова в наданні інформації з підстав, які не встановлені законом, так само як і відмова без обґрунтування наявності таких підстав шляхом застосування «трискладового тесту» є неправомірною.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються ст.131 Конституції, законом «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 №1798-VIII та законом «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII.

Згідно із законом №1798-VIII Рада є органом, що виконує делеговані державою повноваження, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.13 закону №2939-VI є розпорядником інформації, створеної чи отриманої у зв’язку з виконанням цих повноважень.

До такої інформації належить і інформація щодо засідань ВРП.

Нормами чч.1, 4, 7 та 8 ст.30 закону №1798-VIII установлено, що засідання ВРП та дисциплінарних палат проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених цим законом. Інформація про дату, час і місце проведення засідання Ради, а також проект порядку денного засідання, крім випадків, передбачених регламентом ВРП, оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВРП.

На засіданнях Ради, дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами. Особи, які бажають бути присутніми, допускаються до зали до початку засідання за наявності вільних місць. Особи, присутні в залі засідань, мають право робити письмові записи, використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі засідання фотозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається за згодою головуючого, якщо іншого не передбачено законом.

Відповідно до п.6.1 регламенту ВРП, затвердженого рішенням Ради від 24.01.2017 №52/0/15-17 (з доповненнями, прийнятими згідно з рішенням від 11.11.2019 №2912/0/15-19) на засіданнях ВРП, дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування технічними засобами, за винятком тієї частини, що проводиться у нарадчій кімнаті. Відеотрансляція засідань може відбуватися лише за наявності клопотань (згоди) всіх сторін (осіб, щодо яких розглядається питання порядку денного), за результатами розгляду яких Рада ухвалює відповідне рішення.

Застосування наведених норм дає підстави для висновку, що інформація про засідання ВРП, крім випадків, установлених законом №1798-VIII, є вільною, а тому жодних перешкод у доступі до неї не може бути. Ця інформація, безумовно, є публічною, оскільки стосується діяльності суб’єкта владних повноважень та прийняття ним рішення, незалежно від того, які питання розглядалися на засіданні, відображена (задокументована) на відповідних носіях, у тому числі з використанням технічних засобів.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з яким це повноваження надано (пп.1, 2 ч.2).

Відмовляючи позивачу в надані копії технічного запису засідання Ради, яке відбулося 14.11.2019, в обсязі запитуваної ним інформації, відповідач порушив право позивача на доступ до публічної інформації, оскільки встановлених законом підстав для такої відмови не було. Оскільки інформація, якої стосувався запит, є публічною, з вільним доступом, посилання відповідача на п.6.7 регламенту на обґрунтування доводу про правомірність поведінки щодо розгляду запиту є неприйнятним. Відповідач діяв не на підставі закону, а надане йому повноваження розпорядника інформації використав не з метою, з якою це повноваження надано.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.263, абз.2 п.7 ч.1 ст.371 КАС рішення суду, прийняте в адміністративній справі щодо оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію підлягає негайному виконанню.

Керуючись стст.242—246, 262, 266, 371 КАС, ВС

ВИРІШИВ:

Позов Особи 1 до ВРП про зобов’язання вчинити дії задовольнити.

Зобов’язати Раду повторно розглянути запит Особи 1 про надання інформації від 26.11.2019 і надати Особі 1 публічну інформацію — електронну копію технічного запису засідання ВРП від 14.11.2019 в частині розгляду питання про тимчасове відсторонення судді Приморського районного суду м.Маріуполя Особи 4 від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня складення рішення в повному обсязі до Великої палати Верховного Суду.

Рішення підлягає негайному виконанню.