Пожежа на пральній фабриці

За бездіяльність та ігнорування депутатських запитів чиновникам доведеться сплачувати чималі штрафи

Робити державу прозорою продовжують народні депутати. Нині в опалі чиновники, які лускають насіння замість того, щоб швидко відповідати, та лісові господарства, які прикриваються дітьми.

Згодувати штраф пташкам

Існують в Україні такі посади, що дозволяють плювати з висоти свого трону на думки та запити будь-кого в державі. Зокрема, якщо твій стілець стоїть у кабінеті «Нафтогазу», то на депутатські звернення разом з висловленою в них думкою можна не звертати уваги. Поплатитися за такі дії доведеться всім посадовцям.

Адже під час засідання Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності народні обранці підтримали ряд ініціатив, які, на їхню думку, повинні навчити любити батьківщину, а ще — якісно працювати. Вчити планують збільшенням штрафів, проте не всі народні обранці вірять, що це спрацює.

Першим під час засідання парламентарі розглянули проект «Про внесення змін до статті 188¹⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення» (№3354). Автор ініціативи зазначає, що законодавством України, зокрема ст.188¹⁹ КпАП, передбачена адміністративна відповідальність за неналежне реагування на депутатські запити та звернення. Водночас збільшення кількості випадків неналежного реагування на депутатські запити та звернення свідчить, що санкції є недостатніми і не спонукають адресатів до сумлінної роботи з депутатськими зверненнями. У зв’язку із цим пропонується посилити покарання.

Крім того, оскільки законодавець вважає невиконання законних вимог Рахункової палати або члена РП таким же серйозним правопорушенням, як і невиконання законних вимог народного депутата (адже відповідальність за це передбачено однією статтею КпАП), то санкції, визначені у чч.5, 6, повинні відповідати санкціям інших частин цієї статті. Саме тому в проекті пропонується збільшити штраф з 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Утім, під час обговорення проекту члени комітету почали сумніватися в дієвості таких санкцій. Адже штраф у розмірі майже 17000 грн. за повторне ігнорування депутатського звернення на посадовців із «Нафтогазу» не матиме впливу. Як наголосив Максим Бужанський, для голови «Нафтогазу» це така дрібна сума, що він її може згодувати пташкам за обідом.

Зокрема, М. Бужанський зазначив: «Уявімо собі, що другий запит народного депутата проігноровано, і що відбувається далі? Народний депутат надсилає третій запит? Нам завтра може стати вкрай необхідною інформація щодо хворих дітей або ж коштовних препаратів, утім, якийсь чиновник не надаватиме відповіді. Що ми із цим робитимемо? Слатимемо листи?»

Тож автор проекту погодився з тим, що штраф — це перший крок, проте повинні бути й інші. Як альтернативу пропонували позбавлення посади або ж, за прикладом Європи, санкцію в певному відсотковому значенні від розміру річного доходу.

Водночас існує висока ймовірність, що за бездіяльність клерків у канцелярії відповідатиме міністр. Адже, доки Україна не перейшла на електронний документообіг, установити час, коли надійшло звернення, майже неможливо. Також створюються підстави для того, щоб з надуманих підстав звільняти посадовців.

Проте норму щодо притягнення чиновників до кримінальної відповідальності, яку підтримувала більшість членів комітету, запроваджувати не стали. Зокрема, Андрій Осадчук зауважив, що в разі невідповіді на депутатський запит, єдине, чому завдається велика шкода — це депутатське его. Утім, великої суспільної шкоди не настає. Тож вести мову про кримінальну відповідальність не зовсім доречно. Набагато краще в разі повторного ухилення від надання відповіді на звернення ставити перед Кабміном питання про доречність перебування чиновника на посаді.

Наступного дня Верховна Рада прийняла за основу цей проект, але, можливо, він зазнає змін до другого читання.

Далі нардепи розглянули питання доповнення КпАП статтею, яка передбачала б відповідальність за ігнорування звернень депутатів місцевих рад. Адже в цілому це відповідає концепції запропонованих змін і має спонукати державних службовців відповідати на депутатські запити, ризикуючи гаманцем. Також автор проекту підтримав думку членів комітету щодо необхідності запровадження обов’язкового декларування для членів різноманітних наглядових рад, що розплодилися в країні, немов гриби після дощу.

Не відповідаєш, бо приховуєш

Після цього перейшли до захисту прав адвокатів. Зокрема, проектом «Про внесення змін до статті 212³ Кодексу України про адміністративні правопорушення» (№2669) пропонується встановити відповідальність за ненадання інформації у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена. Також планується збільшити максимальний розмір штрафу за відповідні діяння з 50 до 200 н.м.д.г.

Обґрунтовуючи необхідність змін, автор ініціативи наголошував, що ставлення державних службовців до запитів адвокатів украй недбале. Адже відповідь можна очікувати роками. Тож для адвокатів створюють додаткові механізми для захисту їхніх прав та інтересів. Прикметно, що цей проект був підтриманий без вагань.

Найбільше членів комітету турбує створення передумов для того, щоб корупційні схеми з боку державних службовців стали вкрай невигідними. Звісно, якщо це станеться, певна частина осіб буде змушена покинути державну службу, адже доходи від заняття іншими видами діяльності стануть значно більшими, ніж офіційна зарплата чиновника. Водночас скорочення функцій та кількості бюджетників усе одно відбуватиметься з огляду на поширення електронного документообігу.

По суті, за ігноруванням запитів як депутатів, так і адвокатів стоять тіньові схеми, пов’язані з розпорядженням державним майном. Тож, крім посилення санкцій, доречно вести мову про подальше передання державного майна в приватний сектор та реалізацію адекватної податкової політики.

Лісничі діти

Цікавими були проекти «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності керівників лісових господарств за необґрунтовану вирубку лісів)» (№2581) та «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, щодо кримінальної відповідальності керівників лісових господарств» (№2581-1). Ними, навпаки, пропонувалося зменшити відповідальність за вирубку лісів, скасувавши покарання у вигляді позбавлення волі. Натомість автор запропонував звільняти лісників з роботи.

Мотивація для такої позиції виходить від самих лісників. Адже вони зазвичай мають багато дітей, тож їх ув’язнення є недоречним. Проте члени комітету не перейнялися дитячими долями, вважаючи, що шкода екології не може виправдовуватися наявністю утриманців.

Нині члени комітету продовжують посилювати відповідальність як за адміністративні правопорушення, так і за кримінальні. Майже всі з них підтримують ідею, що певні схеми потребують викоренення, адже шкода від палаючих лісів величезна. Також періодично в комітеті лунають ідеї щодо заміни ув’язнення особи на штраф, який покриє державі всі понесені збитки. Утім, скільки гарних норм не було б втілено в законах, вони залишаються мертвими, доки їх не почнуть виконувати.