Закон і Бізнес


Герої нашого часу

Більшість кандидатів стануть суддями, відповівши правильно лише на одне запитання


Головне запитання співбесід із кандидатами – чи є заперечення проти відеотрансляції?

№19 (1473) 16.05—22.05.2020
Павліна КАМЕНСЬКИХ
814202

Левовій частці майбутніх суддів не вдалося зацікавити орган, що відповідає за формування суддівського корпусу. У них навіть не питали про хобі чи особливості характеру. Щоб привернути до себе увагу членів Вищої ради правосуддя по той бік екрана, треба було вляпатися у щось нестандартне, наприклад ДТП на службовій машині. Або не заплатити аліментів.


Порушник дорожніх правил

Чи то члени органу суддівського врядування розмовляли з кандидатами до визначеного часу, чи то їм певною мірою байдуже, хто встановлюватиме справедливість у країні, однак спілкування з більшістю претендентів зводилося до мінімуму.

Єдине запитання, яке пощастило почути абсолютній більшості, стосувалося заперечень проти відеозапису. Після цього всі члени ВРП одноголосно дозволяли відеотрансляцію, доповідач читав рекомендацію, отриману щодо кандидата від ВККС, потім усі так само одноголосно вирішували призначити кандидата на посаду.

Привернути до себе увагу вдалося не всім. Утім, були такі, котрі не лише викликали зацікавлення, а й збурили членів ВРП.

Зокрема, на засіданні, яке відбулося 12 травня, цікавість члена ВРП Світлани Шелест викликав кандидат на посаду в Гощанському районному суді Рівненської області Петро Тишкун.

«Вас притягнули до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Ви, перебуваючи за кермом автомобіля, спричинили зіткнення з іншим автомобілем. Я передивилася за той рік вашу декларацію, але автомобіль, який брав участь у ДТП, у ній відсутній. Ви можете якось це пояснити?» — поцікавилася доповідачка. Кандидат відповів, що не став декларувати машину, адже в аварію він потрапив на службовому авто.

Утім, жінка не виявила причин, які могли б стати на заваді призначенню чоловіка на посаду: «за» проголосували всі присутні члени ВРП.

Між іншим, у тій самій декларації  за 2016 рік, поданій у квітні 2017-го, стоїть «прапорець» — виявлено розбіжність. Претендент повідомив про об’єкт нерухомості — житловий або дачний будинок, що йому належить на праві власності. Однак не зазначив земельної ділянки, на якій він зведений.

Помічниця без диплому

Якщо за результатами засідання 12 травня щодо всіх 37 кандидатів, з якими проводилися співбесіди, будуть унесені подання Президентові про призначення, то наступного дня, схоже, члени ВРП встали не з тієї ноги.

Перша кандидатка, яка їх зацікавила, викликала підозри через те, що працювала на посаді помічника судді раніше, ніж отримала диплом про вищу освіту. Це — Яна Третяк, переможниця конкурсу на посаду в Ірпінському міському суді Київської області.

«Уперше на посаду помічника судді мене призначили у травні 2005 року і я працювала до грудня 2010-го. На момент призначення я мала диплом молодшого спеціаліста після закінчення технікуму за спеціальністю «правознавство», — розповіла вона.

Диплом спеціаліста вона отримала лише у 2010 році. Однак, коли запровадили цю посаду у 2002-му, закон не передбачав кваліфікаційних вимог для її зайняття. Згодом, у липні 2005-го, Державна судова адміністрація затвердила типову посадову інструкцію, в якій також не написано, що працівник на цій посаді повинен мати закінчену вищу юридичну освіту. І лише у 2016 році законодавство встановило цю вимогу.

Отже, тодішні закони не заважали дівчині розпочати кар’єру в суді й загальний стаж помічника вона має 5 років та 7 місяців. Але стаж після отримання диплома — лише 10 місяців. Утім, ніде в законодавстві не сказано, що стаж для претендентів на суддівську посаду слід обчислювати лише після отримання диплома.

Однак члени ВРП засумнівались і подались у нарадчу кімнату. Посидівши там чимало часу, несподівано зробили те, чого не робили досі — одноголосно вирішили відкласти розгляд справи й перевірити обставини кваліфікаційного відбору.

Не призначений через аліменти

«Розкажіть, будь ласка, які невиконані рішення суду є щодо вас», — поцікавився член ВРП Микола Худик у кандидата на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області Леоніда Мерзлого.

«Зараз у суді перебуває справа за моїм позовом про розірвання шлюбу», — зізнався чоловік.

Та, виявляється, сімейні негаразди претендента почалися не з його ініціативи. Перед цим його дружина забажала через суд стягнути з Л.Мерзлого аліменти. Суд дійшов висновку, що жінка потребує грошей на утримання дітей, і навіть було відкрито виконавче провадження. Той факт, що він не платив аліментів, чоловік пояснив тим, що рішення довго не вносили до реєстру.

Утім, член ВРП виявився краще поінформованим, ніж кандидат, і нагадав Л.Мерзлому, що з той з грудня минулого року не забезпечує своїх дітей. «То ви виконуєте чи не виконуєте рішення суду?» — долучився до розмови голова ВРП Андрій Овсієнко. Схоже, його також не залишила байдужим історія про двох дітей, які потерпають від безгрошів’я, поки їхній батько будує суддівську кар’єру.

Кандидат запевнив, що вже знайшов спільну мову з дружиною і не має заборгованості перед ними. Тож він повністю виконав рішення суду. І планує робити це на майбутнє.

Член ВРП Андрій Маловацький запитав: «Скажіть, будь ласка, невиконання рішень суду позитивно вас характеризує?»

На це Л.Мерзлий відповів, що якби він ухилявся від виконання рішення, то це було б негативно, але він не ухиляється, тож в його діях нема нічого незаконного. Він лише чекав, доки рішення з’явиться в реєстрі. Однак самостійно до суду по копію не ходив через карантин. І взагалі дізнався про рішення суду стягнути з нього аліменти місяць тому.

«А тепер змоделюйте рішення ВРП. Кандидат, розуміючи, що є рішення суду, не отримав його і не вважає за можливе його виконувати, і це не перешкоджає призначенню на посаду судді», — не вгавав А.Маловацький.

«На ваш розсуд», — покірно відповів кандидат, розуміючи, що його кар’єра розвалюється так само, як і сім’я.

Якщо його дружина хотіла насолити або помститись за образи, їй це вдалось. Досьє Л.Мерзлого відклали, щоб обдумати його сімейні проблеми на дозвіллі.

Нелегальні проценти

Крім Я.Третяк, відклали справи ще трьох кандидатів. Під гарячу руку потрапила кандидатка на посаду Яворівського районного суду Львівської області Мар’яна Білецька.

«Чи знайомі ви з інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції щодо виявлених розбіжностей у деклараціях? У НАЗК відсутні відомості щодо доходів у вигляді процентів від депозиту (у сумі 25 тис. грн. — Прим. авт.), які ви отримали», — поцікавився голова ВРП А.Овсієнко.

«Про цю розбіжність я довідалася щойно від вас», — здивувалася М.Білецька.

«А ви знайомилися з матеріалами досьє?»

«Не знайомилась, оскільки я у січні народила дитину і не могла поїхати у Київ, щоб з ним ознайомитись», — відповіла жінка.

«Про розбіжності щодо земельних ділянок ви також не можете нічого сказати?»

Члени ВРП, порадившись, вирішили відкласти справу судді до того часу, коли вона перегляне своє досьє і зможе пояснити розбіжності.

Слідчий фінансових злочинів

Колишній начальник відділу організації досудового розслідування слідчого управління фінансових розслідувань Луганської області Роман Піньковський звільнився з роботи минулого року та вирішив служити Феміді в інший спосіб. Він переміг у конкурсі на посаду судді Уманського районного суду Черкаської області.

Однак минуле чоловіка, яке загубилося під час війни, приваблювало членів ВРП своїм таємницями. Їм стало цікаво, чи притягували Р.Піньковського до дисциплінарної відповідальності.

«Притягували, — зізнався той неохоче після тривалої паузи, — але це було у 2011 році. У мене відсутні про це дані, оскільки вони залишилися на непідконтрольній території».

На той час наявність дисциплінарного стягнення не зупинила кар’єрних амбіцій чоловіка, і він вирішив ще в 2012 році стати суддею. Однак минуло так багато часу, що Р.Піньковський точно не пам’ятає, чи зазначив у анкеті таку інформацію, а освіжити пам’яті не зможе, адже анкета також не збереглася. Вона залишилася на непідконтрольній території й канула у небуття.

Кандидат відповідав неохоче, щоразу натякаючи на свою погану пам’ять, яке стерла цей неприємний епізод. Однак, добре подумавши, він зізнався, що, можливо, отримував два стягнення — догану та сувору догану.

Така забудькуватість видалася дивною М.Худику. Адже кандидат дотепер працює слідчим, переміг у суддівському конкурсі, однак дуже погано пам’ятає, які дисциплінарні стягнення отримував, та ще й забув про них указати в анкеті, подаючи документи на конкурс.

«Тобто весь час ви працюєте слідчим, знаєте, що таке відповідальність, і при цьому забули, за що і які стягнення ви отримували?» — не вгавав М.Худик.

На це Р.Піньковський відповів, що в усьому винна прокуратура, яка у такий спосіб відреагувала на проведене ним слідство. Він точно пам’ятав лише одне: ніхто на нього не скаржився і процесуальних проступків він не вчиняв.

Хоча документи загублені на непідконтрольній території, член ВРП зміг освіжити пам’ять кандидата. Виявилося, що наприкінці 2011 року той отримав зауваження, а через 10 днів, на початку 2012-го, — догану. І на момент, коли Р.Піньковський уперше подав документи для зайняття посади судді, стягнення не було зняте. В анкетах за 2017 та 2019 роки кандидат не повідомив про стягнення, вирішивши, що це вже неважливо. Анкети перебувають у його досьє, і ніщо йому не заважало ознайомитись із ними.

Р.Піньковський запевнив, що не пам’ятав, за що і в який спосіб його покарали, а оскільки це було давно і стягнення вже погашене, то й голови морочити не бажав, згадуючи такі неприємні речі.

«А формулювання запитання в анкеті дає можливість не вказувати стягнення, які погашено? — поцікавився М.Худик. — Чому ви це питання трактували по-іншому?»

Зрештою забудькуватість зіграла зі слідчим поганий жарт, і його призначення вирішили відкласти та добре подумати, чи потрібен у правосудді такий колишній слідчий.