Закон і Бізнес


Відставка за публічність

Прокурори й судді можуть критикувати реформи в країні, не переходячи на особи


В ЄС не залишили Лауру Кьовеші без роботи: у вересні 2019 року її призначили на посаду головного прокурора Євросоюзу.

№19 (1473) 16.05—22.05.2020
Валентина МИХАЙЛОВА
6966

Прокурори й судді навряд чи стануть обговорювати реформи, які затіває влада. Принаймні — у нашій країні. Мовляв, їхня справа — виконувати закон, а не критикувати. Утім, у Страсбурзі вважають, що участь у таких дискусіях — навіть не право, а обов’язок зазначених осіб.


Молода й енергійна

У 2006 році Лаура Кьовеші була призначена генеральним прокурором прокуратури при Вищому касаційному суді та юстиції. У 33 роки вона стала першою жінкою на цій посаді й наймолодшим генпрокурором. Після закінчення строку повноважень їй довірили крісло голови Національного антикорупційного управління, а в травні 2016-го вона була повторно призначена на посаду на черговий 3-річний термін. Усе це супроводжувалося позитивними характеристиками й констатацією її досягнень за попередній період.

Узимку того ж року в країні пройшли парламентські вибори, і було сформовано новий уряд. Одним з перших кроків нової влади стало внесення змін до кримінального та кримінального процесуального кодексів. Декриміналізували зловживання службовим становищем, якщо заподіяна шкода не перевищувала 200 тис. румунських леїв (близько €44 тис.), а також знизили тюремні строки у разі істотніших збитків.

Це рішення викликало протести по всій країні й різку критику міжнародних організацій. Не залишилась осторонь і голова НАУ. Цей орган провів розслідування щодо можливої корупції при прийнятті закону. Правда, жодних доказів підкупу знайдено не було.

Незабаром у країні вирішили провести судову реформу, унісши зміни до законів про статус суддів і прокурорів, про організацію судової системи і про Вищу раду магістратури. Поправки викликали критику як у Румунії, так і на міжнародному рівні. Зокрема, меморандум про відкликання проекту підписали майже 4000 суддів і прокурорів.

У свою чергу міністр юстиції направив у ВРМ звіт про діяльність НАУ. Він запропонував усунути Л.Кьовеші з посади за участь у дебатах, «які сильно розділили громадську думку й породили на безпрецедентному рівні... особисті нападки й оспорювання конституційних, європейських і загальнолюдських цінностей». Серед претензій міністра значилось і «спотворення думки в ході європейських і міжнародних форумів щодо Румунії».

Також керівника НАУ звинуватили в перевищенні повноважень, оскільки Л.Кьовеші особисто очолила перевірку обставин прийняття закону 2016 року. Пригадали й відмову постати перед спеціальною слідчою комісією, яка вивчала обставини президентських виборів 2009 року, що відзначено і в рішенні Конституційного суду. До того ж вона публічно ставила під сумнів вердикти самого КС.

До речі, серед політиків діяльність голови НАУ викликала не менше невдоволення, зокрема через нібито незаконне прослуховування телефонних розмов. Цей орган називали спадкоємцем секуритате й агентом іноземного впливу.

Президент країни, який залишався при владі після парламентських виборів, відмовився підписувати указ про звільнення голови НАУ, і міністр юстиції звернувся до КС із проханням розв’язати конституційний конфлікт. Адже призначення на цю посаду відбувається тільки на підставі подання міністра.

Більшістю голосів суд зобов’язав главу держави підписати указ, що й було зроблено в липні 2018 року. Також КС наголосив, що подібні спори не можуть розглядатися в адміністративних судах.

Оперативний захист

Європейський суд з прав людини більш ніж оперативно відреагував на скаргу Л.Кьовеші, подану наприкінці 2018-го. У рішенні від 5.05.2020 у справі «Kövesi v. Romania» він підтримав її за всіма пунктами, висловивши низку позицій, які можуть бути корисні й українським прокурорам і суддям.

Так, Суд дійшов висновку, що звільнення пов’язане з поглядами та критикою, які заявниця публічно висловлювала як очільник НАУ, реалізуючи своє право на свободу вираження поглядів. Також ЄСПЛ констатував, що Л.Кьовеші правомірно використовувала свої повноваження, щоб почати розслідування, якщо йшлося про підозру в корупційних злочинах, скоєних членами уряду у зв’язку з досить спірними законодавчими актами, а також інформувати громадськість про розслідування. При цьому вона правомірно скористалася можливістю висловити свою думку безпосередньо в ЗМІ.

Також, на думку страсбурзьких суддів, у функції голови НАУ входило висловлення думки про законодавчі реформи, які можуть вплинути на судову систему та її незалежність, зокрема на боротьбу з корупцією, що проводиться цим органом. ЄСПЛ послався на рекомендацію Rec (2000) 19 Комітету міністрів Ради Європи, в якій визнається, що прокурори повинні мати право брати участь у публічних обговореннях питань, що стосуються права, здійснення правосуддя й захисту прав людини.

Цю справу Суд вирізняє з-поміж інших, в яких він наголошував на необхідності захищати довіру громадськості до судової влади від руйнівних нападів. У даному випадку ЄСПЛ не побачив у публічних висловлюваннях жінки нападок на інших працівників судових органів. Її слова також не стосувалися критики дій судових органів при розгляді справ. Навпаки, усі порушені питання стосувалися суспільного інтересу й не виходили за рамки простої критики та суто професійного погляду.

Відповідно, Суд вважає, що ці заяви вимагали високого ступеня захисту свободи вираження думок. Отже, держава-відповідач мала вузькі межі розсуду для контролю за ними.

Крім того, ініціювання відставки почалося трохи більше ніж за рік і 2 місяці до закінчення строку повноважень Л.Кьовеші. Тож ЄСПЛ переконаний, що звільнення, як і причини, що виправдовують його, навряд чи можна поєднати з особливою увагою, яку слід приділяти характеру суду як незалежної гілки влади та принципу незалежності прокурорів.

У Страсбурзі зазначили, що «дострокове припинення дії мандата заявника було особливо суворою санкцією, яка, без сумніву, мала лякаючий ефект у тому розумінні, що вона в майбутньому мала спонукати й інших прокурорів і суддів відмовитися від участі в публічних дебатах про законодавчі реформи, впливала на судову систему і, у більш загальному плані, на питання, що стосуються незалежності судової влади».

Тому Суд упевнений, що обмеження реалізації права на свободу вираження поглядів відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не супроводжувалися ефективними й адекватними гарантіями від зловживань.

Крім цього, ЄСПЛ також констатував порушення §1 ст.6 конвенції. На компенсацію заявниця не претендувала.