Закон і Бізнес


Не обманув, а кинув


№18 (1472) 09.05—15.05.2020
117158

Неналежне виконання умов договору не дає підстав для встановлення факту введення в оману під час його укладання. Такий висновок зробив ВС в постанові №457/906/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

12 лютого 2020 року                     м. Київ                               №457/906/17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю. (суддя-доповідач), ЗАЙЦЕВА А.Ю., КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14.12.2018 та постанову Львівського апеляційного суду від 8.07.2019,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, третя особа — приватний нотаріус Трускавецького МНО Особа 3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1 ним укладено під впливом обману з боку Особи 2, який зобов’язався сплатити йому кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору, мотивуючи оформленням, за його словами, кредиту під заставу даної квартири. Саме такими обставинами відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, ніж проведення розрахунку, аби оформити договір іпотеки щодо даної квартири необхідно, щоб вона перебувала в його власності. Однак коштів за договором відповідач не сплатив, а позивач таких не отримував.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Особою 3; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за Адресою 1 за Особою 2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2016, укладеного між Особою 1 та Особою 2; визнати за Особою 1 право власності на квартиру за Адресою 1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Трускавецького міськсуду від 14.12.2018, залишеним без змін постановою ЛвАС від 8.07.2019, позов Особи 1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, укладений 10.05.2016 між Особою 1 та Особою 2, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького МНО Особою 3.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за Адресою 1 за Особою 2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2016.

Визнано за Особою 1 право власності на квартиру за Адресою 1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що покупець Особа 2 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі-продажу квартиру продавцю Особі 1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, уважав, що правочин було вчинено внаслідок обману з боку відповідача щодо позивача.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2019 року Особа 2 подав касаційну скаргу до ВС, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що на позивача не було вчинено жодного психологічного чи фізичного тиску. Експерт не дав жодного висновку про те, що Особа 2 ввів в оману Особу 1, що сторонами порушені істотні умови договору, що одна сторона зобов’язалася перед іншою виконати істотну умову, але не виконала. Крім того, позивач уже звертався до суду з позовом про розірвання спірного договору, у задоволенні якого рішенням ЛвАС від 14.08.2017 відмовлено.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту й вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу не направили.

Фактичні обставини справи, установлені судом

Суд установив, що 10.05.2016 між Особою 1 та Особою 2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького МНО Особою 3.

У п.5 договору сторони зазначили:

«5. Купівлю-продаж зазначеної квартири, що відчужується за цим договором, сторони за договором, здійснюємо за 404240,00 грн., які покупець, сплатив продавцеві, до підписання цього договору в повному обсязі. Таку вартість квартири, яка є предметом цього договору, визначено сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої зі сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані з ринковими цінами на аналогічні квартири, на їх розсуд визначена в цьому договорі вартість саме квартири, яка є предметом договору, є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Підписання договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за предмет договору та свідчить про відсутність у них до покупця будь-яких претензій фінансового та майнового характеру. Сторони свідчать, що всі платежі (розрахунки) за договором здійснювалися з дотриманням вимог ст.1087 Цивільного кодексу».

Договір підписано продавцем (Особою 1) та покупцем (Особою 2) у присутності приватного нотаріуса Трускавецького МНО Особою 3 <…>.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Мотиви й доводи, з яких виходить ВС та застосовані норми права

Відповідно до ст.655, ч.1 ст.656 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.656, ч.1 ст.657, стст.202, 205, 207, 208, 209 ЦК договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню.

Судами правильно встановлено, що 10.05.2016 між Особою 1 та Особою 2 укладено договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького МНО Особою 3. Таким чином, правочин був вчинений у письмовій, нотаріально посвідченій формі.

Нотаріальне посвідчення правочину не робить його окремою формою, а є різновидом письмової форми. Правочини, які посвідчуються нотаріально, відрізняються від інших, учинених без такого посвідчення, лише тим, що спеціально уповноважена посадова особа, нотаріус, здійснює на письмовому документі посвідчувальний напис.

Відповідно до чч.1, 2 ст.54 закону «Про нотаріат» нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством установлено обов’язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону й дійсним намірам сторін.

Частини 9—14 ст.44 закону «Про нотаріат» установлюють повноваження нотаріуса для встановлення дійсного наміру сторін правочину. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної зі сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину відбувається шляхом установлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної зі сторін. Установлення справжніх намірів однієї зі сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна зі сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Усі наведені вимоги законодавства покликані убезпечити правочин, а отже, і права осіб, яких цей правочин стосується. Крім того, правочин, посвідчуваний нотаріально, має вищий ступінь доказовості волі особи та інших чинників, з якими пов’язує закон набуття, зміну та припинення цивільних прав, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин, має вчинити чимало дій, які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону. З викладеного вище можна зробити висновок, що дії нотаріуса слугують укріпленню права через установлення зовнішнього посвідчувального напису, що свідчить про існування права. Підсилення вагомості договору надає його нотаріальне посвідчення, оскільки до цього залучається спеціально визначена державою особа — нотаріус.

Позовні вимоги, а також оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що покупець Особа 2 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі-продажу квартиру продавцю Особі 1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, дійшов висновку, що правочин було вчинено внаслідок обману з боку відповідача щодо позивача.

Згідно зі ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

У ч.1 ст.230 ЦК передбачено: якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин (договір) під впливом обману, учинений як стороною такого правочину, так і третьою особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого.

Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона навмисно замовчує про обставини, про які особа повинна була повідомити при тій сумлінності, яка від нього була потрібна за умовами обороту. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин, укладений під впливом обману, може бути визнаний недійсним лише тоді, коли потерпілий був обманутий і такий обман є в причинному зв’язку з його рішенням про вчинення правочину (договору). При цьому підлягає встановленню умисел особи, яка вчинила обман.

Разом з тим слід розрізняти обман як підставу визнання правочину недійсним, що має відбутися до вчинення правочину й невиконання сторонами умов договору як підстава для розірвання договору (після вчинення правочину). Так, відповідно до ч.1 ст.691 ЦК покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, установленою в договорі купівлі-продаж. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом укладеного 10.05.2016 договору купівлі-продажу, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, у п.5 договору зазначено, що купівлю-продаж квартири за Адресою 1 здійснено за 404240 грн., які покупець сплатив продавцеві (позивачу) до підписання цього договору в повному обсязі. Також відповідно до п.5 зазначеного договору підпис продавця є підтвердженням факту повного розрахунку за договором.

Позивач підписав договір купівлі-продажу квартири від 10.05.2016 без будь-яких зауважень і застережень, що свідчить про надання ним згоди щодо всіх його істотних умовах, а також про виконання покупцем обов’язку щодо сплати ціни.

За змістом ч.1 ст.103 Цивільного процесуального кодексу, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Зважаючи на істотні протиріччя в поясненнях сторін щодо проведення розрахунку за оспорюваним договором купівлі-продажу, судом першої інстанції було призначено в даній справі судову психологічну експертизу з використанням поліграфа.

На вирішення експерта судом було поставлено два запитання:

1. Чи передавав Особа 2 кошти в розмірі 404204,00 грн. за купівлю квартири за Адресою 1 Особі 1 перед укладенням договору купівлі-продажу від 10.05.2016, а також чи наявні в пам’яті Особи 2 об’єктивні дані про факт передачі Особі 1 коштів у сумі 404240,00 грн. одним траншем у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Особи 3, розташованої за Адресою 2?

2. Чи отримав Особа 1 від Особи 2 кошти в розмірі 404240,00 грн. за продаж квартири за Адресою 1?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою — комп’ютерного поліграфа), складеного 4.07.2018, на перше запитання відповідь дати неможливо, оскільки Особа 2 добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням комп’ютерного поліграфа не дав, посилаючись на ст.28 Конституції, у зв’язку із чим опитування Особи 2 не проводилося. Щодо другого запитання, то експерт зазначив, що в ході експертизи (опитування з використанням комп’ютерного поліграфа) у громадянина Особи 1 не виявляються виражені психофізіологічні реакції та емоційне збудження на запитання, які могли б свідчити про те, що Особа 1 отримав від Особи 2 кошти в розмірі 404240,00 грн. за продаж квартири за Адресою 1.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У ст.79 ЦПК (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ст.110 ЦПК (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь установленої сили й оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами ст.89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинне бути мотивоване в рішенні.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з’ясувати достатність поданих експертові об’єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені запитання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість із іншими матеріалами справи.

На порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій, незважаючи на те, що з висновку експерта, який покладено в основу рішень, не вбачається, що Особа 2 ввів в оману Особу 1, залишили поза увагою, що аргументи позивача фактично зводяться до викладення обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору, які відповідно до положень ст.230 ЦК не дають підстав для встановлення факту введення позивача в оману під час укладання договору <…>.

Керуючись стст.141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК (у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги), ВС у складі колегії суддів другої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.

У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2, третя особа — приватний нотаріус Трускавецького МНО Особа 3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності відмовити.

Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 10644,80 грн.

Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2881,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.