Про відмову від позову

Відмову від позову не можна кваліфікувати як «неправильні дії сторони» в контексті ч.8 ст.139 КАС. Тим більш, якщо ця відмова пов’язана із задоволенням позову відповідачем до початку розгляду справи.

На цьому наголосив Касаційний адміністративний суд у справі №260/1378/18. У ній фіскальний орган звернувся із позовом про стягнення з фізичної особи податкового боргу (пені). Проте до початку розгляду справи відповідач погасив борг, і ГУ ДФС направило заяву про відмову від позову. Суд провадження закрив.

Однак, згодом представник відповідача подав заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн., яку суд задовольнив із посиланням на ст.139 КАС.

Натомість, у касаційній інстанції звернули увагу, що у ч.10 ст.139 КАС йдеться про право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат лише у разі закриття провадження або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. А у даній справі слід керуватися спеціальними норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст.140 КАС), а також повернення судового збору (ст.142 КАС).

Тож якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов’язку відшкодувати понесені позивачем витрати. Це є мірою відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.