Докази поставки
Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи в здійсненні господарської операції за цими накладними. Такий висновок зробив ВС в постанові №916/922/19, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 січня 2020 року м.Київ №916/922/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Головуючого — КУШНІР І.В.,
суддів: КРАСНОВ Є.В., МАЧУЛЬСЬКИЙ Г.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства НВП «Агроенергетичні технології» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 6.11.2019 за позовом ПП НВП «Агроенергетичні технології» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів» про стягнення 1050038,01 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У квітні 2019 року ПП НВП «Агроенергетичні технології» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ПСП «Дружба народів», в якому просило суд стягнути з останнього 1050038,01 грн., з яких: 933693,66 грн. — основного боргу, 28658,64 грн. — 3% річних, 87685,71 грн. — інфляційних втрат. Позивач також просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% та інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов’язань у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
1.3. До суду першої інстанції відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ПП НВП «Агроенергетичні технології» позовних вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1050038,01 грн., з яких: 933693,66 грн. — основного боргу, 28658,64 грн. — 3% річних, 87685,71 грн. — інфляційних втрат та 15750,57 грн. — витрат зі сплати судового збору.
Одночасно судом у резолютивній частині рішення зазначено, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Судом вказано відповідну формулу для нарахування 3% річних. Роз’яснено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати ПСП «Дружба народів» суми основного боргу нарахування 3% річних повинне здійснюватись на залишок заборгованості.
2.2. Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 6.11.2019 вказане рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено <…>.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
4.1. У касаційній скарзі позивач просить прийняту у справі постанову ПЗАГС від 6.11.2019 скасувати повністю, залишивши в силі рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019.
4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що апеляційним судом порушено ч.1 ст.86, ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу, допущено невідповідність висновків обставинам справи та неповне з’ясування останніх, зокрема щодо печатки та штампів відповідача. Зазначає про порушення апеляційним судом стст.236, 276 ГПК, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а також порушення ч.1 ст.269 ГПК стосовно перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Також позивач зазначає про неправильне застосування апеляційним судом приписів ст.625 Цивільного кодексу.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити в її задоволенні повністю. Наголошує, що не отримував товар від позивача за видатковими накладними, наданими позивачем на обґрунтування своїх вимог, а податкова накладна не може свідчити про здійснення господарської операції.
5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. За наслідками розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ПП НВП «Агроенергетичні технології» та ПСП «Дружба народів» було досягнуто домовленості щодо поставки позивачем на користь відповідача добрив.
Так, 12.03.2018 ПП НВП «Агроенергетичні технології» було передано, а ПСП «Дружба народів» було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких становить 838577,88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 12.03.2018 №8.
Крім того, 12.03.2019 ПП НВП «Агроенергетичні технології» було передано, а ПСП «Дружба народів» було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких становить 72453,36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 12.03.2018 №5.
4.04.2018 ПП НВП «Агроенергетичні технології» було передано, а ПСП «Дружба народів» було прийнято у власність добрива, загальна вартість яких становить 22662,42 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною від 4.04.2018 №33.
На підтвердження факту поставки відповідачеві товару на загальну суму 933693,66 грн. ПП НВП «Агроенергетичні технології» також було надано суду товарно-транспортну накладну від 12.03.2018 №2/03 та податкові накладні від 12.03.2018 №№9 та 10.
19.12.2018 ПП НВП «Агроенергетичні технології» звернулось до ПСП «Дружба народів» із листом №58/12, відповідно до якого позивач, посилаючись на передання товару у власність ПСП «Дружба народів», просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 933693,66 грн. Крім того, позивач просив направити підписаний примірник договору поставки від 10.01.2018 №5/01, який з боку ПСП «Дружба народів» підписаний так і не був. Вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
5.2. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові дійшов протилежних висновків про те, що подані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази, зокрема ТТН, пояснювальна записка, не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази, як і видаткові накладні, оформлені з порушенням вимог законодавства.
Так, у наданих суду видаткових накладних від 12.03.2018 №№8, 9 та від 4.04.2018 №33 не зазначені посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.
У них міститься лише підпис отримувача товару, проте вказані видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, у вказаних видаткових накладних міститься посилання на договір від 10.01.2018 №5/01, який також доданий позивачем до позовної заяви, проте він не містить підпису покупця (ПСП «Дружба народів»), а тому є неукладеним.
За твердженням позивача, товар згідно з видатковими накладними був поставлений відповідачу у березні та квітні 2018 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, примірник договору від 10.01.2018 №5/01 був направлений відповідачу лише 19.12.2018.
Що ж до товарно-транспортної накладної від 12.03.2018 №02/03, то апеляційний суд визнав, що вона не містить відтиск штампу та підпису особи вантажоодержувача щодо прийняття товару.
Пояснювальна записка бухгалтера ПП НВП «Агроенергетичні технології» щодо поставки товару за видатковою накладною №33 складена в односторонньому порядку та також не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у отриманні товару.
Надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні №№9, 10 та №37 також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач врахував зазначені податкові накладні у своєму податковому обліку.
6. Короткий виклад мотивів рішень судів попередніх інстанцій
6.1. Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, свої висновки мотивував обґрунтованістю та доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов’язань у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Відмовляючи у задоволенні позову ПП НВП «Агроенергетичні технології» в частині зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, яке регулює таке нарахування, суд зазначив про те, що положеннями ч.10 ст.238 ГПК не передбачено право суду зазначати в рішенні про нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу.
6.2. Постановляючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд, враховуючи встановлені ним обставини щодо неналежності та недопустимості поданих позивачем доказів на обґрунтування своїх вимог, дійшов висновку про відмову у позові <…>.
7. Позиція Верховного Суду
7.2. Як вказувалось вище, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості поставленого товару.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд свої висновки мотивував неналежністю та недопустимістю поданих позивачем доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема видаткових накладних №№8, 9 та 33, в яких не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, товарно-транспортної накладної №02/03, яка не містить штампу та підпису вантажоотримувача, записка бухгалтера позивача, що не дає змогу ідентифікувати особу, котра брала участь в отриманні товару, та податкових накладних, які не свідчать про здійснення господарської операції.
Однак суд касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке.
7.3. Згідно із положеннями закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме — березень — квітень 2018 року):
підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9);
первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;
неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9);
господарська операція — це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (ст.1).
первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1).
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
господарські операції — це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів (абз.2 п.2.1);
первинні документи — це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абз.1 п.2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абз.1 п.2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п.2.5);
первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників (п.2.15).
7.4. КГС зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
7.5. Відповідно до ст.58-1 Господарського кодексу (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме — березень — квітень 2018 року) суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
7.6. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові на підставі власної оцінки доказів дійшов висновку, що у видаткових накладних №№8, 9 і №33 не було зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару.
Разом з тим поза межами судового дослідження залишилося те, чи відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містили наведені видаткові накладні такі обов’язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «відвантажив» та «отримав», та чи засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.
7.7. Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З’ясування відповідних питань і оцінка пов’язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 6.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 5.12.2018 у справі №915/878/16.
При цьому у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 ВС дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
7.8. Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове — про відмову у позові, апеляційний суд свої висновки мотивував і тим, що податкові накладні №№9, 10 та №37 також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.
Однак погодитись з такими висновками можна лише частково.
Дійсно, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Відповідно до п.201.7 ПК як у редакції від 27.02.2018, так і від 22.03.2018 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
7.9. Ухвалюючи постанову у цій справі, суд апеляційної інстанції не врахував наведених норм матеріального права та не з’ясував належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом березня — квітня 2018 року на підставі видаткових накладних від №№8, 9 та 33 у податковому обліку продавця-позивача та покупця-відповідача.
У зв’язку з цим не було з’ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій щодо спірних поставок товару в березень — квітень 2018 року на підставі наявних у матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем як покупцем податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.
Подібна правова позиція викладена КГС у постанові від 4.11.2019 у справі №905/49/15.
7.10. З огляду на викладене аргументи щодо оскаржуваної постанови апеляційного суду, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
У свою чергу внаслідок того, що до суду першої інстанції відповідачем, який був обізнаний про розгляд даної справи, не було надано відзив на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ПП НВП «Агроенергетичні технології» позовних вимог, дані обставини не досліджувалися та не оцінювалися і судом першої інстанції.
8. Висновки Верховного Суду
8.2. Відповідно до п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3.07.2014 (остаточне — 17.11.2014):
«Більше того, принцип справедливості, закріплений у ст.6 конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України», п.25, від 18.07.2006 та «Нечипорук і Йонкало проти України», п.280, від 21.04.2011)».
8.4. На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ПП НВП «Агроенергетичні технології», скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.5. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 ГПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ПП НВП «Агроенергетичні технології» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 6.11.2019 задовольнити частково.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 6.11.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.