Марафон для споживачів

«Замовні» банкрутства: як не програти на ринку та перейти на бік добра

Доки окремі арбітражні керуючі, не покладаючи рук, працюють над порятунком потопаючих підприємств, інші докладають зусиль для того, щоб доба «не віддай борги кредиторам» не скінчилася. Про результати битви сперечалися під час онлайн-марафону, організованого за підтримки Міністерства юстиції.

Гра в імітацію

Якщо провести конкурс на винахідливість, то українські правники з легкістю обіграють цілий світ. Утім, економічна криза та пильне око європейських партнерів змушують поступово виходити з тіні та починати повертати борги. Якщо ще 5 років тому навіть арбітражні керуючі не вірили в дохідність прозорого банкрутства, то тепер видумувати нові схеми стає складніше, а на заходах порушуються питання виплати прозорої винагороди.

Нова економічна реальність змушує ринок  банкрутств ставати дедалі жорсткішим. Тож невдовзі бізнесмени, а разом з ними і арбітражні керуючі будуть поставлені перед вибором —  намагатися домовитися з кредиторами та працювати в «білій» зоні або ж продумувати схему, як не віддати гроші.

Обговоренню наболілих питань був присвячений онлайн-марафон «Реструктуризація боргів громадян & банкрутство підприємств по-новому 2020». Під час заходу обидві сторони мали змогу поспілкуватися та знайти відповіді на питання. А ще — зрозуміти, чого очікувати найближчим часом з огляду на кризу, карантин та «суспільство рівних можливостей».

Виграли битву — програли війну

В усьому винна держава, яка мало того що не допомагає, а ще й добряче заважає, скаржилися арбітражні керуючі. Заважали їм постійні скарги з боку кредиторів, перевірки Мін’юсту та місцеві суди, які не розуміли особливостей процедури банкрутства. І ось за кілька років у тяжких битвах за свою самоврядність арбітражні керуючі виграли.

З прийняттям Кодексу з процедур банкрутства, який, безумовно, став продуктом компромісу, перед арбітражною спільнотою відкрилися нові горизонти. Оновились обличчя в міністерстві та почали формувати новий правовий простір. Так, у боротьбі за незалежність було закладено передумови до прозорості.

Утім, у цій битві з державою «арбітражники» і програли. Стратегічно. Адже через розрізненість чи відсутність достатнього лобізму чільне місце під час розроблення кодексу зайняла банківська спільнота. Раз у раз програючи в різних, на перший погляд, банкрутствах, вона знайшла в собі сили та можливості, щоб диктувати свої правила гри. Утім, правникам нарешті доведеться запитати самих себе, на якому вони боці добра.

Адвокат диявола

Покрокова схема банкрутства за законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» була доволі прозора та зрозуміла. Маючи величезні борги, які дешевше не віддавати, підприємство нарощує «дружніх» кредиторів. Ті у свою чергу створюють комітет та тримають банкрутство під пильним контролем. Основні матеріальні активи з підприємства виводяться, а процедура в суді зрозуміла та передбачувана. Кредитори незадоволені, власники підприємства святкують перемогу, розповідаючи про наявність у них ресурсу та винахідливості. У суспільстві це сприймають як звичай ділового обороту. Як наслідок, сума невідданих боргів симетрично розподіляється на все суспільство у вигляді постійного підвищення процентних ставок за кредитами.

Утім, КзПБ уніс суттєві корективи в цю усталену схему. Тож відтепер процедура банкрутства перестає бути контрольованою та передбачуваною. Це, наче ланцюгова реакція, ускладнює можливість для арбітражних керуючих обіцяти клієнтам результат. І тут постає перша перепона, адже в умовах кризи клієнти хочуть якості та стабільності. Проте, добре вивчивши всі можливі схеми, представники кредиторів та банків стають агресивнішими.

Якщо раніше кредитори мали вплив лише за наявності суттєвої заборгованості, то тепер банкрутством починають шантажувати. І тут виникає перша проблема, адже будь-яке підприємство можна вивести з ринку, створивши для нього нестерпні умови.

Безперешкодна процедура входу в банкрутство змусила спільноту почати об’єднуватись та активніше обирати свій бік добра. Захищати інтереси банкрута або кредитора чи обрати справжню незалежність та стати арбітром у цьому процесі? Адже від рішень кожного з нас окремо та всіх разом залежить економічне зростання. Або ж його відсутність.

Без вини винні

Маючи змогу ставити незручні питання, арбітражні керуючі почули і думку представників влади, зокрема Мін’юсту. Головним лейтмотивом стає подальший курс на прозорість, який, звісно, у першу чергу вигідний кредиторам. Утім, усе це дає принаймні можливість для економічного рестарту, який дуже потрібен Україні, особливо з огляду на нарощення дефіциту бюджету.

Відсутність чіткого критерію на вхід у процедуру банкрутства змушує учасників шукати цапа-відбувайла. Спочатку запропонували перекласти всю відповідальність на суддів. Мовляв, і зарплати в них великі, і безпеки в прийнятті рішень більше. Проте представники судової влади з такою позицією миритися не стали. Тож більшість суддів згадали про те, що аналіз фінансово-господарської діяльності — це обов’язок саме арбітражного керуючого.

Тоді вирішили перекласти відповідальність на Мін’юст, мовляв, Положення про затвердження методики аналізу фінансово-господарської діяльності застаріле. Адже за цей час змінились і закони, і правила бухгалтерського обліку. Тож арбітражні керуючі просто не в змозі провести аудит боржника на належному рівні. Утім, як з’ясувалося, Мін’юст про проблему знає. Та вже її вирішує.

Як повідомив директор департаменту з питань банкрутства Мін’юсту Владислав Філатов, над заміною застарілого положення вже працює група експертів і науковців. Вони не лише адаптують його, але й розширять. Зокрема, документ міститиме порядок аналізу рахунків боржника у банківських установах. Тож працювати буде з чим, а якість виконаної роботи перевірять у суді.

Наступною новелою, вирішення якої має лише технічні перепони, є створення автоматизованої електронної системи, яка дозволить зробити процес банкрутства не лише технологічнішим, а й прозорішим. До цієї системи також буде входити електронний кабінет арбітражного керуючого. Який, як обіцяють у міністерстві, спростить рутинну роботу.

Стимулювати кредиторів

Усі ці новації поступово наближатимуть процес банкрутства до віртуозного мистецтва, в якому арбітражний керуючий, як і боржник, перебуватиме між молотом та ковадлом. По-перше, через відверті заяви з боку Мін’юсту щодо необхідності подальшого інформування кредиторів про нові можливості та перспективи.

По-друге, на арену виходять нові можливості й для арбітражних керуючих. Планується, що в гонитві за поверненням боргів кредитори будуть тиснути на арбітражного керуючого. А постійне перебування під дамокловим мечем розвиватиме конкуренцію. Найменш пристосовані до неї поступово займуть нішу «споживчого» банкрутства.

Кінцева мета всіх змін, як і завжди, матеріальна. Втім, якщо арбітражні керуючі занапастять цей шанс на самоврядність, то невдовзі отримають інквізиційні процеси проти спільноти, очолювані комітетами кредиторів. Несолодко в цьому процесі буде і власникам бізнесу, особливо з огляду на наявні прецеденти притягнення як до солідарної, так і субсидіарної відповідальності.

Умови ведення бізнесу ставатимуть жорсткішими, вимоги до прозорості — абсолютними. Тож якщо держава не почне створювати можливості для процвітання підприємництва, то єдиним шляхом утримати найбільш активну частину суспільства стане тотальне закриття кордонів. На користь якого доки грає коронавірус. Утім, уже тепер ми готові уявити, що карантин може тривати настільки довго, що пацюки в діжці почнуть їсти один одного.