Закон і Бізнес


Про плату за землю


№15 (1469) 18.04—24.04.2020
7072

Ні міська рада, ні тим більше її структурні підрозділи одноособово не можуть установлювати площу ділянки та її нормативну грошову оцінку в інший спосіб, ніж передбачено земельним законодавством.


На таку особливість визначення орендної плати за землю звернув увагу Касаційний господарський суд у справі №922/2811/18.

У постанові від 29.01.2020 зазначено, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка. Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 закону «Про оцінку земель» дані про НГО окремої ділянки оформляються як витяг із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель. 

У розрізі предмета й підстав заявленого позову суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати можливо встановити тільки з урахуванням приписів ст.93 Земельного кодексу, яка об’єктом оренди визначає саме ділянку, порядок формування якої як об’єкта цивільних прав наведено в ст.79-1 ЗК.  

Формування ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Натомість матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування ділянкою ні попереднім землекористувачем, ні відповідачем. Тому акт обстеження ділянки, оформлений департаментом територіального контролю Харківської міськради, в якому визначені межі, площа та конфігурація ділянки, та складений на його підставі розрахунок не є належними доказами у справі.