Закон і Бізнес


Зачіпка для виправдання


№14 (1468) 11.04—17.04.2020
23840

Відмова від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з посиланням на обмеження в часі не може свідчити про їх невідкриття. Такий висновок зробив ВС в постанові №607/5005/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 січня 2020 року                             м.Київ                               №607/5005/17

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ЯКОВЛЄВОЇ С.В.,
суддів МАРЧУКА О.П., НАСТАВНОГО В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19.03.2019 та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24.07.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016210000000135, за обвинуваченням

Особи 1, Інформація 1, громадянки України, уродженки с.Рудки Борщівського району Тернопільської області, жительки за Адресою 1, такої, що судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини

Органами досудового розслідування Особа 1 обвинувачувалась у тому, що вона, будучи службовою особою, здійснила складання та видачу завідомо неправдивого офіційного документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК, за таких обставин.

У липні 2016 року не встановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою з Особою 2, Особою 3 та Особою 4, звернулися до завідувача Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Особи 1 щодо прийняття нею рішення про вчинення нотаріальних дій в інтересах Особи 5, на що Особа 1 погодилася.

28.07.2016 Особа 1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні нотаріальної контори, будучи службовою особою та діючи умисно, за відсутності учасників нотаріальної дії — Особи 5 та Особи 6, без їх відома та згоди, використовуючи комп’ютер, склала та роздрукувала на спеціальному бланку нотаріальних документів завідомо неправдиву заяву Особи 6 та Особи 5 про надання ними згоди на відкриття візи та тимчасової поїздки за кордон їхньої малолітньої доньки Особи 7 в супроводі Особи 5, куди внесла завідомо неправдиві відомості про те, що Особа 6 та Особа 5 дали згоду на відкриття візи та тимчасової поїздки за кордон їхньої малолітньої доньки Особи 7 у супроводі Особи 5 і що Особа 6 та Особа 5 були присутні під час учинення нотаріальної дії та зробили свої підписи на заяві в присутності нотаріуса.

Після цього Особа 1, діючи як державний нотаріус, посвідчила вказану заяву, виконавши на ній посвідчувальний напис, поставила свій підпис, та скріпила її печаткою нотаріальної контори, а консультантом Особою 10 за вказівкою Особи 1 зареєстровано в реєстрі вчинення нотаріальних дій, чим надано заяві юридичного значення й вірогідності.

Цього ж дня Особа 1 видала вказану заяву не встановленій досудовим розслідуванням особі, яка діяла за попередньою змовою з Особою 2, Особою 3 та Особою 4. При цьому Особі 1 було достовірно відомо, що Особа 6 та Особа 5 з приводу оформлення зазначеної заяви та посвідчення справжності підписів на ній не зверталися, учасниками нотаріальної дії не були та вказаної заяви не підписували.

За вироком суду Особу 1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК, та виправдано на підставі п.1 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду — без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, місцевий суд незаконно та необґрунтовано визнав усі докази сторони обвинувачення недопустимими, які нібито не було відкрито стороні захисту. Указує на те, що з протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування вбачається, що Особі 1 та її захиснику Янковичу І.Є. було надано доступ до матеріалів досудового розслідування й захисник повністю ознайомився з такими матеріалами, а Особа 1 відмовилася від підпису в протоколі, що також підтвердили в суді свідки Особа 8, Особа 9 та слідча Особа 11. Апеляційний суд незаконно відхилив клопотання прокурора про допит свідків і дослідження документів, а також у своєму рішенні не навів переконливих аргументів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора та не зазначив підстав, з яких визнав скаргу необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Особа 1 та її захисник Янкович І.Є. заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора <…>.

Мотиви Суду

Як убачається зі змісту вироку, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду, виправдовуючи Особу 1 у скоєнні інкримінованого їй злочинну, суд зазначив, що в кримінальному провадженні стороною обвинувачення не були відкриті матеріали досудового розслідування стороні захисту, а тому відповідно до вимог ч.12 ст.290 КПК суд не має права допустити відомості, які містяться в них, як докази. З огляду на наведене суд визнав надані стороною обвинувачення докази недопустимими.

При цьому суд зазначив, що відкриття матеріалів кримінального провадження з порушенням вимог ч.9 ст.290 КПК прирівнюється до невідкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з висновками суду, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.290 КПК, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування й надати доступ до цих матеріалів, що включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

У ч.9 цієї ж статті визначено, що сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ.

Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування відповідно до вимог ст.290 КПК були направлені Особі 1 та захиснику Янковичу І.Є. письмові повідомлення про завершення досудового розслідування разом з копіями обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Роз’яснено, що реалізувати право на доступ до матеріалів досудового розслідування сторона захисту може до 16:00 25.11.2016.

Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування захисник Янкович І.Є. скористався наданим йому правом і ознайомився з матеріалами в повному обсязі.

Крім того, Особі 1 також було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що підтверджується протоколом про надання такого доступу від 2.12.2016.

При цьому Особа 1 у зазначеному протоколі вказала на необхідність надати їй додатковий час для ознайомлення. Зазначений протокол було складено в присутності свідків Особи 8 та Особи 9, а також ними був засвідчений факт відмови Особи 1 від підпису в розписці про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

З огляду на викладене колегія суддів уважає, що стороною обвинувачення було відкрито та надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування стороні захисту, проте Особа 1 відмовилася від ознайомлення із цими матеріалами, пославшись на обмеження в часі.

Таким чином, відмова сторони захисту письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування та відмова від ознайомлення з такими матеріалами з посиланням на обмеження в часі не можуть свідчити про невідкриття таких матеріалів стороні в розумінні положень ч.12 ст.290 КПК, про що зазначив суд у вироку, а тому такий висновок суду є передчасним.

Отже, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, а судом апеляційної інстанції зазначеній обставині не надано належної оцінки, тому колегія суддів уважає за необхідне скасувати вказані рішення на підставі положень п.1 ч.1 ст.438 КПК.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, про необхідність скасування судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням змісту та доводів його апеляційної скарги та вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись стст.376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19.03.2019 та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24.07.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.