Закон і Бізнес


Голова АСГСУ Наталія Богацька:

Можливість захисту не повинна залежати від зміни правових позицій з приводу юрисдикції земельного спору


Наталія Богацька переконана, що спори, пов’язані із земельними правовідносинами, завжди були одними з основних категорій господарських справ.

№13 (1467) 04.04—10.04.2020
3107

З відкриттям ринку кількість земельних спорів вочевидь зростатиме, і вони потребуватимуть якнайшвидшого вирішення. Проте останніми роками дуже часто лише на касаційному рівні стає відомо, суд якої юрисдикції повинен розглядати справу. Причому не виключено, що з часом на найвищому рівні відступлять від попередньої правової позиції та справа повернеться на друге коло до суду першої інстанції. Розірвати це зачароване коло пропонується проектом №3296 про внесення змін до ГПК, передавши майже всі земельні спори до компетенції госпсудів. Оцінити перспективи реалізації цього документу «ЗіБ» попросив голову Асоціації суддів господарських судів України, голову Південно-західного апеляційного господарського суду Наталію БОГАЦЬКУ.


— Наталіє Станіславівночи сприятимуть запропоновані норми зменшенню кількості юрисдикційних спорів? 

— Нині парламент прийняв закон про ринок землі, тому очікується залучення інвестицій у сільське господарство та прогнозоване збільшення кількості судових спорів у сфері земельних відносин. Тож учасники земельних правовідносин, чиї права та інтереси порушені, мають чітко усвідомлювати, до якої юрисдикції належить той або інший судовий спір та до якого суду вони мають звернутися по відновлення своїх порушених прав.

У судах різних видів юрисдикції немає єдності щодо розмежування питання підсудності земельних спорів. Позивачі роками очікують судового захисту і нерідко стикаються із ситуацією, коли справедливе, обґрунтоване рішення скасовується судом касаційної інстанції саме через неправильне визначення юрисдикції на етапі звернення до суду. Така ситуація є вкрай небезпечною через те, що її причиною дуже часто стає відсутність єдиних підходів до визначення юрисдикції цих спорів з боку самих судів, що ставить під загрозу саму суть судового захисту.

Можливість захисту порушеного права не повинна залежати від зміни правових позицій касаційного суду з приводу юрисдикції спору.

Якщо вивчити питання визначення юрисдикції інших категорій спорів, зокрема пов’язаних із порушенням антимонопольного законодавства чи, наприклад, корпоративних спорів, то стане очевидним, що тільки після чіткого окреслення у законі та/або процесуальному кодексі юрисдикції цих спорів практика їх розгляду набула сталого характеру. У першу чергу це іде на користь самим учасникам спірних правовідносин, оскільки прогнозованість застосування судом тієї чи іншої законодавчої норми сприяє зменшенню кількості звернень до суду та збільшенню частки досудового врегулювання спорів чи взагалі попереджає їх виникнення.

Я впевнена у готовності судів господарської юрисдикції до впровадження запропонованих законодавчих змін. Можу відзначити, що притаманні господарським судам ознаки, такі як висока якість правосуддя, максимальне дотримання процесуальних строків, а також застосування інноваційних технологій, що має важливе значення для учасників процесу, збережені та вдосконалюються щодня.

Крім того, така законодавча ініціатива сприятиме розвантаженню судів загальної та адміністративної юрисдикції.

— Єдиним очевидним недоліком цієї ініціативи стане необхідність для сторони процесу звертатися до обласного центру (а в разі подання апеляції, можливо, їхати до іншої області). 

— Дійсно, один з контраргументів до законопроекту — це адміністративно-територіальна побудова господарських судів. Але сьогодні їх технічне забезпечення дає змогу організувати засідання з учасниками судового процесу на належному рівні та у зручному для них форматі, у тому числі в режимі відеоконференцзв’язку.

Останні зміни до процесуального законодавства також передбачають проведення судового засідання з учасником справи, який перебуває за межами суду. Відповідний порядок проведення судового засідання у такому форматі вже затверджений ДСАУ, і буде впроваджений найближчим часом. Упевнена, що саме господарські суди будуть одними з перших у впровадженні такого порядку проведення судового засідання.

Крім того, учасник може представляти свої інтереси в суді як самостійно, так і через адвоката. Останні ж мають усі технічні можливості для використання інноваційних засобів електронного процесу. У цьому контексті є необґрунтованим висновок, що місце розташування суду та необхідність звернення навіть до іншого обласного центру буде розцінено учасниками процесу як «незручність»  і це стане перешкодою для реалізації права на судовий захист.

— Чи не переобтяжить зміна підвідомчості цих спорів систему судів господарської юрисдикції?

— Спори, пов’язані із земельними правовідносинами та щодо права власності чи іншого речового права на майно, завжди були одними з основних категорій господарських справ на рівні з корпоративними спорами, спорами, які виникають із договірних правовідносин між суб’єктами господарювання і банкрутством. Виняток стосувався лише суб’єктного складу сторін.

Навіть якщо земельний спір, пов᾽язаний з організаційно-правовою діяльністю суб’єктів владних повноважень — органів державної влади та органів місцевого самоврядування, але він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права, такий спір був предметом розгляду в господарських судах.

Звісно, передання частини земельних спорів до госпсудів призведе до збільшення навантаження. Утім, упевнена, що кількісний показник не вплине на якість судочинства.

При цьому спори щодо житлового фонду, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, спори щодо нерухомого майна, які виникли із сімейних та спадкових правовідносин, залишаться в юрисдикції  загальних судів, а спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності — адміністративних.