ВС підтвердив законність звільнення працівника на лікарняному

Трудовий договір або трудовий контракт? Невелика різниця форми документів в певний момент може виявитися дуже істотною. Наприклад, звільнити контрактного працівника можуть як під час хвороби, так і під час відпустки. Причому цілком законно. Це право роботодавця нещодавно підтвердив Верховний Суд України.

У Постанові ВСУ від 26.12.2012 № 6-156цс12 (з повним текстом можна ознайомитися тут), зокрема зазначається, що на контрактну форму трудового договору не поширюється положення КЗпП про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Розглянута справа стосувалася працівника, якого звільнили з посади на підставі п.8 ст. 36 КЗпП за невиконання умов, передбачених трудовим контрактом. І хоча працівник перебував у цей час на лікарняному, Верховний Суд визнав, що правило ч.3 ст. 40 КЗпП (не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності) у данному випадку не застосовується.

Суд зазначив, що зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених стст.40, 41 КЗпП. Це виключає охоплення змістом терміна «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в стст.40, 41 КЗпП або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення пп.4, 8 ст.36, ч.3 ст.40, ч.3 ст.41, стст.40, 41 КЗпП та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом — п.8 ст.36 КЗпП, а не у зв’язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч.3 ст.40 КЗпП на ці правовідносини не поширюються.