Закон і Бізнес


Міські квіти

або Мирова угода у процедурі банкрутства


№13 (1467) 04.04—10.04.2020
Поляков Борис, суддя Північного апеляційного господарського суду, д.ю.н., професор, Поляков Родіон, юрист
15262

Попри преамбулу Кодексу з процедур банкрутства, яка ставить за мету відновлення платоспроможності боржника, розробники кодексу зробили все, щоб він став банкрутом, а його майно продано "з молотка". Свідченням тому є відсутність у кодексі такого інституту як мирова угода.


Що таке мирова угода у процедурі банкрутства

Раніше розглядалося питання про продаж майна через аукціон у процедурі банкрутства (див. «Дванадцять стільців» , «ЗіБ», 8). Тепер мова піде про мирову угоду у процедурі банкрутства.

Інститут мирової угоди проіснував у законі про банкрутство більше 20 років. За його допомоги не одна сотня підприємств уникла банкрутства і відновила свою платоспроможність.

В основі мирової угоди лежала домовленість між боржником і кредиторами в особі їх комітету щодо відстрочки, розстрочки і прощення (списання) боргу. При цьому сторони могли її укладати протягом усієї процедури банкрутства, незалежно від судової стадії (ст.77 закону про банкрутство).

За своєю суттю мирова угода представляла господарсько-процесуальний договір і одночасно судову процедуру. Підсумком укладення мирової угоди було умовне припинення справи про банкрутство. У той же час, сторони угоди могли її розірвати або визнати недійсною, і тоді провадження у справі відновлювалося (ст.82 закону про банкрутство).

Звернімо увагу, що умови мирової угоди повинні були бути рівними для кредиторів кожної черги і поширювалися на всіх кредиторів боржника незалежно від того, підтримали вони її чи ні. Винятки, зокрема стосувалися забезпечених кредиторів, органів стягнення і т.д. (стст.77, 78 закону про банкрутство).

Що дає КзПБ замість мирової угоди?

Незважаючи на всі позитивні моменти, інститут мирової угоди чимось не догодив розробникам КзПБ. І вони вирішили його позбутися. Навіщо це було зроблено, залишиться ще довго загадкою. Але сьогодні більше хвилює питання про наявність в КзПБ засобів для мирного вирішення фінансових проблем в процедурі банкрутства. На жаль, набір таких засобів виявився досить мізерним.

Деякі елементи мирової угоди знаходимо в ч.7 ст.41 КзПБ, коли задовольняються всі вимоги кредиторів згідно з реєстром і тоді погашаються штрафні санкції (ч.7 ст.41 КзПБ).

Інші елементи мають місце у процедурі санації, в умовах плану санації: відстрочка, розстрочка, прощення боргу, виконання зобов'язання третьою особою (ч.2 ст.51 КзПБ).

Що ж стосується реструктуризації боргу за допомогою відстрочки, розстрочки і прощення, то такий механізм в процедурах розпорядження майном і ліквідації, не передбачений взагалі.

Нехтувати механізмом реструктуризації боргу в умовах, коли процедура банкрутства відкривається при тимчасової неплатоспроможності (з першого дня затримки платежів і незалежно від розміру боргу) є великою економічною помилкою.

Це прямий шлях до банкрутства!

Не все так страшно

Однак розробники не врахували дію Господарського процесуального кодексу, який як раз передбачає застосування інституту мирової угоди у позовному провадженні. Ця обставина дала шанс учасникам процедури банкрутства боротися за виживання і реалізувати положення цього інструментарію через призму конкурсного процесу.

Річ у тім, що за ст.192 ГПК мирова угода являє собою процесуальний договір, заснований на взаємних поступках, і стосується прав та обов'язків сторін. У позовному провадженні вона має такі риси:

укладається всіма сторонами процесу;

оформляється в письмовій формі;

вступає в силу з моменту її затвердження судом;

має характер виконавчого документа.

Підсумком укладення мирової угоди є припинення справи.

Про можливість застосування інструментарію, що знаходиться в ГПК говорить ст.2 КзПБ і відповідно ч.6 ст.12 ГПК. Відповідно до зазначених статей, при розгляді справ про банкрутство, норми ГПК застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених КзПБ.

Іншими словами, у відносинах банкрутства процесуальні норми застосовуються з "поправкою" на КзПБ.

У кодексі ще є фундамент

Незважаючи на повну зачистку всіх норм, що стосуються мирової угоди або навіть згадок про неї, розробники "переглянули" ряд норм, які у майбутньому можуть стати фундаментом для побудови судовою практикою нового інституту мирової угоди у процедурі банкрутства. Це як міські квіти, які проростають крізь асфальт!

Так, у ст.1 КзПБ поняття «погашенні вимоги кредиторів» залишилося в первозданному вигляді і викладається як "задоволені вимоги кредиторів, а також зобов'язання, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі про заміну або припинення зобов'язання іншим способом".

Крім того, в п.4 ч.1 ст.90 КзПБ передбачена така підстава припинення справи про банкрутство, як "відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів". На цій підставі КзПБ надає пільги у вигляді погашення вимог, що були відхилені раніше судом, або кредиторів, які не брали участь у справі (ч.4 ст.90 КзПБ).

Поняття "погашення зобов'язання" по своїй суті є ідентичним з терміном "припинення зобов'язань", який має місце у гл.50 Цивільного кодексу. Згідно зі ст.598 ЦК зобов'язання припиняється на підставі договору або закону.

КзПБ є спеціальним законом, де припиняються або погашаються грошові зобов'язання в режимі неплатоспроможності юридичної або фізичної особи. Такими формами припинення грошових зобов'язань за КзПБ можуть бути: оплата; залік взаємних вимог; недостатність ліквідаційної (конкурсної) маси; новація і відступне; прощення; неучасть у справі про банкрутство; відхилення судом вимог кредиторів.

Що ж стосується мирової угоди, то набір зазначених форм припинення боргових вимог стосуватиметься лише новації, відступного, заліку взаємних вимог і прощення.

Як працюватиме мирова угода у процедурі банкрутства

На відміну від ГПК, сторонами справи про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). При цьому в процедурі банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів (ч.6 ст.48 КзПБ).

Таким чином, сторонами мирової угоди у справі про банкрутство є: конкурсні кредитори або комітет кредиторів в особі його представника - голови, забезпечені кредитори і боржник в особі керівника (в процедурі розпорядження майном) або арбітражного керуючого (в процедурах санації і ліквідації).

Предметом мирової угоди є конкурсна і заставна заборгованість. Іншими словами — грошові вимоги конкурсних і забезпечених кредиторів, які знаходяться в реєстрі. Саме їх погашення є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство (п.4 ч.1 ст.90 КзПБ).

На відміну від позовного провадження, у процедурі банкрутства відсутній спір щодо вже визнаних судом вимог кредиторів. Іншими словами, борг боржника не викликає у кредиторів будь-яких заперечень. Єдина проблема полягає лише в умовах і порядку погашення грошових вимог кредиторів. Це пояснюється тим, що процедура банкрутства за своєю природою є продовженням виконавчого провадження.

Елементами або підставою мирової угоди можуть бути відстрочка, розстрочка, прощення, виконання зобов'язання третьою особою або способами, що не суперечать законодавству та правам інших осіб. Формами припинення грошових зобов'язань, як зазначалося вище, будуть новація, відступне, залік взаємних вимог і прощення.

Найбільш дискусійним є питання про можливість участі у мировій угоді процедури банкрутства третьої особи, яка не є стороною у справі і має бажання виконати всі грошові зобов'язання за боржника.

Однак цю умову не можна визнати чимось таким, що суперечить закону. Навпаки, така умова є логічним продовженням використання інструментарію ЦК, і, зокрема, ст.528 і гл.50 "Припинення зобов'язань" при укладенні мирової угоди. Все це охоплюється поняттям "погашенні вимоги кредиторів", яке надається у ст.1 КзПБ.

Таким чином завдяки зазначеним елементам мирової угоди і формам припинення грошових зобов'язань відбуватиметься реалізація взаємних поступок між боржником, з одного боку, і конкурсними та забезпеченими кредиторами, з іншого.

Також, як і за законом про банкрутство, мирова угода буде виконуватися боржником добровільно. Тільки ось наслідки її невиконання вже матимуть інший характер.

Так, у силу чч.6 і 9 ст.82 закону про банкрутство, невиконання умов мирової угоди дозволяло кредитором або розривати мирову угоду, або вимагати через позовне провадження оплату своїх вимог.

Зовсім інакше вирішує цю проблему ст.193 ГПК. Вона від початку робить виконавчим документом саме судове рішення про затвердження мирової угоди. І тепер кредиторам не потрібно буде заново доводити свої майнові права у суді, якщо боржник відмовляється їх оплачувати. Їм достатньо буде пред'явити вказане рішення у виконавче провадження.

Як відродити мирову угоду в процедурі банкрутства

Попри те, що ГПК і КзПБ мають всі передумови для застосування судами мирової угоди у справах про банкрутство, однак цього явно недостатньо. Судова практика може бути суперечлива і нестабільна.

Потрібні зміни в КзПБ. В іншому випадку, процедура банкрутства буде закінчуватися за рідкісним винятком банкрутством і ліквідацією господарюючих суб'єктів. Як наслідок, країна втратить важливі для економіки, життєзабезпечення і оборони підприємства.

Що потрібно зробити для відродження інституту мирової угоди у процедурі банкрутства. По-перше, повернути у КзПБ розд.V "Мирова угода", що діяв у законі про банкрутство.

По-друге, із зазначеного розділу виключити норми про розірвання, визнання недійсною мирової угоди та поновлення у зв'язку з цим провадження у справі про банкрутство.

По-третє, надати силу виконавчого документа, як у позовному провадженні, ухвалі суду про затвердження мирової угоди.

Реалізація цих пропозицій дозволить значно підвищити ефективність самої процедури банкрутства і сприятиме реальному збереженню господарюючих суб'єктів.