Закон і Бізнес


Вимога повноти рішення


№11-12 (1465-1466) 21.03—03.04.2020
34627

Судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №240/6150/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

20 грудня 2019 року                         м.Київ                               №240/6150/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача — КОВАЛЕНКО Н.В.,
суддів: БЕВЗЕНКА В.М., КАЛАШНІКОВОЇ О.В., ОЛЕНДЕРА І.Я., РИБАЧУКА А.І., СМОКОВИЧА М.І., ХАНОВОЇ Р.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підлуби Агро+» до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за касаційною скаргою ГУ ДФС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2.07.2019,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року ТОВ «Підлуби Агро+» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 №№0024121413, 0024131413, 0024141413, 0024151413, 0024161413, 0024171413, 0024181413, 0024191413, 0024201413.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 24.09.2018 за №№0024121413, 0024131413, 0024141413, 0024151413, 0024161413, 0024171413, 0024181413, 0024191413, 0024201413.

Стягнуто з ГУ ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Підлуби Агро+» 8944,73 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Додатковим рішенням ЖОАС від 30.03.2019 задоволено частково заяву ТОВ «Підлуби Агро+» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ГУ ДФС у Житомирській області судових витрат на професійну допомогу та витрат, пов’язаних з прибуттям представника до суду.

Стягнуто з ГУ ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Підлуби Агро+» витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з прибуттям представника товариства до ЖОАС у зв’язку з розглядом справи, в розмірі 20000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області на додаткове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2019 залишено без руху.

5. Ухвалою Сьомого ААС від 2.07.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області на додаткове рішення ЖОАС від 30.03.2019 повернуто.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ГУ ДФС у Житомирській області звернулося із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що законом «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на додаткове рішення не визначено. Так, заявник не сплачував судового збору за подання/розгляд заяви про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, а його вимоги лише частково задоволені. Скаржник, посилаючись на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір» від 23.01.2015, зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має ставити законну мету. Тому, виходячи з необхідності дотримання принципу забезпечення апеляційного оскарження рішень адміністративного суду, вважає, що ухвала суду про повернення апеляційної скарги є незаконною.

8. Відзиву на касаційну скаргу позивач не надав, що не перешкоджає касаційному перегляду ухвали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням ЖОАС від 12.03.2019 позов задоволено.

10. Додатковим рішенням ЖОАС від 30.03.2019 заяву ТОВ «Підлуби Агро+» про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з ГУ ДФС у Житомирській області судових витрат на професійну допомогу та витрат, пов’язаних з прибуттям представника до суду, задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Підлуби Агро+» витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з прибуттям представника товариства до ЖОАС у зв’язку з розглядом справи, в розмірі 20000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

11. Ухвалою Сьомого ААС від 29.05.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області на додаткове рішення ЖОАС від 30.03.2019 залишено без руху у зв’язку з невідповідністю її вимогам ч.5 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не додано документа про сплату судового збору.

12. На виконання вимоги ухвали від ГУ ДФС у Житомирській області надійшло клопотання, в якому вказано, що нормами закону «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою на додаткове судове рішення.

13. Ухвалою Сьомого ААС від 2.07.2019 апеляційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області на додаткове рішення ЖААС від 30.03.2019 повернуто на підставі ч.2 ст.298 КАС, оскільки її недолік в установлений судом строк усунуто не було.

14. 1.08.2019 на адресу ВС надійшла касаційна скарга ГУ ДФС у Житомирській області на ухвалу Сьомого ААС від 2.07.2019.

15. 4.09.2019 ВС ухвалою відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

16. 2.12.2019 ВС під час розгляду касаційної скарги відповідача за результатами аналізу положень закону «Про судовий збір» дійшов висновку про те, що судовий збір не підлягає сплаті у разі оскарження додаткового рішення щодо визначення судом способу виконання рішення у випадку вирішення питання про право або розподіл судових витрат.

17. При цьому суд встановив, що ці висновки є відмінними від висновків Касаційного адміністративного суду, зазначених в ухвалах колегій суддів КАС як судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів, так і судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Зокрема, в ухвалі від 21.02.2019 (справа №709/2076/17) ВС висловив правову позицію, що сплата судового збору за подання скарги на додаткове судове рішення здійснюється у загальному порядку. В ухвалах від 24.01.2019 (справа №810/2809/17), 25.01.2019 (справа №826/7066/18) також сказано про необхідність сплати судового збору за подання касаційної скарги на додаткові постанови апеляційних судів, якими вирішено питання розподілу судових витрат. Крім того, в ухвалах ВС від 3.07.2019 (справа №826/8890/18), 19.07.2019 (справа №810/2760/17) зазначено, що окремого механізму для визначення суми судового збору за подання касаційної скарги на додаткове судове рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (тобто тих, які відмінні від позовних вимог і не входять у підрахунок ціни позову при зверненні до суду із позовною заявою) чинне законодавство не містить. Підстави для звільнення особи від сплати судового збору за подання такої касаційної скарги, так само як і пропорційного його зменшення, ст.8 закону «Про судовий збір» не передбачені. А тому при вирішенні цього питання Суд керується пп.3 п.3 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір», відповідно до якого за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200% ставки, що сплачувалася при поданні позовної заяви. В ухвалі ВС від 1.07.2019 (справа №520/8309/18) в аналогічному випадку зазначено про необхідність сплати судового збору у розмірі 200% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позову з урахуванням ціни позову.

18. Ухвалою ВС від 2.12.2019 у складі колегії суддів справу передано на розгляд об’єднаної палати КАС на підставі ч.1 ст.346 та ст.347 КАС у зв’язку з необхідністю відступити від висновків КАС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки різні колегії палати дійшли протилежних правових висновків у подібних правовідносинах.

19. Ухвалою ВС від 9.12.2019 справу призначено до розгляду об’єднаною палатою КАС у складі ВС у письмовому провадженні.

20. Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від висновку КАС у складі ВС щодо застосування норм закону «Про судовий збір» у подібних правовідносинах, а саме — щодо сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, об’єднана палата КАС у складі ВС виходить з такого <….>.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені ст.244 КАС. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

26. Судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.

27. Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення у разі вирішення питання про право, є обов’язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи залежно від того, яке рішення приймається судом.

28. Судові витрати, передбачені ст.132 КАС, є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

29. Положеннями чч.1 і 2 ст.134 КАС визначено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

30. Розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

31. Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.

32. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

33. Додаткове судове рішення є невід’ємною складовою основного судового рішення.

34. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.

35. Нормами КАС чітко визначено вимоги до апеляційної скарги та касаційної скарги. Так, положеннями ст.296 («Форма і зміст апеляційної скарги») та ст.330 («Форма і зміст касаційної скарги») КАС визначено, що до таких скарг додається документ про сплату судового збору. Разом з тим кодексом не визначено особливих вимог щодо форми і змісту апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову, додаткову ухвалу).

36. Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у законі «Про судовий збір».

37. Стаття 1 закону «Про судовий збір» визначає судовий збір як збір, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених законом.

38. Стаття 3 закону визначає як загальний перелік об’єктів справляння судового збору, так і процесуальні документи, за подання яких до суду збір не сплачується.

39. Відповідно до п.5 ч.2 ст.3 цього закону судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.

40. Разом з тим у наведеному переліку прямо не визначено, що судовий збір не сплачується і за подання апеляційної чи касаційної скарги на додаткове судове рішення.

41. Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що такий підхід законодавця обумовлений тим, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов’язаний перевірити повноту сплати судового збору відповідно до вимог закону залежно від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

42. Стаття 252 КАС передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

43. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткового судового рішення, ухваленого відповідно до п.1 ч.1 ст.252 КАС, а саме: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення, судовий збір підлягає сплаті з огляду на те, що він був сплачений у суді першої інстанції при поданні позовної заяви. Тобто при розрахунку розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, були враховані ті позовні вимоги, що не були розглянуті судом при вирішенні справи і що зумовило звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. В такому разі можна вирахувати розмір судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги, враховуючи розмір судового збору, що підлягав сплаті за ту частину позовних вимог, що не була розглянута судом першої інстанції при вирішенні справи.

44. При апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пп.2—3 ч.1 ст.252 КАС, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий бір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об’єктом справляння судового збору.

45. При розгляді касаційної скарги ГУ ДФС у Житомирській області суд дійшов висновку, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.

46. З урахуванням наведеного об’єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі ВС дійшла висновку про необхідність відступу від висновку КАС у складі ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах КАС у складі ВС від 21.02.2019 (справа №709/2076/17), 24.01.2019 (справа №810/2809/17), 25.01.2019 (справа №826/7066/18), 3.07.2019 (справа №826/8890/18) 19.07.2019 (справа №810/2760/17) та 1.07.2019 (справа №520/8309/18), оскільки судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов’язані із вимогами адміністративного позову, але в обов’язковому порядку мають бути вирішені судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. За наведеного правового регулювання та обставин справи ВС дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. Повертаючи апеляційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області, суд апеляційної інстанції позбавив особу права на судовий захист, що є не лише порушенням норм процесуального закону, а також суперечить ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

49. У ст.6 конвенції, яка в силу положень ст.9 Конституції є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

50. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

51. Згідно з ч.1 ст.353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

52. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення — скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись стст.3, 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2.07.2019 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Сьомого ААС.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й не оскаржується.