Закон і Бізнес


«Я тебе звільню!»

Чи можна адвоката позбавити свідоцтва за візит до судді, щоб «вирішити питання»?


Аслан Ісмаїлов і тепер упевнений, що за всіма обвинуваченнями проти нього стоять генеральний прокурор, помічник президента й інші корупціонери.

№11-12 (1465-1466) 21.03—03.04.2020
Валентина МИХАЙЛОВА
3763

Суддя, прокурор, адвокат, громадський діяч, блогер. Коли до такого життєвого досвіду додається ще й кавказький темперамент, то щонайменша іскра суперечки може породити великий конфлікт, здатний досягти Страсбурга.


Заручник забудькуватості

Аслан Ісмаїлов — не просто відомий адвокат. Він працював у різних судових інстанціях Росії та навіть очолював районний суд у Ставрополі. У 1989-му переїхав до Азербайджану, де був прийнятий на роботу відразу в Генеральну прокуратуру. Попри молодий вік (тоді йому було трохи більше за 30 років), саме йому довірили функцію державного обвинувача у справі за сумгаїтськими подіями, що вилилися в масове насильство стосовно вірменського населення міста.

Утім, роботою в держструктурах він незабаром переситився і в 38 років заснував юридичну фірму «Віза», офіс якої розташовувався в самому центрі Баку, на вул. Нізамі, 58, кв.1. А ще через 2 роки А.Ісмаїлова виключили з колегії адвокатів, за його словами, через критику керівництва як колегії, так і країни. Завдяки втручанню президента Ільхама Алієва у 2005 році його поновили в статусі адвоката.

Тоді він заснував адвокатську фірму «Аслан Ісмаїлов і партнери», за тією ж адресою, що й першу його юрфірму, але розміщувалася вона у кв.4/6. Комісія Асоціації адвокатів Азербайджану (ААА) в акті відзначила, що друге приміщення мало окремий вхід і в ньому могло розміщуватись адвокатське об’єднання. Оскільки це не суперечило вимогам закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, юрфірма була зареєстрована Міністерством юстиції.

У грудні 2012 року А.Ісмаїлов погодився захищати якусь Ф.А. у справі про розлучення й опіку над дитиною. Того ж дня між нею та ЮФ «Віза» було укладено ще один договір, який підписав директор фірми К.М. Крім того, згідно з довіреністю жінка уповноважила А.Ісмаїлова та К.М. представляти її в суді. Тією ж датою виписаний і ордер, який підтверджував, що інтереси Ф.А. представляє А.Ісмаїлов.

За день до чергового засідання жінка повідомила його, що досягла мирової угоди й хотіла б відкликати свій позов. Але А.Ісмаїлов забув передати цю інформацію колезі, який продовжив у суді лінію захисту, надавши документи, що стосувалися здоров’я дитини.

Після слухання Ф.А. негайно зв’язалася з А.Ісмаїловим, поскаржившись, що К.М. продовжив захист за позовом. А.Ісмаїлов пояснив, що він просто забув повідомити К.М., але все залагодить. І того ж дня попрямував у суд, де попросив про зустріч із суддею Е.Х.

Описи подальших подій суддею й адвокатом кардинально різняться. Служитель Феміди стверджував, що А.Ісмаїлов увірвався до нього в кабінет, почав кричати, ображати, порівняв із працівником НКВС і, нарешті, заявив: «Я тебе звільню!»

Сам адвокат пояснив, що лише попросив повернути документи, які подав його колега. Проте це чомусь обурило суддю, який звинуватив його у фальсифікаціях, образив і потім викликав поліцію. За твердженням адвоката, він відчув, що його підставили, і хотів негайно покинути кабінет. Але двері були замкнуті, а відчинити їх можна було тільки за допомогою кнопки, розташованої під столом судді.

Події в кабінеті були відображені в протоколі, який підписали троє правоохоронців і два працівники суду. У ньому відмічено, що вони прийшли в кабінет судді, побачили, що А.Ісмаїлов образив суддю, погрожував, заявив, що «він звільнить його». На прохання судді вони вивели адвоката з кабінету.

«Ви всі раби й корупціонери!»

Далі сторони інциденту поскаржились у відповідні органи. Адвокат — у Судово-правову раду (аналог нашої Вищої ради правосуддя), Генеральну прокуратуру про незаконне тримання в кабінеті. Також юрист зробив заяву для преси. В СПР не знайшли підстав для відкриття дисциплінарного провадження.

Суддя відправив лист до ААА. Й адвокати поставилися до цієї скарги уважніше. Було відкрито провадження, на засідання запросили А.Ісмаїлова, щоб він дав пояснення. Зокрема, його запитали, чому він не подав офіційного клопотання про повернення документів, а пішов до судді, щоб «вирішити питання». Адвокат відповів, що вважає свої дії законними й не має наміру відповідати на подібні запитання. А пізніше й зовсім заявив, що всі члени комісії — раби й корупціонери, а от він, на відміну них, не позбавлений совісті.

Зрозуміло, що такі слова не додали йому прихильників, там теж були дуже «гарячі хлопці». Справу передали в президію ААА, а там визнали, що адвокат незаконно ввійшов до кабінету судді, образив його й ці дії слід розцінювати як утручання у функціонування системи правосуддя.

Тут же пригадали дві фірми за однією адресою, що дозволяло юристам — не членам ААА користуватися тими ж гарантіями, що й адвокати. А це порушує вимоги закону в частині захисту конфіденційності адвоката. Також комісія відзначила, що А.Ісмаїлову рік тому вже виносили попередження, а отже, за повторне порушення може бути накладена суворіша санкція.

На засіданні президії адвокат наполягав на своїй версії подій. Загалом усе, як і раніше: викривав, таврував і не розкаювався, тобто, як відзначив один із членів президії, поводився як політик, а не правник. Тому адвокати вирішили, що громадським діячам не місце в їхніх лавах і внесли до суду подання про позбавлення А.Ісмаїлова статусу адвоката.

Дві перші інстанції погодилися задовольнити цю заяву, але у Верховному суді вказали на деякі процесуальні недоліки. Наприклад, не заслухали К.М. — свідка того, що відбулося в кабінеті судді, а також осіб, які підписали протокол, хоч А.Ісмаїлов наполягав на цьому.

При повторному розгляді Бакинський апеляційний суд частково усунув ці недоліки: заслухав К.М. і трьох із шести підписантів. Перший підтвердив версію свого колеги, але суд визнав, що ці показання не заслуговують довіри, оскільки він очолював фірму, власником якої був А.Ісмаїлов. Інші ж свідки підтвердили, що між адвокатом і суддею дійсно виникла суперечка на підвищених тонах, а двоє сказали, що чули погрозу: «Я тебе звільню!»

Апеляційний суд постановив: сам факт того, що адвокат увійшов у кабінет судді й почав обговорювати з ним справу, суперечило вимогам закону. Отже, не мало значення, увійшов він у кабінет судді з дозволу чи ні. Тепер у ВС не було претензій, і він залишив у силі рішення про позбавлення А.Ісмаїлова статусу адвоката.

Не всіх почули…

Зрозуміло, що такий активний юрист не міг залишити це без реакції та поскаржився до Європейського суду з прав людини. І в Страсбурзі стали на його захист. Правда, не по суті, а через порушення процедури.

У рішенні від 12.03.2020 у справі «Aslan Ismayilov v. Azerbaijan», ЄСПЛ відзначив, що сторони судового розгляду мають підстави розраховувати на конкретні та чіткі відповіді в разі аргументів, які мають вирішальне значення для результату справи. Так суди постановили звільнити заявника з трьох підстав:

• він не підтвердив документально, що оформив договір із клієнтом;

• юрфірми «Віза» й «Аслан Ісмаїлов і партнери» розташовані за однією адресою;

• адвокат незаконно ввійшов у кабінет судді з проханням повернути документи, подані до суду, образив суддю та погрожував йому.

Проте передусім ЄСПЛ зазначив, що суди не спростували аргументів заявника. Так, хоча й існував договір Ф.А. і ЮФ «Віза», залишився без уваги ордер на представництво її інтересів у суді. Хоч фірми й розташовувалися за однією адресою, але в різних квартирах, що підтверджувалося актом комісії ААА, складеним для реєстрації другої фірми.

Єдиним доказом на обґрунтування скарги судді був протокол, що розходився зі свідченнями єдиного очевидця, якого допитали тільки після втручання ВС. Причому апеляційний суд не взяв до уваги його слів на тій підставі, що він працював із заявником, але з готовністю визнав достовірними показання тих, хто працював із суддею та підписав протокол. Також суд не пояснив, чому заслухали тільки трьох із шести підписантів.

Цих сумнівів ЄСПЛ виявилося достатньо, щоб констатувати порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на те, що суди не зазначили, чому вони не взяли до уваги доводів заявника, які мали вирішальне значення для результату справи.

Підписники — не доказ

А ось порушення права на свободу вираження поглядів у зв’язку із заявами під час інциденту та в ході дисциплінарного провадження встановлено не було. Суд не знайшов доказів, які би підтверджували те, що позбавлення статусу адвоката було яким-небудь чином пов’язане зі свободою слова.

Той факт, що в А.Ісмаїлова багато підписників у соцмережі та, за його словами, він має широку підтримку в суспільстві, для ЄСПЛ не є достатніми доказами того, що його позбавили адвокатського статусу через громадську активність. Окрім того, заявник не посилався на якусь конкретну статтю, заяву або публікацію, що могли би слугувати приводом для цього.

У Страсбурзі також не погодилися з твердженнями, що рішення суду могло бути пов’язане з тиском із боку правоохоронних органів через його причетність до захисту когось із арештованих. Адже ці події якщо й мали місце, то вже після рішення суду.

Ще один важливий аспект цієї справи полягає в тому, що Суд відмовив у будь-якій компенсації. Згідно з регламентом заявник мав подати відомості про всі претензії разом із підтвердними документами протягом строку, установленого для подання зауважень по суті. Президент палати міг зробити виняток, але не став цього робити.

До речі, у 2018 році А.Ісмаїлова засудили до 1,5 року виправних робіт за наклеп. Ще через 4 місяці — новий вирок. Покарання — рік виправних робіт і $900 штрафу за хуліганство. Як випливає з матеріалів справи, суддя відмовився відкрити справу за позовом юриста проти лідера однієї з партій. Дізнавшись про це, А.Ісмаїлов «підняв шум, висловив образи на адресу судді й голови суду та, грюкнувши дверима, пошкодив стіну будівлі».

Отже, у Страсбурзі можуть знову зіткнутися зі скаргою темпераментного юриста. І не однією...

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Чи може український адвокат спілкуватись із суддею поза процессом?

Віктор ВОВНЮК,
голова секретаріату Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

— Чи вважатиметься порушенням адвокатської етики в Україні спілкування адвоката із суддею поза межами судового засідання з приводу конкретної справи, яку розглядає суддя?

— Етичним аспектам відносин адвоката з учасниками судового провадження присвячений окремий розділ Правил адвокатської етики. Можливість спілкування із суддями не обмежується, але встановлюються певні орієнтири, які є загальними: дотримання вимог процесуального законодавства, законів «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів» та ін., що регламентують поведінку учасників процесу.

Що стосується безпосередньо спілкування адвоката із суддями, то тут від нього вимагається наполегливість і принциповість у відстоюванні інтересів клієнта разом із дотриманням принципу законності. Захисник не має права поступатися незалежністю в захисті й представництві прав та інтересів клієнта, особливо коли йдеться про побоювання погіршити стосунки із суддями. Також ПАЕ прямо говорять: коли суд удається до тиску на адвоката, останній не вправі йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта. При цьому він не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне та зневажливе ставлення суду до свого клієнта, його самого або адвокатури в цілому й повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.

Водночас адвокат у спілкуванні із суддями має бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, утверджуючи повагу до скоєї професії.

Тож правила жодним чином не обмежують форм спілкування із суддею (адже це може бути не лише особиста розмова, а й, наприклад, листування друзів у значенні, яке надає цьому слову «Фейсбук». Проте зміст таких комунікацій не може виходити за встановлені рамки. І саме це досліджують кваліфікаційно-дисциплінарні комісії, коли оцінюють поведінку адвоката за скаргами суддів.

— Чи допускає українське законодавство реєстрацію за однією адресою як юридичної фірми, так і адвокатського об’єднання (бюро)?

— Прямої заборони адвокатові реєструвати за своїм робочим місцем інші юридичні особи українське законодавство не містить. Так само немає заборони утворювати компанії зі схожими назвами, але різними формами (ТОВ, адвокатське об’єднання, приватне підприємство тощо).

Ми чудово розуміємо, що тут ідеться про потенційну можливість зловживання гарантіями адвокатської діяльності, установленими профільним законом: захист адвокатської таємниці, особливий порядок проведення обшуку.

Але сама по собі реєстрація кількох осіб за однією адресою не може бути порушенням. При розгляді скарг такі факти оцінюються в контексті дій, які адвокат учиняв у зв’язку зі збігом юридичних адрес. Наприклад, чи намагався він увести в оману свого клієнта щодо фактичної організаційної форми. Саме такі дії містять ознаки дисциплінарного порушення. Саме вони підлягають кваліфікації відповідно до етичних норм.