Закон і Бізнес


Оскарження обмеженої дії

Нові процесуальні фільтри можуть ускладнити реалізацію права на касацію


№9 (1463) 07.03—13.03.2020
Катерина МАНОЙЛЕНКО, адвокат, партнер, керівник практики вирішення судових спорів GOLAW
10104
10104

Запроваджуючи касаційні фільтри, законодавець мав на меті забезпечити сталість та єдність судової практики, а також розвантажити Верховний Суд від вирішення однакових спорів. Однак ефективність практичної реалізації цієї новели викликає певні сумніви.


Проблеми пошуку: технічні і не тільки

По суті, закон від 15.01.2020 №460-ІХ, що набув чинності з 8.02.2020, є черговою спробою запровадити систему допуску та фільтрів для касаційного оскарження, передбачивши, що воно може мати місце лише у виняткових випадках. Це має слугувати формуванню дієвої судової системи, дозволяючи оскарження рішень лише тоді, коли воно є дійсно необхідним. Касаційні фільтри повинні гарантувати особі право на остаточне та обов’язкове судове рішення та сприяти утвердженню принципу правової визначеності.

Закон чітко встановлює підстави для касаційного оскарження. Однією з них відтепер стане неврахування апеляційним судом висновку ВС щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Тобто особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна буде детально проаналізувати Єдиний державний реєстр судових рішень та встановити, чи висловлював раніше ВС позицію щодо врегулювання подібних правовідносин. При цьому необхідно також переконатися, що він згодом не відступив від такої позиції.

Однак, на жаль, функціонування ЄДРСР далеке від ідеального, що нерідко зумовлює виникнення проблем. Так, сама пошукова система є недосконалою та не завжди дозволяє знайти рішення з висновками ВС щодо застосування конкретної правової норми. Крім того, ефективному користуванню базою ЄДРСР заважають періодичні технічні перебої та затримка з опублікуванням рішення. Все це може унеможливити пошук необхідного правового висновку.

Тож для належної реалізації цієї підстави касаційного оскарження Державна судова адміністрація має покращити функціонування ЄДРСР та вивести його на максимально ефективний рівень. Разом з тим для запобігання безпідставним відмовам у відкритті провадження заявникові відтепер необхідно приділяти особливу увагу належному опрацюванню ЄДРСР при підготовці касаційної скарги.

Принцип правової визначеності

Проблеми у застосуванні нових підстав касаційного оскарження можуть виникнути також у зв’язку з відсутністю обов’язку ВС вказувати, які висловлені раніше позиції втрачають чинність, а які є актуальними на конкретну дату. Тобто складається ситуація, коли можуть бути наявні різні правові позиції ВС щодо одного виду правовідносин, а правило щодо того, яку позицію слід застосовувати, відсутнє.

У такому випадку судам слід передусім брати за основу принцип правової визначеності, який є одним з основоположних у практиці Суду ЄС та Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.46 звіту Венеціанської комісії від 4.04.2011 №512/2009 правова визначеність вимагає, щоб правові норми були зрозумілими та чіткими, а метою було забезпечення передбачуваності ситуацій та правовідносин. По суті, правова визначеність вимагає стабільності та незмінності остаточних судових рішень.

Разом з тим принцип правової визначеності потребує досягнення законодавчих цілей за умови дотримання принципу захисту легітимних очікувань. Тобто Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод передбачає: будь-яка норма, що підлягає застосуванню, має бути достатньо чіткою, щоб дозволити особі певною мірою та за певних обставин передбачати наслідки, які може спричинити певна дія. Як висловився ВС у постанові від 18.03.2019 у справі №917/778/18, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Тож для того, щоб було дотримано принцип правової визначеності, при вирішенні питання про можливість оскарження судового рішення за наявності різних правових позицій ВС з одного і того ж питання слід враховувати особливості застосування правової норми на момент подання касації та на момент виникнення спору. 

У світлі забезпечення дотримання принципу захисту легітимних очікувань особи на момент виникнення спору в Україні вже сформувалася певна судова практика. Так, згідно з недавньою позицією Великої палати ВС, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію ВП. Відповідного правового висновку ВП ВС дійшла у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

Що вважати правовою позицією?

Проте чи не найважливішою проблемою є відсутність визначення поняття «правова позиція ВС».

Так, переглянувши постанову ВС, не завжди можна встановити, яка саме частина рішення є правовою позицією. Крім того, не відомо, що саме підпадає під поняття «правова позиція»: думки суддів щодо застосування правової норми самостійно чи в сукупності з іншими; висновок щодо такої норми в загальному розумінні чи щодо її застосування в конкретній ситуації.

Тож існує об’єктивна необхідність чіткого визначення на законодавчому рівні цього поняття.

Загалом основна підстава для касаційного оскарження залишається незмінною — неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому в тексті касаційної скарги повинні чітко зазначатися підстави для оскарження з детальним обґрунтуванням.

Обґрунтованість скарги

Згідно з практикою, яка склалася щодо вирішення питання відкриття провадження за касаційною скаргою, суди часто відмовляють у цьому, якщо визнають касаційну скаргу необґрунтованою. У рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» ЄСПЛ наголосив, що право на оскарження судових рішень не є абсолютним: «Держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанції, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватися всіма фундаментальними гарантіями ст.6 конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають ставити легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».

Таке обмеження абсолютності права на касаційне оскарження лежить в основі запровадження нових фільтрів згідно з новим законом.

Отже, хоча закон спрямований на забезпечення сталості та єдності судової практики та зменшення навантаження на ВС, однак нові касаційні фільтри можуть ускладнити практичну реалізацію конституційного права осіб на касаційне оскарження.