Закон і Бізнес


Член Другої дисциплінарної палати ВРП Олег Прудивус:

«Я взагалі проти цього словосполучення — «судова реформа»


Олег Прудивус: «Я взагалі проти цього словосполучення — «судова реформа»

№9 (1463) 07.03—13.03.2020
Павліна КАМЕНСЬКИХ
46256

Формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів заблоковане, бо іноземні організації не пропонують своїх кандидатів до конкурсної комісії. Однак дисциплінарний орган при бажанні і волі законодавця може взяти на себе функції кваліфікаційного оцінювання та наповнити суди фахівцями. Про це сказав член Вищої ради правосуддя, член другої дисциплінарної палати ВРП, к.ю.н. Олег ПРУДИВУС в інтерв’ю «ЗіБ».


 «У нас має бути українське правосуддя»

— Олегу Васильовичу, невдовзі сплине третій термін, визначений для пропонування міжнародними організаціями своїх кандидатів до складу конкурсної комісії. Чи запрацює ВККС бодай до літа? Як ви ставитеся до того, що українські ЗМІ звинувачують вас у бойкоті реформи?

— Це наклеп. Я впевнений, що всі, хто пише подібні речі, добре знають, що відбувається насправді. Ми скликали круглий стіл, на який запросили всю юридичну спільноту, і ніхто до нашої роботи претензій не мав. Все, що ВРП могла зробити у цій ситуації, вона зробила, навіть більше.

— Хто має формувати склад ВККС і чи можна залучати іноземних експертів до формування органів судової влади з огляду на принцип незалежності і нашої держави, і судової влади?

— Щодо іноземних експертів скажу, що вони можуть брати участь у формуванні судової системи, але обирати мають, звичайно, громадяни України. До речі, я вважаю вдалим приклад створення Вищого антикорупційного суду. Міжнародні експерти висловлювали свою думку, її брали до уваги. Але рішення приймала ВККС, а не міжнародні експерти.

Як на мене, ми мусимо використовувати досвід зарубіжних партнерів, тому що він досить вдалий. Але формування системи правосуддя кожної країни має виходити із національної свідомості, і у нас має бути українське правосуддя так само, як кожна країна має своє: Франція — французьке, Німеччина — німецьке, Польща — польське тощо.

Я досліджував системи правосуддя цих країн, вони абсолютно різні. Але при цьому кожна виходить з національної свідомості. І кожна є потужною.

Саме ВРП відповідає за формування ВККС, а не конкурсна комісія, яка є лише допоміжним органом. Що стосується того, хто має обирати ВККС, то вважаю, що вдалим був попередній варіант, коли юридичні спільноти обирали своїх кандидатів. Судді обирали суддів, адвокати — адвокатів, науковці — науковців…

«Ми втратили суддів, які були порядними і зразковими»

— У США суддя — це виборна посада. Чи було б доцільно запровадити таку систему правосуддя в Україні?

— Я категорично проти. Мені дуже цікаво, як можна буде провести такі вибори? Чи у певному сегменті, чи це має бути представник політичної партії?

Між іншим, у радянські часи саме так все й відбувалось, суддів першої інстанції обирали. Я тоді ще не працював у системі правосуддя, навіть не закінчив юридичного закладу, але жив у ті часи. Не знаю, як це відбувалось на практиці, але сьогодні для мене вибори судді неприйнятні. У нашій політичній системі будь-які вибори мають політичний характер. А служитель Феміди має бути аполітичним. Якщо суддя буде політичним, це вже не суддя.

— Тобто вам попередня судова реформа подобалася більше?

— Я цього не казав. Я лише висловив думку щодо формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Загалом мені слово «реформа» не дуже подобається. Адже коли у 1991 році я вступав до Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого, розмови про судову реформу тільки починались. І досі не закінчились. Не може судова реформа тривати 30 років!

Я взагалі проти цього словосполучення — «судова реформа». Адже політичні системи змінювалися, і кожна з них змінювала систему судоустрою. Не знаю, то були реформи чи підлаштування судової влади під себе. Однак ситуація складається все гірше. Те, що ми позбулися кількох тисяч суддів, які за власним бажанням пішли у відставку, є великою втратою. Ми втратили суддів, які були порядними і зразковими.

— Але існує думка, що правосуддя не змінюється. Адже є кандидати на посаду судді, які склали тести та пройшли конкурс ще у 2013 році. Багато хто пише у «Фейсбуку», що існує певний моноліт суддів, які нікого не хочуть пускати у систему.

— Це нісенітниця. Коли я потрапив у адміністративну юстицію, то побачив у суді досвідчених, грамотних та мудрих суддів, але прийшли й молоді судді. І цей симбіоз був найкращим та дуже ефективним.

— Чому ж тоді такі низькі показники довіри до суду?

— А хто формує рейтинги? Звідки беруться ці оцінки? Коли я безпосередньо працював у суді, то всі, хто приходив до установи — позивачі, відповідачі, проходили опитування, яке неодноразово проводили працівники суду. І давали оцінку. Більш як 80% відвідувачів висловлювали довіру до суду.

Навіть особи, не на користь яких ухвалювались рішення, виявляли довіру. А негативні рейтинги формувалися задля того, щоб дискредитувати не лише судову владу, але й Україну як незалежну самостійну державу. Я не знаю, хто це робив, але цифри штучні. Якби люди не довіряли, то ніхто до суду не прийшов би. Проте, як показує статистика, справ все більше і більше, люди звертаються з позовами все частіше. Навіщо звертатися до суду, якщо ти йому не довіряєш?! Це ж елементарна логіка.

— Нині у Раді перебувають матеріали щодо призначення майже 600 суддів. На якій вони стадії й коли можна очікувати внесення подань Президенту про їхнє призначення?

— Ми ще не бачили рішення Верховного Суду. Про те, що рішення прийняли на користь кандидатів у судді, ми довідалися із засобів масової інформації. Тексту досі нема. Коли буде текст рішення, тоді визначимося, що робити далі. Сподіваюся, це вдасться зробити якомога швидше. Адже ми розуміємо, що сьогодні склалася кричуща ситуація з наповненням судів суддівськими кадрами.

«Ми не можемо зобов’язати міжнародні організації нам допомагати»

— Відсутність ВККС блокує не лише скорочення штату Верховного Суду, але й завершення кваліфікаційного оцінювання та проведення добору на суддівські посади. ВРП могла б впоратись із цими функціями?

— Насамперед має бути воля законодавця щодо цього. Але я думаю, що завдяки своєму потенціалу Вища рада правосуддя могла б впоратись. Та це дуже серйозне питання, адже ця робота має певні особливості, для неї необхідні певні навички. Оцінювати не так просто. Втім, якщо така безвихідна ситуація, то ми маємо щось робити, якось рухатись.

Сьогодні ситуація щодо наповненості судів жахлива. 23% мають менше від половини необхідного складу. Обов’язок вирішити цю проблему, звісно, лежить на законодавцеві, і він може це зробити дуже оперативно — шляхом унесення законодавчих змін. Адже ми не можемо зобов’язати міжнародні організації нам допомагати і когось пропонувати. Наше законодавство не є обов’язковим для іноземних держав.

— Але ж є міжнародна організація, яка також співпрацювала з Україною у цій сфері, й вона запропонувала своїх кандидатів…

— Але ця організація не охоплюється поняттям «імперативна норма закону», яка визначає суб’єктів формування складу конкурсної комісії. А ті, кому це дозволено, не роблять цього. Ми не можемо їх змусити. Як можна якогось іноземця до чогось зобов’язати за допомогою українського закону?

«Скорочення строків негативно впливає на права суддів щодо захисту»

— Недавно ВРП скасувала дисциплінарне стягнення для судді з Полтави Лариси Гольник. За рішенням ДП, ця суддя не тільки розміщувала образливі дописи у «Фейсбуку», а й фактично організувала зрив зборів суддів, заручившись підтримкою громадськості. Чи означає це рішення дозвіл іншим суддям висловлювати у соцмережах усе, що вони думають про своїх колег, звертатися по допомогу до активістів?

— Це право судді — розміщувати дописи у соцмережах, однак вона має демонструвати виключну повагу і до колег, і до громадськості. Стосовно конфлікту, про який ви згадали, я не можу сьогодні нічого коментувати, адже саме мені розподілили чергову скаргу голови суду на Л.Гольник. Тож я не хотів би висловлюватися із цього приводу.

Але якщо абстрагуватися від конкретного прізвища, то йдеться про те, на які теми може спілкуватись суддя з громадськістю чи стороною процесу. Не всі теми можуть бути забороненими. Якщо предметом обговорення є погода, чиєсь самопочуття, то це не несе жодних негативних наслідків для судді. Але якщо предметом спілкування є справа, яку розглядає служитель Феміди, то це неприпустимо. Суддя ні з ким не повинен говорити про справи, які розглядає та в яких приймає рішення. Це моя думка.

— За новими правилами, ВРП може самостійно ініціювати дисциплінарне провадження проти судді. Ви вже користувалися цією можливістю?

— Наша дисциплінарна палата ще не відкривала за власною ініціативою справ, але вважаю, що це позитивна новела — мати таку можливість.

— Якими мають бути етичні вимоги до судді? Ми сьогодні бачимо, як високопосадовці викликають повій, відвідують стриптиз. Чи припустима така поведінка для судді? Крім того, недавно одна законниця похизувалась у соцмережі фотографією з особою, підозрюваною у вбивстві. Як до цього ставитесь?

— До приватного життя будь-якої особи я ставлюсь з великою повагою. І до вирішення таких питань слід підходити максимально тактовно. Втім, суддя — це публічна особа, тож його публічна діяльність не повинна стосуватися чогось іншого, крім виконання повноважень судді, а також того, що передбачено законом.

Що ж до фотографії з підозрюваним, то тут важко давати якусь оцінку. Якщо, наприклад, суддя не розглядає цієї справи. А людина вважається невинною, доки суд не довів протилежного.

— Нововведення передбачають прискорення розгляду дисциплінарних проваджень щодо суддів. Як складається на практиці? Яка спостерігається тенденція щодо надходження скарг на суддів після внесення змін до законодавства?

— Ми намагаємось балансувати у цій ситуації, захищати права будь-якої сторони. Але скорочення строків негативно впливає на права суддів щодо власного захисту.

Що стосується скарг, то ми підготували статистику. Втім, проаналізувавши її, зрозуміли, що кількість майже не змінилася.

«Предметом публічного обговорення має бути оцінка конкретних дій судді»

— Яке ваше ставлення до прямих трансляцій засідань Ради? Чи вважаєте правильним, що їх скасували? Що краще для авторитету правосуддя?

— Ми не скасовували трансляції, просто конкретизували, в яких випадках вона має відбуватись. Тут питання досить серйозне, адже потрібно розуміти, якою є мета таких трансляцій.

Предметом публічного обговорення має бути оцінка конкретних дій судді та остаточне рішення. Адже що цікавить суспільство? Чи порушив суддя правило, чи поніс покарання. Мені, наприклад, не відомо, в яких ще країнах відбувається трансляція дисциплінарних проваджень. Адже їхня мета полягає в тому, щоб суддя отримав покарання за певне порушення. Суспільство завдяки цьому розуміє, що судова влада йому підзвітна. А для цього рішення дисциплінарної палати мають бути максимально зрозумілими, щоб будь-хто почитав і зрозумів, про що йдеться.

— Коли я читала рішення дисциплінарних палат, то формувала певну думку про суддів. Однак часто під час перегляду трансляції засідання, на яке законник приходив оскаржувати рішення, моє враження кардинально змінювалося на користь судді. Тому я не погоджуюся, що трансляції впливають на авторитет судової влади.

— Це добре, що у вас думка змінилася в позитивний бік.

— У складі ВРП побільшало жінок. Це якось пов’язано з тим, що Рада стала частіше пом’якшувати покарання?

— Для мене як для чоловіка це дуже приємно, адже жінки взагалі пом’якшують життя. Хоча вони дуже прискіпливі до всього. Що стосується пом’якшення покарань, то тут мова йде не про стать, а про конкретну людину. І не варто шукати гендерні відмінності.

Я задоволений складом ВРП і вважаю, що кожен із членів ВРП гідний того, щоб займати цю посаду. І при нагоді від щирого серця зичу всім жінкам залишатися душевними, доброзичливими і робити наше чоловіче життя ліпшим та яскравішим!