На відстані витягнутої руки

Самовідводи та відводи суддів: чи зможуть нові норми вирішити старі проблеми?

Як адвокати оцінюють зміни в судовій системі? Чи до душі самим суддям зміни в законодавстві? Хто, кого й куди зрештою хоче відвести? На ці актуальні запитання намагалися знайти відповіді колегіально гравці, арбітр і суддя.

Один за всіх

Асоціація адвокатів України разом з юридичною компанією EQUITY провела черговий круглий стіл у формі «Нарадча pro». Темою для обговорення стало зловживання процесуальними правами та два акти, пов’язані із цим, які вже набрали чинності. Ідеться про закони «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді».

Попри те що «в суддівському товаристві немає єдності», як відзначив суддя Господарського суду м.Києва Роман Бойко, серед законників існує якась особлива солідарність, що простежувалась у його репліках і відповідях на сатиричні закиди гострих на язик адвокатів.

Під час круглого столу єдиному присутньому на заході судді довелося «відповідати» за всю Феміду. З тону дискусії було помітно, що адвокати вже давно чекали діалогу з володарем мантії поза межами зали судових засідань.

За статистикою, яку навів Р.Бойко, сьогодні лише 1% відводів задовольняють. На запитання адвоката про те, чому такий невеликий відсоток, суддя відповів: очевидно, тому, що подання про відвід зазвичай не мають достатньо обґрунтованих підстав. І відразу ж навів приклад із власного досвіду, коли відвід був дійсно обґрунтованим. Так, перед одним із засідань суддя, який мав розглядати справу, привітався за допомогою рукостискання з адвокатом однієї зі сторін. Тож у цьому випадку очевидно було, що суддя не може розглядати спір.

Із цього приводу віце-президент ААУ Олег Маліневський зауважив: «Перед початком круглого столу я вам теж потиснув руку. Отже, тепер ми не маємо права зустрітися в одному залі судових засідань?». Не втрачаючи внутрішнього балансу в голосі та міміці, суддя відзначив, що круглий стіл — це інші обставини, тут рукостискання — проста ввічливість.

Схоже, триматись адвокатам і суддям потрібно на відстані витягнутої руки, де вони не перебували б — у суді чи на конференції.

Суддя пригадав також, що проект №2314 розглядали всім голови судів і не всім подобались зміни, які планували внести до законодавства. Ці зміни, на думку спікера, — це не остаточний ідеал для тієї модернізованої судової системи, яку намагаються збудувати спільними зусиллями законодавець і судді, це лише перехідний етап від «суду апеляції» до «суду права».

Адвокат Олег Горецький поцікавився: «Я чув, що відводи, які розглядає один суддя щодо іншого, не задовольняються через так звану суддівську етику. Це просто не заведено між колегами. Що ви скажете про це?»

На що Р.Бойко іронічно відповів: «Я теж таке чув».

Нарівні із суддями

Колишній суддя, а нині адвокат Максим Фролов відзначив, що насправді проблемою є не так відводи, як самовідводи. Адже, коли трапляються насправді резонансні або складні з морального боку справи, судді поспішають написати заяви про самовідвід. Адвокат вважає, що ця проблема залишиться невирішеною в українській судовій системі щонайменше ще 10 років.

І, виявляється, легше піти на лікарняний, швидко долучитися до іншої справи, а, по суті, взяти самовідвід, ніж потім доводити слідчому, що винесене рішення є правосудним.

«Я ще пам’ятаю ті часи, коли самовідвід судді розглядався на зборах суддів. Тоді те, що суддя брав самовідвід, вважалося катастрофою», — пригадав колишній законник.

Зрештою, розмова від законодавчих змін перейшла до питання добросовісності та недобросовісності людей у мантіях. Адвокати відзначили, що до суддів теж мають застосовуватися санкції. Так, якщо просять про відвід судді, який відхиляють, а потім суддя бере самовідвід, на думку адвокатів, він має бути притягнений до відповідальності. Юристи вважають, що у цьому випадку може йтися про дисциплінарну відповідальність за зловживання правом на самовідвід.

Тут адвокати висловили своє невдоволення тим, що стосовно них будь-яке зловживання тягне за собою покарання, у той час як судді можуть не боятися жодних наслідків за аналогічні дії. «На мою думку, ст.43 Господарського процесуального кодексу стосовно можливості протидії процесуальним зловживанням, є дієвою. Але вона не знайшла наразі єдиного застосування на практиці», - поділився своїм поглядом Р. Бойко.

Адвокатів також цікавило, в яких випадках суддя може брати самовідвід і чи є якісь обмеження у часі для цього? Адже, за новими правилами, у законодавстві лише сторону захисту обмежили у термінах подання на відвід судді (нині він становить 3 дні). Р.Бойко вважає, що кожен випадок є унікальним, а рішення про самовідвід його колеги приймають, виходячи з принципу добросовісності.

«Суддя завжди виходить зі свого внутрішнього переконання. А коли подання на відвід розглядається іншим суддею або колегією суддів, це вже погляд зі сторони. У цьому логіка змін, що вже працюють», — додав Р.Бойко.

Втім, напевне, було б доцільніше не говорити про санкції щодо адвокатів чи суддів, а шукати шляхів, як уникати зловживань процесуальними правами. Проте самовідвід судді — це не його право, а обов’язок, хоча і тут можливі варіанти (див. №7 «ЗІБ». — Прим. ред.).

Спікер переконаний, що передбачити всі процесуальні зловживання неможливо, і адвокати завжди знайдуть лазівки, аби використати законодавчі недоліки в інтересах клієнта. Але той факт, що довкола якоїсь норми закону точаться дискусії ще не свідчить про її неякісність. Мізерний відсоток випадків зловживання буде існувати завжди, цього не уникнути жодними змінами до законів, але на загальну статистику, вважає Р. Бойко, такі випадки впливати не будуть.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Роман БОЙКО,
суддя Господарського суду м.Києва:

— Перші результати ефективності касаційних фільтрів у частині зменшень кількості справ, що підлягають перегляду в касації, можна чекати через 3—4 місяці. На підставі статистичних даних з’явитися можливість об’єктивно судити про їхню дію, а також пропонувати певні корективи.

В аспекті забезпечення єдності судової практики ефект відчуємо в більш довгостроковій перспективі.

Щодо норм, направлених на боротьбу зі зловживаннями, то ефект вже простежується. Має місце значне зменшення кількості заявлених відводів, а також зловживань шляхом оскарження процесуальних документів для передання справи в апеляційну інстанцію, що сприяє розгляду справ в розумні строки.