Люстраційний дисбаланс

Зачищені чиновники й законники отримали шанс на компенсації та навіть поновлення на попередніх посадах

У Страсбурзі поставили остаточний хрест на українській люстрації, відмовившись переглядати попереднє рішення у справі «Полях та інші проти України». Що робити далі — в Міністерстві юстиції, схоже, не знають, напевне, сподіваючись на щастя та Конституційний Суд.

 «Загальний посил»

Про те, що Уряд не має шансів переконати Велику палату Європейського суду з прав людини змінити позиції, говорили чимало експертів (див., наприклад, «ЗіБ»). Хоча у Мін’юсті нарікали на розпливчастість тверджень та відсутність прямих вказівок, що ж саме не подобається страсбурзьким суддям у законі «Про очищення влади».

«Рішення доволі розпливчасте, у ньому йдеться про певний баланс, а не про конкретні норми, які потрібно було б змінити чи скасувати. Тобто загальний посил зрозумілий, що обсяг і кількість посад, які підпадають під люстрацію, потрібно якось звужувати, але він (посил) не зовсім однозначний, і важко зрозуміти причинно-наслідковий зв’язок в аргументації ЄСПЛ», — наприкінці минулого року пояснив Денис Малюська в інтерв’ю одному з інформаційних агентств.

Не відомо, чи допомогли міністрові фізичні вправи за цей час зрозуміти, що ж потрібно змінювати, але, очевидно, закон доведеться або скасовувати, або ставити з голови на ноги. І «загальний посил» зі Страсбурга більш ніж конкретний: позбавляти посад чи обмежувати у правах можна тільки в індивідуальному порядку і на підставі рішення суду, а з колишнім партактивом боротися через 24 роки вже пізно.

Втім, реєстр осіб, щодо яких застосовані люстраційні обмеження, не такий вже і довгий — менш як 1000 прізвищ. Трохи менше судових позовів про поновлення на посаді. То, може, нехай вони судяться у Страсбурзі далі? Виплатити пару тисяч євро кожному буде дешевше. До речі, станом на кінець року до ЄСПЛ уже надійшло понад 120 таких скарг, але після цього рішення Великої палати можна бути впевненим, що їхня кількість зросте мінімум удесятеро.

Але бездіяльність навряд чи врятує, оскільки держава повинна не тільки заплатити за порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. До індивідуальних заходів щодо виконання цього рішення належать і перегляд судових спорів стосовно законності звільнення з посад, і виплата компенсацій за весь час вимушеного прогулу, і приведення законодавства у відповідність до рекомендацій.

То який вихід?

Заплатити за помилки

Першим свій варіант запропонував одразу після появи рішення ЄСПЛ народний депутат із фракції партії «Слуга народу» Максим Бужанський. Не заглиблюючись в усі юридичні тонкощі та практичні наслідки, він запропонував просто визнати люстраційний закон таким, що втратив чинність.

Однак з огляду на застереження парламентських експертів до проекту так легко з цього болота не вибратися. Адже потрібно вичистити законодавство від посилань на перевірки державних службовців суддів, прокурорів та претендентів на ці посади щодо наявності люстраційних обмежень, визначитися, як компенсувати шкоду тим, хто постраждав від дій «непропорційного балансу» втручання держави у приватне життя, запропонувати якийсь механізм відновлення порушених прав...

А що робити з тими, кого не допустили до участі у конкурсах через дію таких обмежень? Їм щось компенсувати чи знайти інші підстави для недопуску до державної служби чи суддівської мантії?

Нарешті, як бути із суддями, яких звільняли за сам факт розгляду справ за участю активістів майдану ще під час першої люстраційної хвилі? Адже тут факт помсти, від якої застерігає ЄСПЛ, більш ніж очевидний.

Відповіді на ці питання годі шукати на Алеї прав людини, що у Страсбурзі. Тут потрібне втручання національного законодавця і готовність Президента визнати помилки попередника і заплатити за них із державного бюджету, на жаль.

Що стосується конкретики, яка так непокоїть міністра юстиції, то її цілком спроможні дати на вул.Жилянській у Києві. Адже тепер у Конституційного Суду розв’язані руки для того, щоб виробити свою позицію щодо люстрації з посиланням (як люблять останнім часом) на повагу до рішень ЄСПЛ як джерела права. Це буде своєрідним іспитом для людей у вишневих мантіях: чи не був їхній потяг до європейського не більш ніж даниною моді й чи готові вони поступитися своїми внутрішніми переконаннями заради утвердження верховенства права.

Втім, у Мін’юсті досі намагаються якось викрутитися із цієї ситуації. Так, Д.Малюська заявив, що готуватиметься законопроект, відповідно до якого буде створена комісія, що розглядатиме скарги громадян, які вважають свою люстрацію неправомірною. Також розглядатиметься можливість поновлення на посаді (за її наявності) та виплати різниці між втраченим та реальним заробітком. Але цей механізм не стосуватиметься тих, кого люстрували обґрунтовано.

Схоже, що у Страсбурзі доведеться ще не раз повернутися до цієї теми, доки у профільному міністерстві зрозуміють логіку його рішень.

P.S. Нині у Верховній Раді зареєстрований проект постанови «Про звільнення Малюськи Д.Л. з посади міністра юстиції України» (№3129). Підстава — невиконання рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України».

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Олена ЛЬОШЕНКО,
юрист-міжнародник, експерт з питань Європейського суду з прав людини:

— Як це рішення позначиться на долі інших українських чиновників, які потрапили під люстрацію?

— Інші особи, до яких було застосовано закон «Про очищення влади», тепер можуть сміливо брати це рішення Євросуду і йти поновлювати провадження в адміністративних судах, які були зупинені до винесення рішення Конституційним Судом.

Усі ці справи повинні переглядатися уже під кутом позиції ЄСПЛ як джерела права. Очікувати на рішення КС уже не потрібно, у нас примат міжнародного права над національним. Тим більше що у цьому рішенні Євросуд також дав оцінку ефективності КС.

Закон «Про очищення влади», звісно, вже ніхто не може застосовувати, тільки рішення ЄСПЛ. Усе законодавство має бути приведено у відповідність до рішення Євросуду.

Василь ФАРИННИК,
керуючий партнер АО «Креденс»:

— Чи прискорить рішення ЄСПЛ оцінку Конституційним Судом люстраційного закону?

— Рішення Великої палати ЄСПЛ було доволі прогнозованим, оскільки порушення прав громадян є доволі очевидним. У питанні люстрації вже давно склалася відповідна міжнародна практика, про що неодноразово зазначали провідні вітчизняні юристи-міжнародники. Таким чином, ще одна міжнародна інституція фактично підтвердила визнання закону «Про очищення влади» таким, що порушує права людини.

КС, завданням якого є гарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави, вже шостий рік розглядає питання про відповідність окремих положень закону про люстрацію Конституції (провадження у цій справі відкрите ще 12.02.2015).

Від 13.07.2017 в Україні діє новий закон «Про Конституційний Суд України», яким передбачений склад КС у кількості 18 суддів, що призначаються на 9 років. У складі Суду діють Велика палата, два сенати та 6 колегій. Оклад судді КС — 75 прожиткових мінімумів (майже 157 тис. грн.). Суддя КС у відставці отримує довічне грошове утримання в розмірі 50% окладу (майже 77 тис. грн.).

Сподіватимемося, що розгляд справи в КС навіть такої складності не може тривати нескінченно.