Без фахівця не розібратися…

Помилковою буде відмова стороні в касаційному перегляді лише через недостатню юридичну кваліфікацію особи

Останнім часом українське законодавство все більше наближається до англосаксонської правової системи, в якій головна роль серед джерел права належить судовому прецеденту. Хоча в Україні він не визнається джерелом права, законодавець дедалі більше уваги приділяє правовим позиціям Верховного Суду.

Додатковий тягар

Так, 8.02.2020 до цивільного, господарського, адміністративного процесуальних кодексів законом від 15.01.2020 №460-IX були внесені зміни. Основною метою запровадження цих змін є сприяння виконанню ВС головних завдань: забезпечення сталості та єдності судової практики, дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів принципу верховенства права. Законодавець дійшов висновку, що необхідно запровадити нову систему фільтрів касаційного оскарження.

Як відомо, до цього часу вводились інші фільтри. Наприклад, збільшено розмір судового збору, уведено категорію «малозначний спір», рішення у справі за яким не підлягає касаційному оскарженню.

Тепер положення ч.2 ст.287 ГПК, ч.2 ст.389 ЦПК, ч.4 ст.328 КАС доповнені вичерпним переліком випадків, за яких існують підстави вважати, що суд попередньої інстанції неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми права процесуального. Серед них:

• якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС, окрім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку;

• якщо скаржник умотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні;

• якщо відсутній висновок ВС щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах;

• якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених у чч.1, 3 ст.310 ЦПК, або чч.1, 3 ст.310 ГПК, або чч.2, 3 ст.353 КАС.

Уведення таких критеріїв не призведе до обмеження права на касаційне оскарження та взагалі права на доступ до суду.

Якщо у справі наявні вищезазначені підстави для скасування рішення (наприклад, справу розглянуто неповноважним судом чи за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце засідання, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів та ін.), то сторони звільняються від необхідності пошуку правової позиції ВС.

В усіх інших випадках на сторони покладається додатковий тягар щодо пошуку правових позицій ВС перед тим, як прийняти рішення про звернення до касаційної інстанції.

Змагальність у пошуках

Запровадження таких фільтрів може призвести до ускладнення реалізації права на касаційне оскарження. Адже мають місце випадки, коли в різних колегіях ВС існували неоднакові, а інколи навіть протилежні правові позиції. Із цього приводу Велика палата ВС у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила таке: «Суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію ВП ВС».

Утім, наразі досить важко відстежити в ЄДРСР останню правову позицію, яка склалася в певних правовідносинах, оскільки реєстр не містить фільтрів, за допомогою яких це можна перевірити. Проте відслідкувати правову позицію саме ВП не так уже й важко.

Для полегшення пошуку певної правової позиції на офіційному сайті «Судова влада» регулярно розміщуються огляди практики ВС. У більшості випадків важко обійтися без допомоги адвокатів, які практикують у певній галузі права та зможуть оцінити перспективи касаційного провадження.

Отже, такі процесуальні фільтри для касаційного оскарження не призведуть до надмірного ускладнення роботи представників сторін. Навпаки, це стимулюватиме детальний пошук позицій ВС при підготовці процесуальних документів, оскільки основним принципом цивільного, господарського та адміністративного процесу є змагальність. Кожна сторона повинна обґрунтувати свої вимоги та надати докази, які підтверджують чи спростовують обставини справи.

Такі дії сторін провадження будуть відігравати значну роль у забезпеченні сталості та єдності судової практики. Додатково фільтри примусять адвокатів підвищувати свою кваліфікацію та відстежувати актуальні правові позиції ВС.

Разом з тим влада показує певну непослідовність свої дій, яка полягає в одночасному скасуванні адвокатської монополії та ускладненні процедури звернення до суду касаційної інстанції. Адже, як наслідок, лише адвокат, який постійно відстежує та вивчає правові позиції ВС, зможе якісно обґрунтувати вимоги в касаційній скарзі. 

Обов’язок ураховувати, а не посилатися

У таких європейських країнах, як Німеччина, Італія, Фінляндія, основною функцією суду касаційної інстанції є забезпечення правильного застосування закону, його однакового тлумачення та єдності національного права. Проте в італійському законодавстві правовий принцип, унаслідок якого змінено оскаржуване рішення, не є обов’язковим для інших суддів. Однак практика, що склалася в Італії, свідчить: суди нижчих інстанцій намагаються дотримуватися позицій ВС, що, у свою чергу, сприяє становленню однакового підходу до тлумачення положень закону.

В українському законодавстві закріплений принцип обов’язковості застосування відповідних висновків ВС. Але якщо в рішенні апеляційної інстанції не міститься посилань на правову позицію Суду, це ще не свідчить про її відсутність узагалі. Процесуальні кодекси не містять положень щодо обов’язку суду апеляційної інстанції посилатися на правові позиції ВС, а лише говорять про необхідність їх ураховувати.

Якщо суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, урахував позицію ВС, яка склалась у певних правовідносинах, то для оскарження такого рішення слід використовувати іншу підставу — обґрунтовувати необхідність відступу від правової позиції, що склалася.

Якщо судді апеляційної інстанції неправильно розуміють певний висновок ВС, це може свідчити про те, що ними не врахований висновок щодо застосування норми права в подібних правовідносинах. А така підстава для оскарження прямо застережена в процесуальних кодексах.

Закриття провадження

Крім того, законом №460-IX доповнений перелік підстав для закриття касаційного провадження. Так буде зроблено, якщо після його відкриття виявиться, що:

• ВС у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження;

• висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові ВС та на який посилався скаржник, стосується правовідносин, які не є подібними.

Ця норма є доцільною, оскільки лише в такому разі в іншої сторони справи існуватиме можливість реалізувати принцип змагальності, викласти у відзиві на касаційну скаргу свої доводи, послатися на певну правову позицію ВС. Якщо викладені у відзиві доводи є слушними, касаційне провадження може бути закрите.

Право на другий шанс

У той же час унесені законом №460-IX зміни можуть призвести до порушення принципу справедливості. Як зазначив Конституційний Суд у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Помилковою буде відмова стороні в касаційному перегляді справи тільки через те, що юридична кваліфікація особи є недостатньою. Фактично це може призвести до наявності невизначеної кількості рішень апеляційної інстанції, які, по суті, є незаконними, але не були переглянуті через брак кваліфікації сторони чи представника.

З урахуванням зазначеного можна запропонувати законодавцю передбачити в процесуальних кодексах можливість залишити касаційну скаргу без руху, якщо викладені в ній підстави для оскарження не підтвердилися (на думку судді-доповідача), та надати стороні право навести інші доводи. Це дасть шанс тим особам, які або самі готували скаргу, або користувалися допомогою некваліфікованого спеціаліста, виправити недоліки й усе ж таки навести мотивоване обґрунтування для касаційного оскарження.