Закон і Бізнес


Від акордів до кейсів

Як медіатори знайшли свою нішу на українському ринку?


№8 (1462) 29.02—06.03.2020
Вікторія ЯКУША
8343

Медіація сьогодні стає все більш популярним способом досудового врегулювання спорів. Але в Україні таким «примиренням» почали користуватися зовсім недавно. Чим займаються та на що опираються медіатори?


У вільному польоті

Вища школа адвокатури провела вебінар на тему «Особливості роботи адвоката в комерційній медіації». Спікером заходу виступив юрист, бізнес-медіатор Олег Трибой.

«Щодо того, як слід проводити медіацію, у нас правил немає», — зазначив він. Отже, немає і закону про медіацію. У контексті надання послуг з медіації адвокати можуть посилатись на Конституцію, зокрема стст.3 та 12». А також на її розд.2— «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Комерційної ж медіації стосуються стст.41, 42 Конституції.

З 1994 року діє закон «Про міжнародний комерційний арбітраж». UNCITRAL — комісія об’єднаних націй з міжнародного торгового права, в межах якої регулюється діяльність у рамках комерційної медіації. Як відзначив О.Трибой, комерційна медіація — це завжди про гроші, а тому є ринковою послугою.

За його словами, за два роки українському ринку так все змінилось, що це помітно навіть за пошуковими запитами в Інтернеті. Раніше на запит «медіатор» пропонували музичні магазини та інструменти, сьогодні ж — фахових юристів у цій сфері.

Нині є дві потужні школи медіації: школа психологів та школа юристів. Школа психологів приділяє увагу вмінню слухати сторони, тримати баланс між ними, розуміти, в чому полягають реальні інтереси сторін. Школа юристів — законодавчим питанням, порівнює конфліктну ситуацію зі схожими ситуаціями, що розглядались у межах судової практики, та пропонує найбільш раціональний вихід із конфлікту.

Поки законодавством не визначено діяльність медіатора, можна шукати свої творчі підходи до вирішення спірних питань між сторонами.

Практичні поради

Особисті зустрічі та їхній таймінг — одна із найважливіших складових у роботі медіатора. В середньому одна така зустріч триває 1—3 години (в цілому не більш як 5 спільних та/або особистих зустрічей). Але є й варіант, коли зустріч відбувається один раз, але протягом 2-х днів по 5—7 годин. При цьому кількість зустрічей та годин повинна бути однаковою з кожною стороною.

Мета зустрічі — виявити справжні інтереси і наміри сторони, сховані за правовою позицією та публічними заявами про бізнес-інтереси, гроші, етику бізнесу тощо. Медіатор передає іншій стороні тільки те, про що погоджено на особистій зустрічі.

Під час спільних зустрічей О.Трибой радить провести перевірку «хто є хто». Тому що дуже часто сторони конфлікту приводять із собою друзів, родичів та інших «незрозумілих персонажів». Ключову роль у процесі повинні відігравати лише ті, хто буде приймати остаточне рішення.

Спільні зустрічі сторін бувають неможливі через місцезнаходження, велику кількість учасників у різних юрисдикціях, конфіденційність процесу та приватність осіб або вороже ставлення одне до одного. Медіатор збирає сторони для підписання угоди або підписання проводиться через засоби зв’язку.

Також спікер радить забути про свою адвокатську наполегливість, яку зазвичай застосовують під час судових засідань. Медіація — не місце для дебатів. Медіатор має уважно вислухати, зрозуміти, у чому полягають інтереси кожної сторони, і, виходячи із них, пропонувати розумне рішення. Отже, адвокат у медіації виконує іншу роль: у нього відразу кілька сторін є клієнтами.

О.Трибой під час медіації радить виходити із таких тез:

• якщо спірна транзакція не закривається за «Х» грошей, то чи закриється вона за умови «Х» + «Y»?

• якщо в однієї сторони стане більше на «Y», то у сторони 2 стане на «Y» менше. Чи не так? Разом шукаємо «Y», прийнятний для всіх.

Комерційний медіатор може послуговуватися такими інструментами:

• комерційними/торговельними перемовинами;

• гарвардським (компілятивним) методом переговорів;

• роботою з альтернативними Y;

shuttle-медіацією («човниковою дипломатією»);

• навичками ведення конфліктних переговорів.

Результатом робити комерційного медіатора має бути альтернатива судовому процесу. Проте, якщо в суді сторони можуть отримати більше справедливості, медіатор-експерт може порекомендувати звернутися до суду.

 

ПАМ’ЯТКА

8 «не» комерційного медіатора

1. Не представляє одну сторону.

2. Не консультує одну сторону.

3. Не дає стороні рекомендацій.

4. Не вмовляє сторони погодитися на свої умови.

5. Не погрожує судовим процесом.

6. Не затягує процедуру медіації.

7. Не пропонує додаткові теми спору сторонам.

8. Не розглядає схеми та стратегії сторін поза межами процедури медіації.