Закон і Бізнес


Нікчемний заповіт


№8 (1462) 29.02—06.03.2020
18031

Наявність у посадовій інструкції секретаря сільради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для їх учинення. Такий висновок зробив ВС в постанові №323/3359/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

11 грудня 2019 року                         м.Київ                               №323/3359/17

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: ВОРОБЙОВОЇ І.А., ГУЛЬКА Б.І., КРИВЦОВОЇ Г.В., ЛІДОВЦЯ Р.А. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 8.02.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 2.07.2019,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, Особи 2, третя особа — приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л., про тлумачення заповіту.

Позовна заява мотивована тим, що Особа 3 був власником квартири за Адресою 1.

Указувала на те, що згідно із заповітом від 14.05.2015 Особа 3 заповів зазначену квартиру їй. Проте при посвідченні заповіту від 14.05.2015 секретарем Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Курдельчук К.В. зазначено, що Особа 3 заповів Особі 1 не квартиру, а житловий будинок за Адресою 1.

Зазначала, що після смерті Особи 3 вона своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л., проте 9.10.2017 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в частині вказаного об’єкта нерухомості, оскільки відповідно до поданих нею правовстановлюючих документів Особа 3 був власником саме квартири, а не будинку за цією адресою.

Стверджувала, що нотаріус дійшов висновку про відсутність у заповіті Особи 3 розпорядження щодо належної йому квартири з огляду на різницю в нормативно-правовому визначенні понять «житловий будинок» і «квартира» як об’єктів житла.

Крім того, зазначила, що із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса звернулася також рідна сестра Особи 3 — Особа 2.

Ураховуючи наведене, Особа 1 просила суд ухвалити рішення про тлумачення заповіту Особи 3 від 14.05.2015, зареєстрованого у реєстрі, посвідченого секретарем Щасливської сільради, а саме: уважати волю заповідача такою, що полягала в розпорядженні належною йому на праві власності квартирою в 4-квартирному будинку за Адресою 1, яку він заповідав Особі 1.

У січні 2018 року Особа 2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Особи 1, треті особи: Щасливська сільрада, приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л., про визнання заповіту недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що заповіт був посвідчений з істотними порушеннями порядку складання та посвідчення заповітів. Зокрема, був складений посадовою особою, на яку рішенням відповідного органу місцевого самоврядування не було покладено вчинення нотаріальних дій, у заповіті відсутні відомості про реєстраційний номер облікової картки заповідача Особи 3 як платника податків, не зазначено, що заповідач Особа 3 мав поганий зір і внаслідок цього не мав змоги власноруч скласти та навіть прочитати спірний заповіт.

Зазначала, що заповіт складений на користь особи, яка була сторонньою та малознайомою для заповідача, що викликає сумнів у дійсній волі Особи 3 на складання саме такого заповіту.

Ураховуючи наведене, Особа 2 просила суд визнати недійсним з моменту вчинення заповіт від 14.05.2015, посвідчений секретарем Щасливської сільради Курдельчук К.В., зареєстрований в реєстрі.

Ухвалою Оріхівського райсуду від 21.03.2018 позов Особи 1 та зустрічний позов Особи 2 об’єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оріхівського райсуду від 8.02.2019 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Зустрічний позов Особи 2 задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення заповіт, складений 14.05.2015 від імені Особи 3 в с.Щасливе Оріхівського району та посвідчений секретарем Щасливської сільради Курдельчук К.В., зареєстрований в реєстрі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неточності та помилки в тексті заповіту Особи 3 щодо адреси спадкового нерухомого майна не можуть бути усунуті шляхом тлумачення, оскільки це призведе до зміни змісту заповіту. При цьому районний суд узяв до уваги правові позиції, викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 5.12.2018 у справі №335/939816-ц.

Щодо зустрічного позову Особи 2 суд зазначив, що учасниками справи не було дано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що на момент складання спірного заповіту вчинення нотаріальних дій у с.Щасливе було покладено саме на секретаря ради Курдельчук К.В.

Районний суд уважав, що за відсутності рішення Щасливської сільради про покладення на Курдельчук К.В. повноважень на вчинення нотаріальних дій, спірний заповіт був складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а тому є недійсним та не може породжувати правових наслідків.

При цьому суд послався на правову позицію ВС у постанові від 5.12.2018 у справі №515/2177/16-ц.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою ЗАС від 2.07.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, а рішення Оріхівського райсуду від 8.02.2019 — без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та правильно вирішив справу по суті.

Апеляційний суд уважав висновки районного суду з посиланням на правову позицію ВС, викладену в постанові від 5.12.2018 у справі №335/939816-ц, правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права.

Щодо зустрічного позову Особи 2 апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що вимоги зустрічного позову про визнання заповіту недійсним з моменту його вчинення є обґрунтованими.

Апеляційний суд послався на чч.1, 2 ст.1257 ЦК, оскільки оспорюваний заповіт складений особою, яка не мала на це права, а саме — Курдельчук К.В., до повноважень якої не належало вчинення нотаріальних дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове, яким її первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків при ухваленні оскаржуваних рішень, тому є підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Зазначає, що відповідно до рішення від 17.10.2013 Щасливської сільради на секретаря ради покладено обов’язки секретаря виконавчого комітету.

Посилається на те, що секретар діяла відповідно до посадової інструкції секретаря сільради, згідно з якою на неї покладено обов’язок забезпечувати виконання нотаріальних дій.

Звертає увагу на те, що відповідно до ст.1257 ЦК заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Проте суд першої інстанції визнав оспорюваний заповіт недійсним з моменту його вчинення.

Крім того, вважає, що районний суд помилково задовольнив вимоги про визнання недійсним заповіту, складеного від імені спадкодавця, оскільки цей заповіт був складений особисто спадкодавцем у присутності секретаря сільради та свідків.

Стверджує, що при посвідченні заповіту секретарем сільради Курдельчук К.В. повністю дотримані вимоги закону щодо його форми та посвідчення, отже, оспорюваний заповіт не може бути визнаний недійсним, оскільки таке визнання буде змінювати волю заповідача щодо розпорядження своїм майном.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали <…>.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Відповідно до заповіту від 14.05.2015, посвідченого секретарем сільради Курдельчук К.В., зареєстрованого в реєстрі, Особа 3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належний йому на праві власності житловий будинок за Адресою 1 та належну йому на праві власності земельну ділянку (пай) у розмірі 7,25 га, державний акт на право приватної власності на землю на території Щасливської сільради він заповідає Особі 1.

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району 17.02.2017, Інформація 1 Особа 3 помер.

17.03.2017 Особа 1 звернулася до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті Особи 3.

4.07.2017 Особа 2 звернулася до нотаріуса Подоляк В.Л. із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець другої черги.

Підтвердженням юридичного факту про те, що Особа 2 є рідною сестрою померлого Особи 3, є свідоцтво про народження та свідоцтво про одруження від 18.01.58, з яких випливає, що дівоче прізвище позивача за зустрічним позовом було «Особа 2», а після одруження прийняла прізвище чоловіка «Особа 2».

9.10.2017 Особа 1 подала приватному нотаріусу Подоляк В.Л. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за Адресою 1.

Постановою приватного нотаріуса Подоляк В.Л. від 9.10.2017 Особі 1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не надано жодного правовстановлюючого документа, що посвідчував би право власності спадкодавця Особи 3 на житловий будинок за вказаною в заповіті адресою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Особи 1 підлягає частковому задоволенню <…>.

Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права

Відповідно до стст.1216, 1217, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із чч.1 та 2 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1, 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

У ч.3 ст.203 ЦК встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями ст.1233 ЦК заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1256 ЦК тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 цього кодексу.

У чч.1 та 2 ст.1257 ЦК передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до чч.1—3 ст.1247 ЦК заповіт складається в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в стст.1251—1252 цього кодексу.

Підпунктом 5 п.«б» ч.1 ст.38 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до ст.37 закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: уживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції від 11.11.2011 №3306/5, визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у п.1.2 розд.I цього порядку в редакції 2011 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

У п.2.1 розд.II порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Відповідно до положень п.2.3 розд.II порядку при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.

Згідно з п.2.11 розд.II порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок із них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом учинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування та скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що після смерті Особи 3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Особа 1, уважаючи, що на підставі заповіту від 14.05.2015 вона є єдиним спадкоємцем належного Особі 3 нерухомого майна, а саме — квартири за Адресою 1, звернулася до суду з позовом про тлумачення умов заповіту, оскільки в ньому зазначено, що предметом заповіту є не квартира, а житловий будинок за вказаною адресою.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що заявлені Особою 1 позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки неточності та помилки в тексті заповіту не можуть бути усунуті шляхом тлумачення, тому що це призведе до зміни змісту заповіту.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Задовольняючи зустрічний позов Особи 2, районний суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, уважав, що в секретаря Щасливської сільради Курдельчук К.В. були відсутні повноваження на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки в протоколах засідань сесій та виконкому сільради за 2013—2015 роки відсутні відомості про покладення на посадових осіб ради обов’язків посвідчувати нотаріальні дії. Тому, посвідчивши заповіт від 14.05.2015, секретар сільради Курдельчук К.В. вчинила дію, яка не входила до її посадових обов’язків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що наявність у посадовій інструкції секретаря сільради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення зазначених обов’язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинне фіксуватись у протоколах засідань сесій та виконавчого комітету відповідної ради.

Оскільки учасниками справи не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що секретар сільради Курдельчук К.В. в передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати оспорюваний заповіт від 14.05.2015, правочин у встановленому порядку не посвідчений.

Проте, визнаючи оспорюваний заповіт недійсним, суди дійшли помилкових висновків, оскільки в ч.1 ст.1257 ЦК визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

З огляду на зазначене позовні вимоги Особи 2 про визнання недійсним заповіту не підлягають задоволенню.

Щодо первісного позову Особи 1 про тлумачення заповіту колегія суддів уважає, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки на підставі норм стст.213, 1256 ЦК нікчемний заповіт не підлягає тлумаченню.

Отже висновки судів про те, що неточності та помилки в тексті заповіту щодо назви об’єкта нерухомого майна не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту, є неправильними, у задоволенні позову про тлумачення заповіту слід відмовити з наведених вище підстав.

У ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.

Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог чч.1 та 2 ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права й не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування рішень повністю або частково й ухвалення нового у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування їхніх рішень та ухвалення нового — про відмову в задоволенні позову Особи 1 та відмову в задоволенні зустрічного позову Особи 2 з наведених вище підстав.

Посилання судів на правовий висновок ВС, викладений у справі №515/2177/16-ц є безпідставними, оскільки відповідно до нього d задоволенні позову відмовлено в зв’язку з пропуском позовної давності.

Керуючись стст.141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 8.02.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 2.07.2019 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до Комишуваської селищної ради Оріхівського району, Особи 2, третя особа — приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л., про тлумачення заповіту відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Особи 2 до Особи 1, треті особи: Щасливська сільрада, приватний нотаріус Оріхівського районного нотаріального округу Подоляк В.Л., про визнання заповіту недійсним відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.