За ґрати без ризиків

У Вищій раді правосуддя стали більш прискіпливо ставитися до клопотань прокуратури про згоду на тримання під вартою підозрюваних у мантіях. Типових «ризиків» для цього вже недостатньо.

Попередні 5 років Спеціалізована антикорупційна прокуратура не особливо переймалася обґрунтуванням своїх бажань тримати за ґратами суддів, яких підозрюють у корупції. ВРП, як правило, дотримувалася позиції, що для підтримання авторитету в очах суспільства краще не вдаватися в глибокий аналіз змісту таких подань. Мовляв, є слідчий суддя, нехай він і розбирається. Але, схоже, тенденція почала змінюватися.

На цьому тижні ВРП повернула САП подання про надання згоди на тримання під вартою судді з Рівненщини не через якісь недоліки документа, а заперечивши, по суті, необхідність такого крайнього заходу.

Детективи НАБУ обвинуватили голову райсуду та адвоката в тому, що вони нібито вимагали з місцевого жителя 20 тис. грн. Натомість пообіцяли, що суд скасує накладений арешт на майно чоловіка та не притягатиме його до адміністративної відповідальності. Працівники СБУ задокументували отримання першої частини хабара та провели обшуки в суді та за місцем проживання підозрюваних.

Водночас, як повідомив голова ВРП Андрій Овсієнко, подання про взяття під варту мотивоване посиланнями на існування стандартних ризиків. Натомість у САП не пояснили, чому не можна запобігти цим ризикам, застосувавши більш м’який запобіжний захід.

Як повідомив А.Овсієнко, фактично єдиним обґрунтуванням імовірного переховування від слідства слугувало посилання, що суддю викликали до НАБУ для проведення процесуальних та слідчих дій. Однак відсутні докази того, що такий виклик дійсно був.

У ВРП нагадали, що для взяття під варту не достатньо посилання лише на суворість покарання, що загрожує. Власне, на цьому не раз наголошували у Страсбурзі. Тож подання повернули САП без задоволення.

З одного боку, таке рішення Ради полегшило життя слідчому судді, який розглядатиме клопотання про обрання запобіжного заходу. Адже зрозуміло, що САП набагато складніше тиснути на орган суддівського врядування, ніж на конкретного законника. Хоча б тому, що проти членів ВРП неможливо порушити справу за неправосудне рішення. Тому вона побічно ще й захистила слідчого суддю від можливого посягання на його незалежність.

З другого — якщо вже в Офісі Генерального прокурора взяли курс на нові обличчя, потрібно відмовлятися від роботи за старою звичкою та привчатися працювати по закону.