Закон і Бізнес


Розбійник у ліфті


№6 (1460) 15.02—21.02.2020
14480

Пред’явлення особи для впізнання без залучення адвоката є істотним порушенням її прав і свобод. Такий висновок зробив ВС в постанові №686/19218/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 листопада 2019 року                               м.Київ                               №686/19218/17

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — СВЯТСЬКОЇ О.В.,
суддів: ВУС С.М., ЧИСТИКА А.О. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мазура А.П. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7.02.2019 та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30.05.2019 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017240010005737, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця с.Іванківці Хмельницького району Хмельницької області, громадянина України, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого за Адресою 1, який проживає за Адресою 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені обставини

Вироком Хмельницького міськрайсуду від 7.02.2019 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.187 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалено стягнути з Особи 1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої Особи 2 5994,3 грн. та 50000 грн. відповідно.

Особу 1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, детально викладених у вироку, 16.08.2017, близько 21:15, у ліфті першого під’їзду будинку за Адресою 3 з метою заволодіння майном Особи 2 із застосуванням предмета, зовні схожого на револьвер, висловлюючи погрозу на позбавлення життя потерпілої та її дітей, котрі перебували поряд із нею, учинив напад на потерпілу, поєднаний з погрозою застосування до останньої насильства, небезпечного для її життя та здоров’я, унаслідок чого заволодів її майном на загальну суму 5994,3 грн.

Ухвалою ХАС від 30.05.2019 апеляційну скаргу засудженого та його захисника Мазура А.П. залишено без задоволення, вирок Хмельницького міськрайсуду від 7.02.2019 стосовно Особи 1 — без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Мазур А.П. посилається на незаконність оскаржуваних рішень відносно Особи 1, просить скасувати їх з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що затримання останнього, а також досудове розслідування проводилися з порушенням норм процесуального закону, у тому числі й права Особи 1 на захист. Зазначає, що оскаржуваний вирок обґрунтовано недопустимими доказами (зокрема протоколом пред’явлення особи для впізнання за участю свідка Особи 3, протокол пред’явлення особи для впізнання за участю свідка Особи 2). Стверджує, що апеляційний суд, усупереч заявленому стороною захисту клопотанню, повторно не дослідив обставин справи, провів розгляд із порушенням ст.404 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Учасникам провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Від учасників провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не надійшли.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку <…>.

Мотиви Суду

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, захисник Мазур А.П. подав на нього апеляційну скаргу, в якій заперечував обґрунтованість засудження Особи 1 за ч.2 ст.187 КК, просив скасувати оскаржене рішення, а кримінальне провадження стосовно Особи 1 — закрити.

На обґрунтування своїх доводів захисник указував у тому числі й на порушення під час досудового розслідування права Особи 1 на захист, унаслідок чого органом досудового розслідування здобуто недопустимі докази, які, за твердженням захисника, безпідставно покладено в основу обвинувального вироку. Серед іншого захисник зазначав, що Особа 1 із 17:40 17.08.2017 перебував у приміщенні Південно-західного відділення поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області, звідки його було доставлено в приміщення слідчого відділу Хмельницького відділу поліції ГУНП, тобто з огляду на положення ст.209 КПК фактично був затриманою особою. Стверджував про порушення права Особи 1 на захист, оскільки, на порушення положень ч.4 ст.213 КПК, Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Хмельницькій області не було негайно повідомлено про затримання Особи 1, що підтверджується даними протоколу затримання особи, підозрюваної в скоєнні злочину, який було складено о 00:40 18.08.2017.

Крім того, про порушення права на захист сказано й в апеляційній скарзі засудженого. Зокрема, Особа 1 зазначав, що слідчі дії — пред’явлення особи для впізнання за участю Особи 2 та свідка Особи 3 було проведено до складання протоколу про його затримання та до призначення йому захисника.

Розглянувши апеляційні скарги захисника Мазура А.П. та засудженого Особи 1, апеляційний суд, на порушення вимог ст.419 КПК, належно не перевірив усіх доводів скарг і, усупереч положенням ч.2 названої статті, не навів мотивів, з яких він виходив при постановленні ухвали, фактично продублював висновки суду першої інстанції, власних висновків не зробив.

Так, на спростування доводів апеляційних скарг стосовно того, що Особа 1 з огляду на положення ст.209 КПК був фактично затриманою особою, тоді як право на захист Особи 1 було роз’яснено лише під час складання протоколу затримання особи та після проведення впізнання його потерпілою та свідком, апеляційний суд зазначив, що це твердження сторони захисту було предметом перевірки судом першої інстанції та не знайшло свого підтвердження. Проте, як убачається з вироку, судом першої інстанції було дано оцінку лише щодо перебування Особи 1 в Південно-західному відділенні поліції 17.08.2017 з 18:14 до 20:30. Будь-яких висновків щодо перебування Особи 1 у відділенні поліції на час проведення з ним упізнання судами не наведено.

Згідно з положеннями ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

У цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Спростовуючи доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо порушення права на захист Особи 1, апеляційний суд зазначив, що такі не знайшли свого підтвердження під час розгляду.

Однак поза увагою апеляційного суду залишилося те, що пред’явлення Особи 1 для впізнання було проведено 17.08.2017 о 23:03 та о 23:37, тоді як у протоколі про затримання Особи 1, складеному 18.08.2017, зазначено час затримання останнього — 23:40 17.08.2017, про що орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, було повідомлено 17.08.2017 о 23:44.

Наведені твердження апеляційних скарг захисника Мазура А.П. та засудженого Особи 1 залишилися поза увагою апеляційного суду, оскільки не дістали належного спростування у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, апеляційний суд не перевірив та належним чином не проаналізував усіх доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо незаконності рішення суду першої інстанції, не зазначив підстав, з яких визнав їх необґрунтованими, унаслідок чого постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст.419 КПК.

Недотримання положень ст.419 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

На підставі ч.1 ст.438 цього кодексу у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону ухвала апеляційного суду відносно Особи 1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисника Мазура А.П. — частковому задоволенню.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, дати на них вичерпну відповідь і ухвалити рішення, яке відповідає вимогам стст.370, 419 КПК.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу захисника Мазура А.П. задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30.05.2019 відносно Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.