Недосконала копія

Мін’юст запроваджує суд присяжних, не переймаючись, як він працюватиме

Автори законопроектів щодо впровадження англо-американської моделі суду присяжних стверджують: європейська спільнота такий шлях підтримує. Втім, після ознайомлення із документами правники виявили багато неточностей.

Варіант на папері

В Україні потрібно запустити повноцінний суд присяжних, який відповідає світовим стандартам. На цьому під час обговорення в Асоціації правників України відповідних законопроектів (№№2709 та 2710) наголосив заступник міністра юстиції Олександр Банчук.

Розповідаючи про особливості нового інституту, він повідомив, що відповідно до проекту, розробленого Мін’юстом, перелік кандидатів у присяжні буде формуватися на підставі списків з Державного реєстру виборців. А список можливих присяжних формуватиметься територіальним управлінням Державної судової адміністрації шляхом випадкового вибору.

Так, у проекті зазначається, що бути присяжним — це обов’язок. Як пояснив заступник міністра, це положення планується прибрати із проекту, оскільки в Конституції такої норми немає. Тож бути присяжним чи ні — вибір кожного громадянина. «Якщо людина не зможе з якихось причин брати участь у засіданні, вона може відмовитися. Причини відмов можуть бути різними: наявність малої дитини, умови роботи, неготовність виконувати функції присяжного та інше», — пояснив чиновник.

О.Банчук також повідомив, що проектом передбачається залучення суду присяжних до розгляду особливо тяжких злочинів, зокрема насильницьких: «Ми почнемо з довічного позбавлення волі. Зараз є порівняно невелика кількість таких справ — щороку близько 50 проваджень по всій Україні. Саме такі справи і будуть розглядати суди присяжних».

З 2022-го до них додадуть справи, які передбачають позбавлення волі на строк понад 10 років. На думку заступника міністра, проект дасть громадянам можливість долучитися до правосуддя, якщо, на їхню думку, воно відбувається несправедливо.

Натомість адвокат Ігор Фомін радить доопрацювати документи в частині можливості подання апеляції та звернути увагу на участь суду присяжних у провадженнях із довічним ув’язненням. «По суті, ми забираємо в людини життя. В усьому світі, де в таких засіданнях практикується суд присяжних, на це звертається особлива увага. Ми не просто засуджуємо людину чи виправдовуємо, ми повинні розуміти, що вона може отримати довічне ув’язнення», — наголошує І.Фомін.

Також він просить розглянути можливість унести зміни, які стосувалися б безперервності розгляду справ, розгляду справ без зачитування актів — лише попередня промова, та запропонував врегулювати питання відповідальності прокурорів у разі неявки на судове засідання. На його думку, прийняття цих змін сприятиме швидшому розгляду справ.

Безстрашність та обізнаність

Нині не стоїть питання, чи є суд присяжних в Україні. Цей інститут передбачений Конституцією та визнаний на рівні законодавства. Питання в тому, що, як стверджує більшість правовиків, чинна модель не спрацювала, хоча ми теж є країною з континентальною системою права. Чому? Присутні намагалися це з’ясувати під час обговорення.

«Найперше, що мені доводилося чути, спілкуючись з присяжними — «ми боїмося». В Україні не працює інститут захисту свідків у кримінальному провадженні», — наголошує адвокат Тетяна Ющенко. Навіть спілкуючись з майбутніми присяжними — випускниками юридичних вузів — адвокат отримувала відповідь: «Ми хотіли б бути присяжними, це престижно. Але десь там, в іншому місті, де мене ніхто не знає, ніхто не може вплинути і мені ніщо не загрожує».

Окрім цього, якщо ми говоримо про суд присяжних США, то там, наприклад, судовий процес розпочинається з того, що суддя дякує кожному з присяжних за їхню громадянську позицію. В Україні ж судовий процес, за словами судді Авдіївського міського суду Донецької області Олени Панченко, розпочинається з роз’яснення присяжним їхніх прав та обов’язків.

Трапляються випадки, коли до суду присяжних уходять особи, старші за 60 років: на засіданні присутні, слухають судовий процес, але від прийняття рішень відмовляються. «Було б добре, якби паралельно з впровадженням законодавства проводилася інформаційно-роз’яснювальна робота, щоб люди, яких обрали до суду присяжних, мали розуміння того, хто вони і що мають робити», — зауважила суддя і запропонувала підготувати роз’яснювальні брошури.

Не знаючи реальних справ

Самі ж судді зацікавлені в ефективному суді присяжних, оскільки він унеможливлює будь-який тиск на них. Проте мають і нарікання щодо документа. Найперше та найголовніше — відсутність фінансування.

«Запровадження суду присяжних передбачає їх створення в кожному районному суді. Ми розуміємо, що має бути необхідне обладнання, аби була можливість розмістити присяжних в залі засідання, для прийняття рішень їм необхідна окрема кімната. Проте проект не містить хоча б приблизних розрахунків, чи є така можливість у районних судах», — зазначає заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду — начальник правового управління Геннадій Зеленов. Та наголошує: будуть створені норми ДБН, які районним судам необхідно буде виконувати.

У представників судової влади виникає запитання: чи знає Мінфін реальний стан справ у судах? Ні. Інакше б там не погодили проект без розрахунків щодо переобладнання районних судів.

Згодом, під час обговорення законопроектів у парламенті, голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський повідомив, що вже на цій сесії нардепи перейдуть до розгляду зазначених законопроектів у першому читанні. Також він зазначив, що зараз є унікальна можливість, щоб перейти від обговорень до конкретної зміни моделі суду присяжних в Україні.

Втім, голова Комітету ВР з питань правової політики Андрій Костін висловив сподівання, що обом комітетам вдасться вирішити концептуальні питання стосовно того, чи необхідно застосовувати класичну модель інституту присяжних. Сам же А.Костін переконаний, що участь громадян у прийнятті рішень про винуватість або невинуватість особи підвищує не тільки довіру суспільства до системи правосуддя, але й відповідальність кожного громадянина за те, що в ній відбувається.

 

КОМЕНТАР

Олександр БАНЧУК,
заступник міністра юстиції:

— Завжди висловлювалася критика, зокрема з боку спільноти, сама ж влада говорила: «Ми не готові, тому що...». Очевидно, і зараз так буде. Втім, якщо ми маємо норму Конституції, то повинні відповідними положеннями законів її наповнити. Законопроекти №№2709 та 2710 якраз спрямовані на це.

Недостатньо лише перейменувати суд народних засідателів на суд присяжних. Необхідно чітко розділити встановлення судом присяжних питання винуватості-невинуватості та прийняття юридичних рішень професійним суддею.