Закон і Бізнес


Гласність, гроші та інші неприємності

Майбутніх членів РСУ не піддаватимуть громадському паплюженню, але спробують якось вирівняти географічне представництво


Декому із членів ради не подобається, коли про нього говорять у соцмережах, інші вважають, що претензії краще почути відразу.

№5 (1459) 08.02—14.02.2020
Аліна ПРИШЛЮК
12539

Дехто з членів органу самоврядування полюбляє бути предметом обговорень у соціальних мережах, а комусь це здається втручанням у самоврядування. Їх об’єднують фінансові заохочення за роботу.


Страх перед коментаторами

На черговому зсіданні Рада суддів безрезультатно намагалася прийняти положення «Про порядок висунення кандидатів у члени Ради суддів України та обрання їх з’їздом суддів України». Презентував документ очільник ради Богдан Моніч. Зокрема, він заявив: «Я думаю, що цей порядок не шкідливий».

Так, кандидатам пропонується пройти повну перевірку гласністю. За 15 днів до з’їзду на веб-сайті розмістять всі відомості про майбутнього члена РСУ, зокрема анкету, в якій міститимуться дані про сім’ю. А також інформацію про те, хто цю кандидатуру запропонував. Усі зацікавлені особи зможуть висловлювати кандидатам підтримку або зауваження, схвалення або заперечення. Про них зможуть пліткувати у коридорах чи відкрито говорити на зборах суддів.

У положенні запропоновані доволі демократичні кроки. Так, претендувати на посаду в РСУ зможе навіть особа, яка не бере участі в з’їзді. Крім того, свою кандидатуру можна висувати і самостійно. На думку судді Касаційного адміністративного суду Володимира Кравчука, це наблизить вибори до кожного судді.

Втім, серед учасників засідання проект положення захвату не викликав. Один із присутніх не міг стримати обурення тим фактом, що люди стануть предметом обговорення. «Уявіть собі, що суддя хоче бути членом РСУ, але інформація про нього стане темою обговорення в соцмережах!!!» — висловив незадоволення суддя Київського апеляційного суду Денис Масенко.

«Людина, яка йде в судді, не боїться публічності та громадської думки, — зауважив В.Кравчук. — Якщо до людини є питання, то нехай озвучать зараз».

Втім, у РСУ не всі виявилися готовими до такої публічності. Непевне, вирішили, що краще тишком-нишком просунутися до ради, відсидіти свою каденцію, не висовуючись і не наражаючись на критику, а потім хизуватися цим у біографії.

Проте громадськість не потребує окремого положення, затвердженого РСУ, щоб обговорювати кандидатури суддів. Тим більше що про статки служителів Феміди можна дізнатися на сайті НАЗК. Але потребує якісної об’єктивної інформації з першоджерела. Проблему поганої комунікації суддів із суспільством фахівці вважають однією з причин низького рівня довіри до цієї гілки влади.

Географія несправедливості

Під час засідання також поговорили про географію. Виявляється, члени РСУ в переважній більшості — кияни. Наприклад, Полтавська, Вінницька, Миколаївська та Івано-Франківська області взагалі не були представлені в раді починаючи з 2014 року. Незважаючи на те що в кожній з цих областей працює близько 300 суддів, Київ делегував 7 членів РСУ у 2016-му та 7 — у 2014-му. Отже, з цим треба щось робити.

Так само як і з нерівністю… у відзнаках і нагородах. Мовляв, якщо в анкеті кандидат зазначатиме науковий ступінь, стаж та нагороди, то це заздалегідь поставить одного претендента у краще становище порівняно з іншими.

Також певним членам РСУ не подобається перспектива громадських обговорень кандидатів, адже фактично це втручання у суддівське самоврядування. Про це йдеться у ще одному проекті, який запропонували на розгляд під час засідання. Адже самоврядування — це самостійне колективне вирішення питань суддями задля зміцнення незалежності судів, захисту професійних інтересів, а також захисту від втручання у діяльність. А яка ж тут незалежність, якщо суспільство почне висловлювати претензії до кандидатів?!

З одним не могли визначитись, то взялися за інше. Черговий з’їзд суддів призначили на середину весни. Він відбудеться 6—7 квітня у київському готелі «Президент». На форумі планують обрати як нових членів РСУ, так і суддів Конституційного Суду. Заяви охочих потрапити до КС почали приймати з 1 лютого, а закінчать в останній день зими.

Конфлікт із головою

Не спромоглися в РСУ дати пораду і щодо давнього конфлікту між суддею та головою Октябрського районного суду м.Полтави. Він уже другий рік є темою обговорення у ЗМІ, а тепер дістався і до РСУ. Адже служителька Феміди за минулий рік написала до ради на свого керівника аж 6 скарг.

Б.Моніч виступав адвокатом голови суду. На його думку, не можна задовольняти усі забаганки підлеглих, а примхлива законниця їх має чимало: то хоче вихідний у той день, коли всі працюють, то забажає піти у відпустку поза графіком. На думку очільника ради, голова суду правильно робить, коли відмовляє у цьому.

Але на захист скаржниці стала суддя Господарського суду м.Києва Оксана Марченко: «Ніхто інший, крім самої людини, не може усвідомити: є конфлікт інтересів чи нема. Але діяти варто так, щоб у стороннього спостерігача не виникло об’єктивних сумнівів у неупередженості. Якщо голова суду усвідомлює своє негативне ставлення до підлеглої, то він має самоусунутись із посади».

О.Марченко розповіла, що судді дають відпустку, коли вона цього не хоче, і не дають, коли хоче. Тобто спеціально ставлять палиці в колеса.

В.Кравчук також був налаштований радикально: вважав, що варто рекомендувати очільнику установи, в якому точаться сварки, звільнитись з адміністративної посади. На це Б.Моніч відповів: «Абсолютної рівності досягнути в усіх управлінських рішеннях дуже важко».

Однак жодних рекомендацій РСУ не спромоглася дати. Тож питання про те, що робити, коли одному судді не подобається голова установи, а решта не має претензій і обирає його на керівну посаду, залишилося без відповіді.

Заохочення клейнодами

Дірка в бюджеті нікуди не зникла. Тому, говорячи про заохочення суддів до праці, Б.Моніч довго і сумно пояснював, що у суддівських фінансах великий дефіцит, який нема чим заповнити.

Однак є й інші способи підтримати бажання працювати. Наприклад, грамоти. Так, почесні грамоти від ради отримали працівниця територіального управління ДСАУ та волинський архіваріус.

А щоб поліпшити зовнішній вигляд суддів, для них створили новий нагрудний знак. В його основі — рослинний орнамент, два прапори України та композиція, що складається з карти нашої держави, поверх якої розміщено римську колону з терезами.

Хоча відразу після рішення РСУ соціальні мережі вибухнули невдоволенням. На сторінці однієї із професійних юридичних спільнот провели опитування, який нагрудний знак служителів Феміди їм подобається більше — герб на стрічці, який носили раніше, чи новий, із напіврозваленою колоною. Близько 80% проголосували за старий.

Новий символ правосуддя критикували за відсутність тризуба, за те, що колона, зображена на ньому, розвалюється, а це виглядає не дуже оптимістично. І навіть за те, що рішення тепер будуть ухвалювати нібито іменем Еллади.

Однак, як кажуть, на колір і смак товариш не всяк. І скільки не проводь обговорень, завжди знайдуться ті, хто виявить недоліки у чужому баченні прекрасного.