Закон і Бізнес


Єдиним фронтом

Ідея Уряду зекономити на суддях наразилася на спротив ВРП, РСУ та ДСАУ


На засіданні профільного комітету очільники всіх трьох органів суддівського врядування переконували в неконституційності урядового проекту.

№5 (1459) 08.02—14.02.2020
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
3823

Наміри Кабінету Міністрів відкласти підвищення посадових окладів суддів ще на рік зазнали жорсткої критики з боку органів суддівського врядування. Під час засідання профільного комітету вони єдиним фронтом виступили за відхилення такої ініціативи.


Зокрема, як наголосив голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко, Рада вважає неможливим прийняття проекту «Про внесення зміни до пункту 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2670). Адже його положення суперечать нормам Конституції, оскільки призведуть до звуження змісту та обсягу прав і свобод суддів і негативно вплинуть на забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

«Суддівська винагорода не є привілеєм (заслуженим чи незаслуженим) для судді, це складова гарантії його незалежності як носія судової влади й суду як інституції», — наголосив А.Овсієнко. Він подякував народним депутатам, що це розуміння знайшло відображення в проекті закону про бюджет на 2020 рік, який вперше не містив положень, що відтерміновують дію профільного закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині підвищення заробітної плати.

Водночас керівник ВРП зауважив, що, навіть попри таку високу суддівську винагороду, ситуація з дефіцитом кадрів залишається надзвичайно складною. «Якщо сьогодні пролунала гучна теза про «батіг і пряник» і суддівську винагороду пов’язали із цим терміном, то зазначу, що судді продовжують залишати свої посади та йдуть у відставку. І виключно з огляду на те, що правова визначеність з точки зору соціального захисту, гарантій незалежності залишає бажати кращого», — цитує його слова прес-служба ВРП.

Своєю чергою голова Ради суддів Богдан Моніч зазначив, що «подання проекту №2670 не варто розглядати як невиконання обіцянки, це ігнорування законодавчо закріпленого доручення парламенту щодо збільшення видатків на забезпечення здійснення правосуддя в необхідному обсязі».

Він наголосив, що, попри різні оцінки проекту №1008, який став законом, його окремі положення були позитивно сприйняті суддівською спільнотою. Зокрема, у частині розв’язання однієї з найболючіших проблем, яка роками непокоїла суддів першої та апеляційної інстанцій, — нерівної оплати праці. І за це суддівська спільнота вдячна парламенту.

За словами Б.Моніча, проект №2670 породив лише розчарування та став причиною не тільки позачергового засідання РСУ, а й численних звернень суддівських колективів із цього приводу. Він також нагадав, що Конституційний Суд неодноразово послідовно вказував на те, що розмір суддівської винагороди є однією з гарантій незалежності служителів Феміди. Тому її зменшення суперечить Конституції та фактично є зміною гарантій, передбачених в Основному Законі для суддів. «Цей законопроект не відповідає Конституції, тому його навіть не треба виносити на розгляд парламенту, як пропонує доповідач, а доцільно повернути суб’єкту законодавчої ініціативи», — підкреслив голова РСУ.

Натомість, як розповів у інтерв’ю «ЗіБ» очільник Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк, з 1.01.2020 всім суддям стали виплачувати винагороду в новому розмірі. Тому, на його переконання, не можна говорити про відтермінування того, що вже сталося.

Наразі названий проект ще навіть не включений до порядку денного. І всі експерти сходяться в оцінці, що його ухвалення суперечитиме як Основному Закону, так і попереднім рішенням КС щодо оплати праці служителів Феміди. А віднесення посадових окладів до соціально-економічних прав, до чого вдався міністр юстиції Денис Малюська, щоби виправдати проект, є не чим іншим, як проявом конституційного нігілізму.

Тож, хоча в Комітеті Верховної Ради з питань правової політики більшість становлять представники тієї ж партії, що призначила Уряд, навряд чи вони рекомендуватимуть ухвалити явно неконституційний закон. Крім того, якби це було дійсно актуальним, документ не тримали б так довго в парламентських підрозділах.