Закон і Бізнес


Вирок за протоколами

Без безпосереднього допиту свідків їхнім показанням не можна давати протилежну оцінку


№4 (1458) 01.02—07.02.2020
Олександр ДРОЗДОВ, президент Спілки адвокатів України; Олена ДРОЗДОВА, директор АБ «Дроздова та партнери»
6162

Посилаючись на одні й ті самі показання свідків, суд першої інстанції виправдав обвинуваченого, а апеляційний, навпаки, визнав винним. Як таке стало можливим і чи достатньо для цього протоколів допиту свідків?


Голова — «розтратник»

Проти голови села Баласинешть Василе Асіміонесе було розпочато кримінальне провадження за кількома обвинуваченнями, як-о: незаконний продаж землі та майна, видача премій, розтрата коштів, підроблення документів. Утім, Окружний суд м.Бричани ухвалив виправдувальний вирок на підставі матеріалів справи та після заслуховування свідків.

Прокуратура таке рішення оскаржила. Бєльцький апеляційний суд скаргу відхилив, але Верховний суд скасував рішення та призначив повторне слухання в апеляційній інстанції за правилами розгляду кримінальних справ судами першої інстанції.

Урешті-решт виправдувальний вирок було скасовано та ухвалено новий, яким В.Асіміонесе визнано винним, призначено штраф у розмірі приблизно €713 та позбавлено права обіймати певні посаді строком на 3 роки. Висновки ґрунтувалися на показаннях двох свідків. Також були оголошені показання, дані більше ніж 20 свідками під час процесу в першій інстанції.

В.Асіміонесе подав касаційну скаргу, стверджуючи, що в суді мали знову безпосередньо заслухати всіх свідків. Але скаргу відхилили.

Тоді чоловік звернуся до Європейського суду з прав людини. Відповідно до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод він скаржився на те, що кримінальне провадження проти нього не було справедливим, оскільки апеляційний суд не заслухав потерпілих і свідків, перш ніж скасувати виправдувальний вирок.

Оцінка справедливості

У рішенні від 7.01.2020 у справі «Asimionese v. the Republic of Moldova» ЄСПЛ зауважив, що спосіб застосування ст.6 конвенції до провадження в апеляційних судах залежить від особливостей справи: слід враховувати всю судову процедуру в правовому порядку та роль апеляційного суду в ньому. Якщо останній покликаний розглянути справу як щодо фактів, так і права та повинен дати належну правову оцінку щодо винуватості чи невинуватості особи, він не може з’ясувати ці питання без безпосередньої оцінки доказів.

Що стосується фактів конкретної справи, то апеляційний суд визнав заявника винним серед іншого й на підставі показань понад 20 свідків. Убачається, що апеляційна інстанція визнала тлумачення цих заяв першою судовою ланкою помилковим і дала їм нову інтерпретацію. Формулюючи свої висновки, суд вирішив покластися на протоколи показань, безпосередньо не заслуховуючи свідків і не даючи заявникові можливості ставити їм запитання.

Уряд стверджував, що заявник не наполягав на повторному заслуховуванні свідків (а тому відмовився від свого права на їх допит). Однак така відмова повинна встановлюватися недвозначно й має супроводжуватися гарантіями, які є пропорційними її важливості. Не вбачається, що заявник однозначно висловив намір відмовитися від такого права. Швидше за все, задовольнившись результатами розгляду справи в суді першої інстанції та усвідомлюючи, що справа розглядалася за правилами першої інстанції, він не відчував себе зобов’язаним клопотати про новий допит свідків.

Також у Страсбурзі звернули увагу на те, що апеляційний суд не навів жодних причин того, чому він дійшов іншого висновку, ніж суд першої інстанції. Друга ланка просто зазначила, що останній неправильно витлумачив показання свідків, не давши жодних пояснень цьому.

В ЄСПЛ зауважили: ті, хто несе відповідальність за прийняття рішення про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, повинні мати можливість особисто заслуховувати потерпілих, обвинувачених і свідків та оцінювати достовірність їхніх показань. Оцінка достовірності показань свідка — складне завдання, яке зазвичай не може бути досягнуто лише оголошенням запису його слів, особливо якщо враховуються тільки деякі з них. Звичайно, є випадки, коли неможливо заслухати когось особисто під час судового розгляду через те, що, наприклад, він помер, або з метою захисту права людини не свідчити проти себе. Проте це не стосується цієї справи.

Отже, засудження заявника без повторного допиту свідків після виправдання його судом першої інстанції суперечило гарантіям справедливого розгляду в рамках значення §1 ст.6 конвенції. Тож як компенсацію за моральні страждання колишній сільський голова одержить €2000.