Про зустрічне зарахування

Наявність зустрічних однорідних вимог як така не призводить до зарахування їх і, відповідно, не припиняє зобов’язання. Необхідною і достатньою є наявність заяви про це хоча б однієї зі сторін.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у постанові від 15.01.2020.

Так, у цій справі (№209/3022/16-ц) позичальниця не повернула коштів у передбачений договором строк. Позикодавець, маючи від жінки довіреність на це, реалізував транспортний засіб, уклавши від її імені договір купівлі-продажу, залишив усі вторговані кошти собі.

Потім він звернувся до суду з позовом про стягнення боргу та відсотків за договором, а позичальниця подала зустрічний позов про стягнення майнової шкоди. Вона мотивувала вимогу тим, що внаслідок реалізації предмета застави позикодавець у повному обсязі повернув собі борг і має відшкодувати різницю між вартістю проданого майна і сумою боргу.

Суд першої інстанції зустрічний позов задовольнив частково та стягнув кошти з позикодавця на користь позичальниці. КЦС не погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив, зокрема, що після настання строку повернення позики позикодавець мав право на стягнення тільки сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК.

Крім того, з огляду на відсутність заяви хоча б однієї сторони про зарахування зустрічних вимог суди не мали підстав для висновку про те, що таке зарахування відбулося. Первісний і зустрічний позови підлягали частковому задоволенню, тож КЦС провів зустрічне зарахування і стягнув різницю з позикодавця на користь позичальниці.