Під присягою навприсядки

Ідеальні марення та реальні проблеми провадження суду присяжних в Україні

Багато хто нарікає на судову систему та ставить під сумнів справедливість ухвалених вироків. Законотворці знайшли рішення — посадити на місце судді диванних критиків. Зовсім скоро доля людини може опинитися в руках суспільства. В Україні планують увести в дію класичний суд присяжних.

Нормативна фабула

Як повідомляв «ЗіБ», Міністерство юстиції ініціювало проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження суду присяжних» (№2710). Для його презентації оголосили про прес-конференцію. Планували розповісти про поступове запровадження нібито класичного суду присяжних у нашій країні.

Закон набере чинності через рік після його прийняття. Тобто це може відбутися десь у 2021 році. Причому спершу присяжних залучатимуть лише для розгляду справ, за які передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Ще через рік планується розширити компетенцію суду присяжних, він зможе вирішувати справи за обвинуваченнями в злочинах, відповідальність за які становить від 10 і більше років ув’язнення.

Те ж, що нині в Україні називають судом присяжних, насправді ним не є. Це шефенський суд.

Правда, без адаптації до суворих реалій українського бюджету не обійшлося. До прикладу, кількість присяжних пропонують скоротити з традиційних 12 до 7. Щоправда, того, скільки коштів планують витрачати на суд присяжних, не озвучили, але запевнили, що Міністерство фінансів погодило проект закону перед тим, як його зареєстрували у Верховній Раді. Нині присяжним платять близько 200 грн./год. Платять також і за ознайомлення зі справою.

На думку влади, сьогодні в суспільстві є запит на справедливість, пов’язаний також із низьким рівнем довіри українців до судової влади.

У разі розгляду справ, що передбачають покарання у вигляді довічного позбавлення волі, лише 0,17% з них закінчуються виправдувальним вироком. Натомість маємо 17% таких вироків у випадку розгляду справи за участю присяжних.

У 2012 році вже були спроби внести зміни до законодавства для того, щоби класичний суд присяжних став реальністю, але зробити цього так і не вдалося. Головною причиною стало те, що в скарбниці не вистачило би грошей на повноцінний інститут.

Тепер представники Мін’юсту цим не переймаються, уважаючи, що про такі «дрібниці» не варто замислюватися. Головне — повністю реалізувати норму щодо суду присяжних, яка, хоч і передбачена і Конституції, досі не мала практичного застосування.

Експерти зазначають, що суд присяжних дійсно зміцнює будь-який політичний режим. За статистичними даними, у Росії 32% населення довіряють судам (порівняно з 13% в Україні). Різницю пояснюють діяльністю суду присяжних.

«Ми дійсно можемо зараз дискутувати щодо окремих положень закону, але сама ідея є дуже вчасною і дуже важливою. Участь народу в здійсненні правосуддя не тільки підвищує свідомість громадян, а й підвищує відповідальність. Критикувати дуже легко, але взяти участь і відповідальність на себе за судьби людей — це дуже важливий крок спроможності нашого суспільства брати відповідальність не тільки на виборах, а й у всьому, що в нашій країні відбувається», — висловив свою думку голова Комітету ВР з правової політики Верховної Ради Андрій Костін.

Водночас експерти вважають, що суд присяжних в Україні стане своєрідним викликом для сторін захисту і обвинувачення, який змусить їх працювати краще. Оскільки судова система має діяти за принципом змагальності, який сьогодні на практиці реалізується не так часто. Аби переконати присяжних, обидвом сторонам доведеться влаштовувати справжні юридичні баталії, практикуючись у риториці та застосуванні законодавчих норм.

Вагомі суперечності

Цікаво, що, за словами чиновників з Мін’юсту, у Державних будівельних нормах для судів ще з 2007 року передбачено розміщення саме класичного суду присяжних. Але на практиці більшість приміщень, навіть недавно реконструйованих чи збудованих з нуля, не враховують необхідності розмістити додаткових учасників процесу. Як правило, присяжні сидять поруч із суддями на подіумі.

Як виглядатиме засідання нового суду присяжних уже через рік, якщо навіть матеріально-технічне забезпечення викликає великі сумніви? Можливо, як у відомому фільмі Микити Михалкова «12», присяжних зачинятимуть у шкільних спортзалах?

Тривалість розгляду справ зазначеної категорії в Україні сьогодні в середньому становить 1,5 року. Звісно, доцільно поставити запитання про те, чи захочуть брати участь у засіданнях люди, яким доведеться на певний час кинути всі свої справи для того, щоби встановлювати справедливість. Окрім того, політолог Михайло Савва зазначає, що необхідно відразу запроваджувати штрафні санкції за відмову від почесного обов’язку, оскільки у випадку їх відсутності весь час виникатимуть проблеми з набранням присяжних.

«Важливим є питання щодо швидкості провадження. Наша модель із одним суддею замість двох дозволить не погоджувати графіки суддів між собою, що значно пришвидшить розгляд справи. Оскільки ми зменшуємо витрати на одного суддю і зменшуємо термін провадження, а отже, і витрати на нього, а таких проваджень розглядається щороку близько 50. Очікується,що в перший рік запровадження суду присяжних бюджет на нього не потрібно буде збільшувати у порівнянні з тим, який закладений зараз на шефенський суд», — запевнив заступник міністра юстиції Олександр Банчук.

До речі, на другий рік дії класичного суду присяжних, до правопорушень, що розглядають присяжні, можуть увійти й пов’язані з корупцією (ч.4 ст.368 Кримінального кодексу). Громадяни зазвичай упереджені щодо чиновників, незважаючи на матеріали конкретної справи чи аргументи захисту.

Крім того, як завжди, у законотворців проблеми з формулюваннями. Згідно з ними участь як присяжного не є обов’язком, оскільки про це не зазначено в Конституції. Водночас бути присяжним згідно із законодавством не є і правом.

Як відбуватиметься відбір присяжних? Це також наразі залишається відкритим питанням. Влада прагне долучити непрофесіоналів і сподівається, що суд присяжних допоможе професійно деформованим суддям, які дивляться на категорії справ уже через певну призму. Водночас не варто забувати, що потенційний присяжний повинен мати щонайменше здорову психіку. На відміну від судді, у звичайної людини немає досвіду абстрагування від власних переконань, а вони можуть бути різними залежно від професійної діяльності. Наприклад, мікробіолог може бути нігілістом, а програміст — належати до релігійної секти.

Чи вдасться українцям сформувати позитивний досвід гри в правосуддя навприсядки з професійними суддями — питання неоднозначне. Учергове може виявитися, що на словах ідея була чудовою, а на практиці її зліплять із того, що було під руками.

P.S. Думки юристів щодо запровадження суду присяжних див. «Справедливість від народу» та в наступних числах «ЗіБ».