Відчиніть, поліція!

Коли терміновий обшук без санкції суду є допустимим з погляду ЄСПЛ

Відсутність попереднього судового дозволу на проведення обшуку може бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Відповідне рішення, крім іншого, повинне містити обґрунтування терміновості проведення слідчої дії.

Вранішні «гості»

Про це нагадав Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Ilieva v. Bulgaria». Події, що передували зверненню у Страсбург, мали місце 19 жовтня 2010 року.

Вранці того дня офіцери поліції прибули до квартири Теодори Ілієвої, повідомивши, що мають провести обшук. Вони не пред’явили ордера на проведення обшуку, і жінка, за її словами, не могла зрозуміти, що правоохоронці збираються знайти, а також ким та з яких підстав проводиться розслідування.

Обшук був завершений близько 18-ї години. Після цього приблизно до 21-ї поліцейські обшукали приміщення компанії, якою керували Т.Ілієва та її співмешканець (партнер по бізнесу), вилучивши певну кількість речей у цих двох місцях.

Далі Добрицький обласний суд поінформував жінку, що 2 протоколи обшуку та вилучення від 19.10.2010 наступного дня були схвалені суддею. Це підтверджувалося підписом судді у верхньому правому куті на першій сторінці протоколу разом із відбитком печатки та зазначенням дати й часу.

Пізніше стало зрозуміло, що органи прокуратури здійснювали розслідування стосовно Т.Ілієвої та її співмешканця (партнера) за фактами ухилення від сплати податків. Як згодом поінформував уряд Болгарії, у 2019 році суд постановив рішення в кримінальному провадженні, яке ще триває.

Утім, уже 1.04.2011 жінка звернулась у Страсбург, наголосивши на порушенні під час досудового розслідування відразу двох статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В оскарженні немає сенсу

У запереченнях уряду насамперед зазначалося, що Т.Ілієва не вичерпала всіх внутрішніх засобів захисту. Вона навіть не спробувала оскаржити дії прокуратури стосовно нібито незаконного обшуку та виїмки. Також на виправдання проведення обшуку без попереднього судового дозволу говорилося, що слідчі дії проведені в рамках розслідування кримінальної справи проти заявниці та її партнера, а протоколи про обшуки та виїмку затверджені суддею.

Утім, це був не перший такий випадок. У 2013 році ЄСПЛ уже аналізував внутрішнє законодавство та практику у справі «Gutsanovi v. Bulgaria» (пп.59, 60 рішення від 15.10.2013). І було констатовано, що заявникам, які скаржаться на незаконний обшук і виїмку, фактично не були доступні жодні компенсаційні засоби захисту. Тож у рішенні від 12.12.2019 у справі «Ilieva v. Bulgaria» Суд не знайшов підстав, аби дійти іншого висновку, і визнав заяву прийнятною.

Згодом, розглядаючи скаргу під кутом зору ст.13 конвенції («Право на ефективний засіб юридичного захисту»), Суд зауважив, що уряд не посилався на будь-який інший внутрішній засіб захисту, що був би доступний для оскарження дій прокуратури. Тож залишився на тій самій позиції, що була висловлена в рішенні від 16.02.2016 у справі «Govedarski v. Bulgaria»: жоден інший засіб захисту не був доступним (п.94). Це означає, що і в даному випадку відбулося порушення ст.13 конвенції.

Мовчазне погодження

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що обшук та виїмка, здійснені у квартирі заявниці, є втручанням в її право на повагу до приватного життя, захищене ст.8 конвенції. Стосовно слідчих дій, проведених у приміщенні компанії, якою керували Т.Ілієва та її партнер (за відсутності будь-яких інших даних), Суд визнав, що йшлося про місце роботи заявника. Таким чином, проведені там обшук і виїмка також можуть уважатися наслідком утручання в права заявниці на особисте життя (див. пп.29—33 рішення від 16.12.92 у справі «Niemietz v. Germany» та п.34 рішення від 22.05.2008 у справі «Iliya Stefanov v. Bulgaria»).

Посилаючись на свої прецеденти у справах проти Болгарії, Суд зазначив, що ст.8 конвенції вимагає достатніх гарантій проти свавілля. Натомість відсутність попереднього судового дозволу може бути врівноважена наявністю ефективного ретроспективного судового перегляду. Такий перегляд був ще більш необхідним, оскільки владі не вдалося довести, що обставини справді були надзвичайними, аби виправдати негайний обшук та виїмку без судового дозволу.

Проте жодного ефективного ретроспективного судового перегляду не відбулося. Суддя, який розглядав протоколи про проведення обшуку та виїмки, просто підписав їх, не навівши причин для схвалення. У справі «Gutsanovi v. Bulgaria» ці обставини призвели до висновку, що обшук і вилучення не «відповідали закону», отже, відбулося порушення вимог ст.8 конвенції. Тож Суд не знайшов підстав для того, щоб дійти іншого висновку в розглянутій справі.

До того ж ЄСПЛ звернув увагу на те, що розслідування стосувалося ймовірного ухилення від сплати податків. Тому можуть виникнути сумніви щодо необхідності проведення термінового обшуку. Не було наведено жодних аргументів, щоб виправдати таку невідкладність.

Таким чином, як і в попередніх аналогічних випадках, Євросуд дійшов висновку, що втручання в права заявника на приватне життя не відбулося згідно із законом, як вимагає ст.8 конвенції.

Безоплатний адвокат

Заявниця вимагала €10000 як компенсацію за моральну шкоду. ЄСПЛ, узявши до уваги обставини справи, присудив їй €6000.

Також він постановив покрити €33,3 витрат на поштові послуги та переклад під час провадження в Суді, оскільки Т.Ілієва надала відповідні квитанції.

Натомість ЄСПЛ не призначив відшкодування за роботу адвоката, який представляв її безкоштовно. Адже згідно з усталеною прецедентною практикою Суду заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в тому випадку, якщо доведено, що вони були фактично понесені, а їх розмір є обґрунтованим. Тому право на відшкодування адвокатського гонорару виникає, якщо заявник його сплатив або зобов’язаний сплатити.