Коли робота — вовк
Легковажні працівники та цинічні власники: на чиєму боці правда?
Український менталітет спричиняє, що і на роботі виникають родинні взаємини. Але не всім так щастить, і в сім’ї не без виродка. Регулювати напружені відносини працівників та роботодавців нерідко доводиться у суді.
Штатні ситуації
На базі Вищої школи адвокатури при Національній асоціації адвокатів України відбувся вебінар «Розірвання трудових договорів: судова практика». Спікером цього заходу виступила член комітету з питань медіації НААУ, медіатор, адвокат Вікторія Поліщук.
Подивитися на трудове право у контексті судової практики можна з двох боків: формально і з гумором. Підемо другим шляхом. Є така радянська комедія «Невиправний брехун» із Георгієм Віциним у головній ролі. Герой дорогою на роботу потрапляє у надзвичайні ситуації, але йому ніхто не вірить. А от чи зважає на людський фактор законодавство щодо трудового договору?
Так, процедура звільнення за прогул може видатися щонайменше цікавою. Прогулом вважається, якщо людина протягом 3-х годин або одного робочого дня перебувала за межами роботи. Як це довести? Якщо є пропускна система або журнал обліку, то це легко зробити. Якщо ви як керівник упевнені в тому, що людина не перебувала на своєму робочому місці, то для початку має бути доповідна записка.
Далі складається акт про відсутність на робочому місці (він оформлюється в присутності комісії, що складається, наприклад, з працівників). Наступний крок — табель обліку робочого часу. Тут ми фіксуємо, що людина дійсно була відсутня на цей момет.
Коли працівник з’являється на роботі, йому пропонують пояснити, де він був весь цей час. Працівник має право написати письмове пояснення або відмовитися його надавати. Якщо на підприємстві є профспілковий комітет, то має бути його рішення про те, що він дає згоду на звільнення працівника. Останнім документом буде наказ про припинення дії трудового договору.
Ні в кого це не викликає жах? Бо така процедура видається якимось радянським засіданням, де вирішують долю людини. Приходить усвідомлення того, чому прогресивна молодь все частіше переходить у режим фрилансу. Уявіть собі, що ваші колеги, з якими ви пили каву і говорили про життя, за три години, доки вас не було на робочому місці (та з будь-яких причин), утворили комісію на чолі з ініціатором доповідної записки і вирішили вас звільнити…
Нездорові амбіції
Сучасним роботодавцям потрібні не просто працівники, а штат суперлюдей. У багатьох оголошеннях про вакансії є обіцянка знижки чи повної оплати занять йогою чи спортом. А серед іншого — жодних вагітностей!
Так, у практиці В.Поліщук була така ситуація. За законом, звільнити працівника, доки він перебуває у відпустці, неможливо. Але одному роботодавцю це не завадило піти на хитрощі. Доки працівниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною, її посаду скасували, внісши зміни до штатного розпису, і вона потрапила під скорочення. В результаті суд визнав таке звільнення неправомірним.
Так, однією з підстав звільнення може бути зміна в організації праці. Але ця зміна має бути реальною. Дуже часто цією підставою користуються, коли хочуть звільнити працівника, але не можуть знайти інших причин для звільнення. Якщо ви змінили організацію департаменту, причому його діяльність не зазнала змін, і скасували одну посаду, бо шукали підставу для звільнення, то таке звільнення є незаконним.
Одна цікава ситуація мала місце в Одеському науково-дослідному центрі МВС. У міністерстві було скорочення штату і працівнику запропонували всі можливі вакантні посади цієї установи. При цьому в такому випадку всі посади мають відповідати його досвіду і його диплому. Але цьому працівникові не сподобалась жодна, і він пішов до суду, намагаючись оскаржити незаконне звільнення. Він вимагав поновлення на посаді та компенсації. Та суд відмовив, адже коли пропонуються вакансії, то роботодавці враховують і стаж, і досвід роботи, тому такі дії не були незаконними.
Зрештою, вистачає випадків і з легковажними працівниками, які залежать від натхнення, і з цинічними роботодавцями, які можуть звільнити жінку у декретній відпустці. У судових рішеннях намагаються знайти золоту середину, але хто захоче працювати на роботі, з якої його хай і незаконно, але все ж намагалися звільнити? І чи буде роботодавець цінувати працівника, якому довелось оскаржувати його дії в суді?