Комфорт за ґратами

Чи має право ув’язнений на спілкування з дружиною онлайн?

Безглуздо чекати комфортних умов за ґратами, але хоча б елементарні зручності держава, яка взялася за виправлення засуджених, забезпечити зобов’язана. У Страсбурзі час від часу нагадують, що ж належить до цих самих елементарних зручностей з погляду європейських стандартів.

У тісноті, ще й скривджені

34-річного Драгоша Чуперческу засудили до 18 років позбавлення волі. Основну частину строку — майже 9 років — він відбував покарання у в’язниці Джурджу, потім був переведений у тюрму Джилави. Останні 2 місяці провів у Плоєшті. Відсидівши 11 років, був умовно-достроково звільнений.

Проте, ще перебуваючи в ув’язненні, неодноразово направляв як у національні суди, так і у Страсбург скарги на нестерпні умови тримання. Так, у першій буцегарні Д.Чуперческу сидів у переповненій камері, де обмежували подання холодної та гарячої води, була відсутня належна вентиляція й освітлення, докучали клопи й таргани.

Більше того, цілий місяць не було опалення, і температура в камері опустилася нижче 19° С. До речі, на скаргу на холод у камері відреагував суд, наказавши тюремникам забезпечити належну температуру.

У другій тюрмі в’язня не влаштовувала переповненість камери і відсутність належного місця для прийому їжі. Також він скаржився на неприємний запах і смак води.

Суд погодився, що площа камер, в яких тримали Д.Чуперческу, не дотягує до 4 м² особистого простору, але відмовив у компенсації за погані умови. Мовляв, не так уже й довго він перебував у тісноті, щоб це можна було прирівняти до жорстокого поводження, — якихось 2 місяці.

Не знайшли підтвердження й скарги на пасивне куріння при перевезенні в автозаках до суду: Д.Чуперческу страждав на бронхіальну астму й кинув палити вже у в’язниці. Суд відзначив, що куріння у фургонах і будівлі суду заборонене, а отже, і диму нізвідки було взятися.

Уже незадовго до виходу на волю в нього випала пломба, але тюремна влада не поспішала забезпечити допомогу дантиста. В’язень був готовий навіть оплатити послуги приватного фахівця, але на такий ризик адміністрація не зважилась і лише через місяць відправила його до військового госпіталю. Проте там чомусь не виявилося необхідних медикаментів. Знову скарга, і в другій інстанції погодилися, що арештанти мають право на адекватну медичну допомогу, але відмовили в компенсації, оскільки тюремники не можуть нести відповідальності за відсутність медикаментів.

Потім засуджений скаржився, що не міг спілкуватись онлайн із дружиною, яка проживала на той час в Італії та не могла часто приїжджати на побачення. І знову суд констатував, що право було порушене, але відповідальність за це лежить на уряді, який не забезпечив реалізації законодавчого положення.

Тоді Д.Чуперческу поскаржився на те, що адміністрація буцегарні вимагає погоджувати телефонні номери, за якими дозволено дзвонити, і таких може бути не більше ніж 10. Тут суд повністю відмовив у задоволенні претензій, відзначивши, що в тюрмі право на приватність телефонних розмов не є абсолютним і може бути обмежене для забезпечення дисципліни.

Усі ці скарги Д.Чуперческу методично перенаправляв до Європейського суду з прав людини. Імовірно, він так набрид своїми скаргами за останній рік, що його вирішили звільнити достроково. Мабуть, сподівалися, що людина вгамується й не стане підтримувати своїх заяв до ЄСПЛ. Та ба...

Недолічилися квадратних сантиметрів

У рішенні від 7.01.2020 у справі «Ciupercescu v. Romania (n3)» Суд за пунктами оцінив прийнятність скарг. Так, ще в пілотному рішенні від 25.04.2017 у справі «Rezmiveș and оthers v. Romania» було встановлено, що в місцях відбування покарання на кожного засудженого повинно припадати мінімум 4 м². А Д.Чуперческу майже 2 місяці тіснився в камері, де в нього було тільки 3,39 м² особистого простору. Це саме по собі є порушенням ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Коли його перевели в іншу темницю, то 4,9 м² на людину в камері визнали достатніми. Тим більше що він міг не сидіти весь час на нарах, а мінімум 8 год. на день перебувати в інших приміщеннях.

Крім того, як відзначили румунські власті, ув’язнений не сигналізував про вологу на стінах. І ЄСПЛ прийняв це твердження за чисту монету, вважаючи, що на перший же заклик ув’язненого наглядачі прийшли б із ганчірками й видалили вологу.

Не розжалобив суддів і випадок із необхідністю допомоги дантиста. Мовляв, це було тільки раз, а при інших зверненнях заґратований отримував принаймні знеболювальне, хоча й із затримками. У Страсбурзі відзначили, що такі недоліки тримання дійсно гідні жалю, але не можна вважати, що вони серйозно вплинули на здоров’я заявника. Ось якби він довів, що не міг пережовувати їжу й це позначилося на травленні, тоді — інша річ.

Дружина онлайн

Не вийшло в Д.Чуперческу довести й факти неповаги до сімейного життя. ЄСПЛ підкреслив, що ст.8 конвенції не слід тлумачити як таку, що гарантує ув’язненим право спілкуватись із зовнішнім світом за допомогою онлайн-пристроїв, особливо там, де є можливості для альтернативних способів контакту.

Те, що в Румунії прийняли відповідний закон, який дозволяв забезпечувати таку можливість, але технічно він був реалізований тільки через 1,5 року, не може розглядатись як порушення права заявника.

Урешті-решт дружина могла відвідувати чоловіка раз на 3 місяці, і він не скаржився, що візити були рідкісними. А можливість спілкуватися по телефону з дружиною хоч і вимагала попереднього схвалення номера абонента, але не накладала будь-яких обмежень на кількість дзвінків. Принаймні заявник не звертався до суду з відповідною скаргою.

Таким чином, ЄСПЛ підтримав Д.Чуперческу щодо єдиного пункту з переліку претензій — тісноти в камері протягом 2 місяців. За це порушення урядові доведеться виплатити заявникові €3000 як компенсацію за моральну шкоду, тобто по €1500 за кожен місяць.

Проте позиції страсбурзьких суддів щодо інших зауваження можуть бути використані для обґрунтування скарг на умови тримання під вартою в інших країнах. Наприклад, якщо не допускають побачення з дружиною або не витирають вологу зі стін камери.