Небо, яке ми втрачаємо
Які бажання загадують підприємці на Новий 2020 рік
Утрата позицій за результатами форуму в Давосі, вибори, зміни в податковому законодавстві та нові майданчики для комунікації з владою. Чим підприємцям запам’ятався 2019 рік?
Кризовий період
Якщо й було слово, яке найчастіше згадували в 2019 році, говорячи про Україну, то це «криза». Адже рік, що минає, відзначився виборами, зміною влади та економічного курсу, дестабілізацією роботи судової системи та прийняттям одіозних законів. Підбити підсумки та намітити плани на 2020 рік зібралися промисловці, підприємці та роботодавці.
Урочисте засідання члени Українського союзу промисловців і підприємців розпочали з приємних слів і привітань. Вирішивши деякі технічні питання, згодом почали пригадувати й те, чим примітним 2019 рік став для вітчизняних бізнесменів. Виявилося, розвиток української економіки стримується вкрай низьким коефіцієнтом корисної дії діалогу влади з бізнесом. Так, пропозицій, які подають до нового Уряду, не читають, а надії на світле майбутнє варто перенести на 2020 рік.
Як зазначив у своєму виступі президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, народні депутати нового скликання не знають основних економічних законів, які студенти вчать на 3-му курсі, через що створюються передумови для поглиблення кризи. Водночас бізнес сподівається, що на допомогу парламентарям прийдуть професійні радники. Тож депутати почнуть оцінювати свою роботу не лише за кількістю внесених законодавчих змін, а й за їх якістю.
Представники великого бізнесу впевнені в тому, що складні проблеми неможливо розв’язати спрощеними рішеннями. Водночас багато з тих, хто був присутній на засіданні УСПП, уже встиг побувати у владі, через що добре розуміє причини прийняття певних рішень. Найбільше бізнес турбує відсутність простого та швидкого доступу до грошей.
В умовах відсутності ресурсу розвиток неможливий, стверджує Л.Козаченко. На його думку, досягнення, які демонструє нова влада, насправді не мають підґрунтя. Адже фінансові результати досягаються не за рахунок покращення умов для ведення бізнесу, а за рахунок збільшення державних запозичень під нереально великі відсотки.
Так само негативно на розвиток економіки впливає і стримування долара та загалом валютна політика в державі. Адже такий вкрай невигідний курс призводить до того, що основні галузі української економіки несуть величезні збитки. Передусім це стосується агровиробників, які на першому місці за експортом.
Сподівалися на краще
Доволі тепло представники бізнесу згадували економічний форум у Давосі, під час якого велику увагу було приділено Україні. Водночас тоді відзначили й падіння України в загальних рейтингах. За конкурентоспроможністю наша країна перемістилася з 83-ї на 85-ту сходинку. І, що ще гірше, посідаємо 104-те місце серед 141 держави за ефективністю інститутів влади, тобто державного управління. Зважаючи на це, тенденції деградації інститутів влади не лише відчувають громадяни, а й бачить міжнародна спільнота.
Аналізуючи події 2019 року та величезну кількість провалів різного роду, експерти зазначають, що все, утім, не так уже й погано. Адже, скорочення темпів економічного зростання є загальносвітовою тенденцією, яка зачепила навіть Китай. Крім того, жодна європейська держава не мала такої кількості революцій та соціальних потрясінь ,як Україна. Тож іще зберігаємо надію на відродження економіки.
Були відмічені й позитивні моменти. Так, УСПП і його партнери зміцнили міжнародні зв’язки, залучили низку інвесторів в Україну та активно допомагали вітчизняним експортерам вийти на ринки Близького Сходу, Сполучених Штатів Америки, Канади та Європейського Союзу.
Як зазначив у своєму виступі президент УСПП Анатолій Кінах, за цей рік удалося посилити напрями, які стосуються міжнародної діяльності. Відкрито нові представництва українського бізнесу за кордоном: у Чехії, Молдові, Південній Америці, на Близькому Сході (у Катарі, наприклад). Дуже важливо, коли політичні зусилля на міждержавному рівні підтримуються відповідними системними комунікаціями між українським бізнесом і бізнесом тих держав, де в нас можуть бути спільні інтереси. «Я впевнений, що це повинно бути часткою державної політики. Ми зараз готуємо спеціальне засідання за участю міністра закордонних справ, економічного блоку Уряду, щоб розглянути вдосконалення зовнішньої економічної політики, проблему просування українських інтересів на європейських і світових ринках», — наголосив промовець.
У той же час, за словами учасників заходу, економічна ситуація в Україні не показує суттєвого покращення. Попри задеклароване Кабінетом Міністрів і Президентом зростання ВВП на 40% у найближче п’ятиріччя, план діяльності Уряду не містить конкретних заходів для досягнення такої мети. На думку бізнесу, Україні потрібен довгостроковий план економічного розвитку. У програмі діяльності КМ немає понять «промисловість», «індустріально-інноваційний розвиток». Уже кілька місяців спостерігається від’ємна динаміка в показниках розвитку промисловості України, збільшилося негативне сальдо зовнішній торгівлі. Водночас, як свідчать експерти, зосередження уваги на диджиталізації та децентралізації не здатне зрушити економіку її з мертвої точки.
Л.Козаченко звернув увагу на те, що з 2016 року в країні не збудовано жодного літака, корабельна галузь — у глибокій кризі, і будівництво славнозвісного корвета, яке було шансом для України зберегти себе як кораблебудівну державу, заморожено. При такому ставленні влади до цих питань немає ніяких перспектив. «Я вже не кажу про ракетно-космічний комплекс, транспортне машинобудування тощо. І це в умовах, коли моральна й фізична зношеність основних фондів в Україні в середньому за галузями сягає 70%, а в рухомому складі Укрзалізниці — 90%. Які ще потрібні аргументи, щоб держава зрозуміла, наскільки серйозно необхідно задіяти наш потенціал при розумній локалізації виробництва, формувати чіткі програмні дії для відповідних напрямків індустріального розвитку, модернізації?» — закінчив він свій виступ.
Підприємці погоджуються, що величезні проекти можливі виключно в умовах державно-приватного партнерства, бо такі проблеми не можна вирішити за рахунок бюджету. Необхідно створювати умови як для національного капіталу, так і для наших партнерів, які готові інвестувати в Україну.
Новорічні бажання
Водночас підприємці сподіваються на краще, а за деякі речі планують навіть боротися. Першим і найбільшим їхнім бажанням є зміна вектора податкової політики в державі. Адже неможливо постійно розв’язувати проблеми державного бюджету, піднімаючи рівень податків. Особливо в умовах агресії на сході та економічного спаду, що й без утручання держави значно зменшує прибутки.
Наступним новорічним побажанням стала прогнозованість у діяльності держави та обережність у рішеннях. Адже надшвидке прийняття законопроектів уже неодноразово протягом року призводило до запровадження несправедливих податків і створення нерівних умов для тотожного бізнесу. Крім того, Комітет Верховної Ради з податкової та митної політики так і не перетворився на майданчик для діалогу між державою та бізнесом.
Тим часом із першого січня 2020 року лібералізує ринок праці Німеччина, де соціальні стандарти в 3—4 рази вищі, ніж у Польщі. Словаки, поляки діють аналогічно. А в нас тиша. Водночас проблема нестачі кадрів стає все більш гострою.
На думку експертів, держава потребує системної та покрокової програми. Адже через зниження економічного зростання ліквідуються підприємства, громадяни втрачають роботу. Згодом вони виїжджають за кордон, де отримують не лише кращу зарплату, а й гідні умови життя. А українська економіка перебуває в постійній кризі. «Якщо ми ще й втратимо землю, то працювати тут буде ніде та нікому», — зазначив А.Кінах.
Тому бізнесмени вчергове закликали спрямувати увагу на проблему демографічної кризи та безпрецедентної втрати трудових ресурсів. Адже відповідно до офіційних даних за 9 місяців поточного року на 53 немовлят у середньому припадає 100 смертей. «За 9 місяців ми втратили 178 тис. українських громадян. Є коефіцієнт життєвості Павловського, це міжнародний показник, який якраз сформований на співвідношенні немовлят і померлих. Межа — це одиниця, коли кількість немовлят і померлих більш-менш рівні. Нижче — це загроза національній демографічній безпеці. У нас цей коефіцієнт — 0,53. Хтось у новій владі цю тему сформулював як одну з найважливіших? Я, на жаль, не чув», — зауважив Л.Козаченко.
Тож, окрім вимог до народних обранців, було кинуто камінь і в жіночий город, адже, доки вони присвячують час побудові кар’єри, держава втрачає громадян. Зійшлися на тому, що Україні потрібна любов власних громадян, бізнесменам і політикам — віра в те, що вони здатні протистояти перетворенню квітучої та багатої держави на пустелю, і всім до єдиного — кохання. Чого й побажали одне одному у 2020 році.