Закон і Бізнес


Дитя арештованої

ВРП вирішила не відсторонювати суддю, яка констатувала в ухвалі вину на стадії розслідування


Юлія Федулеєва не розуміє, чим домашній арешт заважав підозрюваній викликати дитині «швидку».

№51-52 (1453-1454) 28.12—10.01.2020
Павліна КАМЕНСЬКИХ
9701

Доньці підозрюваної вирізали внутрішній орган через те, що не змогла вчасно потрапити до лікарів. Адже в мами на нозі був електронний браслет, а на шиї — двоє дітей та онкохворий батько.


Чому не викликала «швидку»?

На початку липня до Вищої ради правосуддя надійшла скарга на Юлію Федулеєву з Київського районного суду м.Одеси. Заявниця попросила притягнути її до відповідальності.

Жінку підозрювали у вчиненні кримінального правопорушення — невиконанні медичним працівником обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для хворого. За рішенням судді, вона опинилася під домашнім арештом та була змушена носити електронний браслет. Проте звинувачує в тому не слідчих чи прокурора, а саме суддю, яка, мовляв, поставила під загрозу життя її рідних. Адже, приймаючи ухвалу про застосування цілодобового домашнього арешту, суддя знала, що підозрювана має двох неповнолітніх дітей та батька, хворого на онкологічне захворювання, які перебувають на її утриманні. Одна з доньок заявниці захворіла, але через домашній арешт жінка не могла повести її в поліклініку.

На думку скаржниці, суддя однозначно констатувала факт її вини, чим порушила принцип презумпції невинуватості. Як доказ упередженості громадянка послалася на статтю, яку Ю.Федулеєва поширила на своїй сторінці в соціальній мережі, — «ОПГ в белых халатах. В Одессе судят врачей Интосаны». Жінка заявила, що суддя має бути неупередженим, однак наявність цієї статті свідчить про протилежне.

Згодом апеляційний суд скасував рішення про домашній арешт та електронний браслет для скаржниці, натомість їй дозволили піклуватися про рідних, лише зобов’язали прибувати на першу вимогу до слідчого та повідомляти його про зміну свого перебування, а також утриматися від спілкування з потерпілими.

Після того як жінці змінили запобіжний захід, вона повезла доньку до лікарні, яка до того часу (а минуло 2 тижні) захворіла ще дужче. Дівчинці зробили операцію й видалили апендикс.

Суддя дала пояснення дисциплінарній палаті. «Взагалі незрозуміло, що позбавляло можливості скаржника викликати медичну допомогу за адресою свого проживання у випадку необхідності в її наданні», — наголосила Ю.Федулеєва.

Презумпція невинуватості

Дисциплінарна палата перейнялася долею доньки підозрюваної, а пояснення судді видалися не надто обґрунтованими, адже вони ніяк не спростовують негативних наслідків для дитини.

Запобіжні заходи — це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, яких підозрюють, обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень. Але водночас право на свободу — основоположне право людини.

«Забезпечення законності й обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження є одним із основних призначень слідчого судді, якому слід ураховувати, що запобіжні заходи в кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу й особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані лише за наявності законної мети та підстав, визначених у КПК», — сказано в рішенні ДП.

Також члени ВРП наголосили, що факт наявності підозри не може виправдати застосування запобіжного заходу, спрямованого на обмеження вільного пересування особи, оскільки слідчий суддя в межах своїх повноважень повинен установити законність, виправданість і сумірність запобіжного заходу.

В ухвалі Одеського апеляційного суду, постановленій за результатами розгляду скарги на ухвалу Ю.Федулеєвої, зазначили таке. Під час прийняття рішення суддя мотивувала свої дії наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри. Однак апеляційний суд уважає за необхідне взяти до уваги не тільки підозру, а й сімейний стан підозрюваної, зокрема перебування на її утриманні двох неповнолітніх дітей, яких вона виховує самостійно, оскільки розлучена. Також жінка доглядає батька похилого віку, який потребує постійної уваги через важку хворобу.

Палата констатувала, що законниця порушила вимоги обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини. Вона була зобов’язана звернути увагу на те, що жінка несе відповідальність не лише за своє життя, а й опікується ще трьома людьми, які без неї не зможуть дати собі ради.

Крім того, ДП побачила й інший проступок у діях судді. «Беручи до уваги, що виключно обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить зупинення підозрюваною гр.С. лікувальної практики, яка вже призвела до тяжких наслідків для пацієнта через злочинну самовпевненість і недбале ставлення до професійних обов’язків, що за такого ставлення в майбутньому може свідчити про наявність ризику у вигляді можливого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень щодо інших пацієнтів…» — написала законниця в ухвалі.

Іншими словами, суддя фактично визнала підозрювану винною на стадії досудового розслідування.

Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності — основоположні засади кримінального судочинства в правовій державі. Якщо судове рішення стосовно особи відображає думку, що вона винна, але ця думка сформована до того, як було доведено її вину відповідно до закону, це рішення порушує вимогу §2 ст.6 конвенції.

Таке порушення має місце, навіть якщо відсутні формальні заяви щодо вини особи. Відповідна позиція Європейського суду з прав людини закріплена в низці вердиктів, зокрема в рішеннях у справах «Девєєр проти Бельгії», «Мінеллі проти Швейцарії» та «Аллене де Рібемон проти Франції». У рішенні у справі «Грабчук проти України» ЄСПЛ наголосив: принцип презумпції невинуватості порушено, якщо твердження посадової особи стосовно людини, обвинуваченої в скоєнні злочину, відображає думку, що людина винна, коли це не було встановлено відповідно до закону. Між іншим, тоді директору кафе Марії Грабчук удалося відсудити в України €1000 тільки за відкриття кримінальної справи через підозру в тому, що за 4 роки перед тим вона виявила недбалість, а потім закриття провадження, оскільки сплив строк давності. Той факт, що суд констатував її вину, при цьому закривши справу, дав жінці можливість виграти у Страсбурзі.

Не відсторонена, але попереджена

Узявши до уваги рішення Євросуду, дисциплінарна палата виявила до законниці суворість.

Даючи правову кваліфікацію діям порушниці, ДП вважала, що під час постановлення ухвали Ю.Федулеєва вийшла за межі повноважень слідчого судді. Адже вона дала неналежну оцінку фактам у сукупності, не захистила прав людини, посилання на які містить ст.62 Конституції, та знехтувала принцип презумпції невинуватості, отже, права особи на справедливий суд. Наслідком цього стало ускладнення хвороби доньки підозрюваної.

ДП, які і скаржниці, не сподобалося, що суддя поширила на своїй сторінці в соцмережі статтю, в якій журналісти стверджували про вину підозрюваної як фат. На їхню думку, вона порушила в такий спосіб загальні засади кримінального провадження. Суддя відповіла на ці закиди, що ніколи не коментувала й не поширювала інформації, яка стосується справи, відколи та потрапила до неї на розгляд.

За допущені проступки ДП відправили суддю на курс підвищення кваліфікації з кримінального права та суддівської етики в школу суддів. Провчившись два місяці, судді довелося б пройти кваліфікаційне оцінювання й підтверджувати свою професійну придатність.

Законниця не змирилась із таким рішенням і подала на нього скаргу. Невідомо, які аргументи вона наводила, адже засідання вже традиційно не транслювалося. Проте служителька Феміди дістала пом’якшення: замість навчання в НШС та кваліфікаційного оцінювання — попередження.