Закон і Бізнес


Субсидіарний позивач


№49 (1451) 14.12—20.12.2019
21812

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Такий висновок зробив ВС в постанові №904/2820/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 жовтня 2019 року м.Київ №904/2820/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — ЧУМАКА Ю.Я.,

суддів: ДРОБОТОВОЇ Т.Б., КУШНІРА І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

1) Верхньодніпровської районної державної адміністрації,

2) Дніпропетровської обласної державної адміністрації,

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кольорові Метали» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в сумі 2177321,35 грн.,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2018 року Жовтоводська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Верхньодніпровської районної державної адміністрації та Дніпропетровської обласної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить:

— розірвати договір б/н оренди землі площею 179,4846 га для виробничої діяльності, кадастровий номер 1221081800:01:407:0004, розташованої на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту, укладений 10.04.2007 між Верхньодніпровською РДА і ТОВ з іноземними інвестиціями «Кольорові Метали»;

— зобов’язати ТОВ з ІІ «Кольорові Метали» повернути земельну ділянку площею 179,4846 га для виробничої діяльності, кадастровий номер ***, розташовану на території Боровківської сільради Верхньодніпровського району Дніпропетровській обласній державній адміністрації за актом приймання-передачі у стані, в якому він її одержав в оренду;

— стягнути з ТОВ з ІІ «Кольорові Метали» заборгованість у сумі 2177321,35 грн., що виникла з 1.10.2015 до 30.04.2018 за договором від 19.04.2007 №040711904400 з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 179,4846 га для виробничої діяльності, кадастровий номер***, розташованою на території Боровківської сільради.

2. При цьому прокурор, посилаючись на здійснення представництва ним інтересів держави в суді на підставі ст.23 закону «Про прокуратуру», наголосив, що звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання недопустимості безоплатного використання земельної ділянки; компетентним суб’єктом, який має здійснювати захист зазначених інтересів держави, є Дніпропетровська ОДА, однак орган уповноважений державою на здійснення відповідних повноважень належним чином їх не виконує, Дніпропетровська ОДА з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціює питання розірвання договору оренди землі та повернення її державі, відповідач не виконує своїх договірних зобов’язань внаслідок чого раніше виниклий борг з орендної плати не сплачується і щомісячно зростає, а неприпинення дії договору та неповернення земельної ділянки порушує право Дніпропетровської ОДА на розпорядження власністю в інтересах держави з метою забезпечення дохідної частини місцевого бюджету, а відповідно до інформації Верхньодніпровської РДА орган виконавчої влади не здійснює контроль за своєчасністю і повнотою сплати ТОВ з ІІ «Кольорові метали» орендної плати за користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням ГСДО від 18.10.2018 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено у повному обсязі: розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 179,4846 га для виробничої діяльності, кадастровий номер ***, укладений 10.04.2007 між Верхньодніпровською РДА і ТОВ з ІІ «Кольорові метали», зобов’язано ТОВ з ІІ «Кольорові метали» повернути зазначену земельну ділянку Дніпропетровській ОДА, з ТОВ з ІІ «Кольорові метали» на рахунок Боровківської сільради стягнуто 2177321,35 грн. заборгованості.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Дніпропетровська ОДА з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору оренди, не ініціює питання розірвання останнього та повернення земельної ділянки державі, у зв’язку з чим, прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі, оскільки доказів здійснення розрахунків з орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем не надано, що є підставою для задоволення позовних вимог у відповідній частині; тривала несплата відповідачем орендних платежів позбавила Верхньодніпровську РДА того, на що вона розраховувала при укладенні договору і порушує інтереси держави, отже, Верхньодніпровська РДА, як орендодавець комунального майна, має право на дострокове розірвання договору і повернення відповідачем майна за актом приймання-передачі.

5. Постановою ЦАГС від 21.02.2019 рішення ГСДО від 18.10.2018 скасовано; позов керівника Жовтоводської місцевої прокуратури, пред’явлений в інтересах держави в особі Верхньодніпровської РДА та Дніпропетровської ОДА до ТОВ з ІІ «Кольорові Метали» про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.04.2007 між Верхньодніпровською РДА та ТОВ з ІІ «Кольорові Метали», про зобов’язання ТОВ з ІІ «Кольорові Метали» повернути земельну ділянку Дніпропетровській ОДА та про стягнення з ТОВ з ІІ «Кольорові Метали» заборгованості з орендної плати в сумі 2177321,35 грн. залишено без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу.

6. Постанову аргументовано тим, що при зверненні з позовом прокурором не наведено належних причин нездійснення Дніпропетровською ОДА та Верхньодніпровською РДА, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до ГАГС.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції ст.131-1 Конституції, ст.23 закону «Про прокуратуру», стст.17, 122 Земельного кодексу, стст.3, 53, 55, 162, 176 ГПК, наголошує, що:

1) постановляючи ухвалу від 23.06.2018 про відкриття провадження у справі, суд визнав, що позов прокурора відповідає вимогам, встановленим стст.53, 162 ГПК, підстав для повернення позовної заяви на підставі ст.174 ГПК немає, а підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Верхньодніпровської РДА та Дніпропетровської ОДА визнано судом обґрунтованими та достатніми;

2) підтверджена судом наявність підстав для представництва прокурора у цій справі учасниками справи відповідно до ч.4 ст.23 закону «Про прокуратуру» не оскаржувалася;

3) прокурор у цій справ не підмінював належного суб’єкта владних повноважень, який міг i бажав захищати інтереси держави (представник РДА не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а ОДА не надала до суду жодних процесуальних документів), а виконуючи субсидіарну роль заміним в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними зважаю на те, що на момент звернення прокурора до господарського суду із цим позовом до закінчення трирічного строку позовної давності для стягнення спірної заборгованості залишилось лише три місяці.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 10.04.2007 між Верхньодніпровською РДА (орендодавець) і ТОВ з ІІ «Кольорові метали» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом якого:

— на підставі розпорядження голови РДА від 29.12.2006 №592 орендодавець зобов’язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування (довгострокову оренду) земельну ділянку несільськогосподарського призначення для виробничих цілей, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Боровківської сільради (п.1);

— в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер ***, загальною площею 179.4846 га, з яких 179.4846 га для видобування корисних копалин (п.2);

— договір укладено терміном на 48 років 9 місяців (п.3);

— орендна плата встановлена у розмірі земельного податку, збільшеного в 2 рази і на дату укладення договору становить 176827,54 грн. за рік. Обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який застосовується на час оформлення розрахунку орендної плати. Орендну плату орендар сплачує в грошовій формі на рахунок Боровківської сільради. Орендна плата сплачується рівними частками за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.5).

11. На підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 19.04.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування зазначену земельну ділянку.

12. Додатковою угодою №1 до договору сторони пункт 4 договору виклали у такій редакції: «Орендна плата встановлена в розмірі 272727,39 грн. за рік в розмірі земельного податку, збільшеного втричі. Кошти перераховуються на рахунок Боровківської сільради щомісячно рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

— зміни умов господарювання, передбачених договором;

— зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

— погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

— в інших випадках, передбачених законом».

Позиція Верховного Суду

13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, ВС вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

14. За змістом ч.3 ст.4 ГПК до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

15. Статтею 53 ГПК визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

16. ВС зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених ст.53 ГПК, в господарському процесі в будь-якій із п’яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб’єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

17. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов’язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені ст.53 ГПК, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

18. Так, відповідно до чч.3—5 ст.53 ГПК у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

19. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

20. Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

21. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява №61517/00, п.27).

22. Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

23. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

24. У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

25. Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

26. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції).

27. Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є закон «Про прокуратуру».

28. Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

29. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

30. У Рішенні від 8.04.99 №3-рп/99 Конституційний Суд, з’ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

31. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

32. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

33. Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

34. Аналіз положень чч.3—5 ст.53 ГПК у взаємозв’язку зі змістом ч.3 ст.23 закону «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

35. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий — відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

36. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб’єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

37. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого субєкта владних повноваженьвін усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

38. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

39. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з’ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

40. Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним субєктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.23 закону «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

41. Прокурор не може вважатися альтернативним суб’єктом звернення до суду і замінювати належного суб’єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

42. У справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на те, що звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільного значимого питання недопустимості безоплатного використання земельної ділянки; компетентним суб’єктом, який має здійснювати захист зазначених інтересів держави, є Дніпропетровська ОДА, однак орган уповноважений державою на здійснення відповідних повноважень належним чином їх не виконує, Дніпропетровська ОДА з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціює питання розірвання договору оренди землі та повернення її державі, відповідач не виконує своїх договірних зобов’язань, внаслідок чого раніше виниклий борг з орендної плати не сплачується і щомісячно зростає, а неприпинення дії договору та неповернення земельної ділянки порушує право Дніпропетровської ОДА на розпорядження власністю в інтересах держави з метою забезпечення дохідної частини місцевого бюджету, а відповідно до інформації Верхньодніпровської РДА орган виконавчої влади не здійснює контроль за своєчасністю і повнотою сплати ТОВ з ІІ «Кольорові метали» орендної плати за користування земельною ділянкою.

Прокурор зазначив у позовній заяві, що невжиття позивачами заходів цивільно-правового характеру до захисту економічних інтересів держави є підставою для захисту цих прав органами прокуратури шляхом представництва інтересів у судів.

43. Залишаючи позов прокурора без розгляду суд апеляційної інстанції акцентував, що при зверненні з позовом прокурором не наведені причини, які перешкоджають захисту інтересів держави безпосередньо належним суб’єктом, а саме, як визначено прокурором, Дніпропетровською ОДА, а посилання прокурора в позовній заяві на інформацію Верхньодніпровської РДА не є такими, що належним чином обґрунтовують причини нездійснення органами державної виконавчої влади захисту інтересів держави.

Також апеляційний суд зазначив, що з метою раціонального та ефективного використання земельних ділянок з земель державної власності, додержання законодавчого порядку їх використання компетентні суб’єкти, які мають, у даному випадку, здійснювати захист відповідних інтересів держави не позбавлені можливості направлення запитів до Боровківської сільради та органів Державної фіскальної служби з метою отримання інформації щодо стану розрахунків по орендній платі відповідача за спірним договором, періодичності їх внесення, наявності заборгованості та застосування в подальшому відповідних правових наслідків.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що при зверненні з позовом прокурор не навів належних причин нездійснення Дніпропетровською ОДА та Верхньодніпровською РДА, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

44. Водночас суд апеляційної інстанції не з’ясував, чи потребують захисту державні інтереси у цьому випадку, чи замінює прокурор у цьому судовому провадженні орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно. Апеляційний суд також не перевірив наведені прокурором причини, які, на його думку, свідчать про невжиття позивачами заходів щодо захисту інтересів держави шляхом припинення їх порушення та (або) перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом, у зв’язку з чим прокурор звернувся до суду, як і не з’ясував, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави.

45. Так, у матеріалах справи наявні:

— листи від 11.12.2017, 14.12.2017, якими Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, просила Верхньодніпровську РДА надати необхідні документи;

— лист від 24.01.2018, яким Жовтоводська місцева прокуратура, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у суді, просила Кам’янську об’єднану державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Дніпропетровській області надати необхідну інформацію, зокрема, щодо вжиття контролюючим органом заходів для стягнення заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку;

— лист від 7.05.2018, яким Жовтоводська місцева прокуратура, посилаючись на систематичне порушення ТОВ з ІІ «Кольорові метали» норм земельного та податкового законодавства, невиконання зобов’язань щодо своєчасного внесення орендної плати, просила Верхньодніпровську РДА надати інформацію, чи ведеться нею контроль стану нарахувань та надходжень до бюджету орендної плати за користування земельними ділянками, суми заборгованості та періоди її утворення за кожним договором оренди;

— лист від 14.05.2018, яким Верхньодніпровська РДА повідомила про те, що вона не втручається у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків визначених законом;

— листи від 15.06.2018, якими Жовтоводська місцева прокуратура повідомила Верхньодніпровську РДА і Дніпропетровську ОДА про прийняте рішення звернутися до суду з метою захисту інтересів держави.

Наведеним доказам, наявним у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції не надав оцінки.

Водночас суд касаційної інстанції в силу ч.2 ст.300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. При цьому колегія суддів вважає, що з’ясування зазначених питань і встановлення відповідних обставин можливі під час здійснення розгляду справи по суті, а отже висновок судів про залишення без розгляду позову Жовтоводської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Верхньодніпровської РДА та Дніпропетровської ОДА слід визнати передчасним (наведена правова позиція викладена у постановах ВС від 5.11.2018 у справі №910/4345/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18).

47. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про не наведення прокурором належних причини нездійснення Дніпропетровською ОДА та Верхньодніпровською РДА, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, а відповідно, і про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.

48. При цьому колегія суддів ураховує, що факт помилкового застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин положень п.1 ч.1 ст.226 ГПК призвів до прийняття неправильного по суті судового рішення, тому може бути достатньою підставою для його скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з чч.1, 2 ст.300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. За змістом п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

51. Згідно з ч.6 ст.310 ГПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

52. Ураховуючи наведене та зважаючи на передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви прокурора у цій справі, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу — передати до ЦАГС для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

53. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2019 скасувати.

Справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.