Сейф-пакет, що зник при інкасації

Банк не має права стягувати кошти для погашення кредитної заборгованості за правочином, який між сторонами не укладено. Такий висновок зробив ВС в постанові №522/6582/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 жовтня 2019 року                      м.Київ                               №522/6582/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю., ХОПТИ С.Ф. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15.12.2016.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів.

Позовну заяву мотивовано тим, що із січня 2014 до березня 2016 року він працював на посаді водія-охоронця-інкасатора у відділенні №55 ПАТ «КБ «ПриватБанк». У грудні 2015 року в зазначеному відділенні було зафіксовано нестачу коштів у валюті. У період із грудня 2015 до березня 2016 року з нього на користь відповідача постійно списували гроші із зарплатного рахунку на погашення неіснуючої кредитної заборгованості за кредитними договорами від 29.12.2015. Оскільки ніяких кредитних договорів з ПАТ «КБ «ПриватБанк» він не укладав, то вважає, що ці кошти були списані на користь банку безпідставно. Позивач зазначив, що кошти не могли списуватися з нього як відшкодування збитків у зв’язку з утратою сейф-пакету, оскільки його вини в цьому немає.

На підставі вищевикладеного Особа 1 (з урахуванням уточнених позовних вимог) просив стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» безпідставно отримані кошти в розмірі 3248,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням ПРСО від 29.09.2016 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність між сторонами трудових відносин та договору про повну матеріальну відповідальність позивача виключає застосування до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою АСОО від 15.12.2016 апеляційну скаргу Особи 1 відхилено, а рішення ПРСО від 29.09.2016 залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи й дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за неможливе застосування до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове — про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитні договори, на підставі яких списувалися кошти із зарплатного рахунку, між сторонами не укладалися. Перевезення грошей здійснювалося колективно й неможливо встановити індивідуальну відповідальність кожного з водіїв-інкасаторів, тому спірні кошти могли стягуватися банком лише на підставі договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який у матеріалах справи відсутній, та на підставі рішення суду про стягнення матеріальної шкоди, завданої працівниками банку, за наявності їх вини. Банк не довів завдання йому збитків саме позивачем <…>.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Особа 1 у період із січня 2014 до березня 2016 року працював у ПАТ «КБ «ПриватБанк» на посаді водія-інкасатора-охоронця.

8.01.2014 між сторонами був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого Особа 1 був зобов’язаний забезпечувати збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

15.12.2015 при інкасації відділення №30 ПАТ «КБ «ПриватБанк» виявлено відсутність сейф-пакета з коштами в розмірі $7600 та €800.

Відповідно до висновку службового розслідування зникнення сейф-пакета відбулося ймовірно, з вини водіїв-інкасаторів-охоронців Особи 1, Особи 2 та Особи 3. Вирішено прийняти остаточне рішення за фактом зникнення вищевказаного майна після висновків проходження поліграфічного тестування.

Наказом ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 23.03.2016 позивача звільнено з посади водія-інкасатора-охоронця на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП (у зв’язку з втратою довіри).

Відповідно до довідки ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 9.06.2016 було встановлено факт утрати сейф-пакета з коштами водієм-інкасатором-охоронцем Особою 1. Загальна сума збитків ПАТ «КБ «ПриватБанк» становила €145,94 та $2533,34.

ПАТ «КБ «ПриватБанк» у період з 29.12.2015 до 22.03.2016 здійснювало примусове списання коштів з рахунку позивача як погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №7243821 у розмірі 3248,38 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача та надісланим банком на адресу Особи 1 попередженням.

Відповідно до наданих відповідачем відомостей кредитні договори між сторонами не укладалися.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК).

За змістом ст.207 ЦК, правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК).

Проте відповідач не подав, відповідно, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору.

Отже, банк не мав права стягувати із заробітної плати позивача кошти з метою погашення кредитної заборгованості за правочином, який між сторонами не укладено.

Згідно з чч.1 та 2 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов’язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов’язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов’язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов’язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов’язанні не має правового значення: вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред’явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

— річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі коштами;

— потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошей) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку, що кондиція — позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК в разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником і володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені в ст.1212 ЦК, які дають право витребувати в набувача це майно.

Оскільки відсутній кредитний договір, то, відповідно, відсутня й правова підстава для стягнення заборгованості за неукладеним правочином, тому суди дійшли помилкового висновку, що кошти списувались із заробітного рахунку позивача на відповідній правовій підставі. Таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК, та стягнення безпідставно отриманих банком коштів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією ВС, викладеною в постановах від 19.09.2018 у справі №521/7197/16-ц та від 16.10.2019 у справі №523/5145/16-ц.

Суди попередніх інстанцій, на порушення вимог стст.212—214, 303, 315 ЦПК 2004 року, на вказане уваги не звернули, належним чином не перевірили підстави списання із заробітного рахунку позивача коштів на погашення кредитної заборгованості з огляду на те, що відповідач не заперечував відсутності укладених між сторонами кредитних договорів, у зв’язку із чим дійшли помилкового висновку про незастосування до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на трудові правовідносини між сторонами, надання судами оцінки колективному договору та договору про повну матеріальну відповідальність не має правового значення, не впливає на правильне вирішення спору по суті, оскільки не є предметом оскарження. Зазначене не позбавляє ПАТ «КБ «ПриватБанк» права звернутися до суду з позовом до працівника про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству з підстав, визначених у гл.ІХ КЗпП.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначилися з характером правовідносини, що виникли між сторонами у справі, висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про задоволення позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Особи 1 підлягають задоволенню в повному обсязі, то сплачений ним судовий збір при зверненні до суду із цим позовом у розмірі 551,20 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. і касаційної скарги в розмірі 661,44 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись стст.141, 400, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15.12.2016 скасувати й ухвалити нове рішення.

Позовну заяву Особи 1 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів задовольнити.

Стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь Особи 1 кошти в розмірі 3248,38 грн.

Стягнути з ПАТ «КБ «ПриватБанк» на користь Особи 1 судовий збір у розмірі 1818,96 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.