Ощадний ва-банк

Чи можна обмежувати в бажанні поїхати на юрфорум за державні кошти?

Питання, яке члени органу самоврядування обговорювали найгарячіше — можливість для судді поїхати на правовий захід без збитку для власної кишені. Дискусія розгорілась, а рішення так і не прийняли. Поки що схиляються до того, що останнє слово у цьому питанні — за головою суду.

Дві сторони одного бажання

Члени Ради суддів підготували три проекти рішень, які можуть вирішити питання щодо відрядження служителів Феміди на правові заходи. Адже законники інколи недоброчесно використовують цю можливість, покидаючи свої кабінети та численні справи, щоб побачити знайомих або відвідати столицю чи ще якесь чудове місто України.

Виявилося, що причин для невиконання безпосередніх обов’язків предостатньо. Тільки чи має все це оплачувати держава? І чому роботу таких «тусовщиків» мають виконувати колеги, адже система авторозподілу налаштована так, що «хто тягне, того і навантажують».

Частина «самоврядників» уважає, що нічого погано у поїздках на форуми за рахунок бюджету немає, але у виняткових випадках. Зокрема, коли круглий стіл чи форум організовує Верховний Суд і тема обговорення прямо стосується спеціалізації законника. Так, член Касаційного адміністративного суду Володимир Кравчук припустив, що, наприклад, «господарник» не повинен цікавитися заходом кримінальної спрямованості.

Висловлювалися й думки, аби суддю відряджали на правову подію лише за запрошенням. Але хіба проблема для «тусовщика» отримати такий лист і продемонструвати його очільнику установи: дивіться, мене запрошують!

Утім, більшість членів РСУ погодилася, що вирішити це меркантильне питання однозначно неможливо і в кожному конкретному випадку долю відрядження судді має вирішувати голова установи, в якій той працює. Мовляв, очільник володіє інформацією про те, як законник справляється із поточним навантаженням, а також чи може бюджет, виділений на установу, покрити такі витрати. Тим більше що у більшості випадків оплачуються добові, а решту бере на себе організатор.

Утім, тут є й зворотний бік. Як відзначив голова ради Богдан Моніч, трапляються випадки, коли суддю дуже хочуть бачити на якомусь заході, надсилають до суду офіційне запрошення, а голова не дозволяє — ні в порядку відрядження, ні відпустки за власний рахунок. Тому «самоврядники» вирішили, що тут є над чим подумати, й відклали прийняття рішення.

Не працюючих — передбачених

Після невирішення немасштабного питання перейшли до прийняття глобального рішення. Так, у період кадрового голоду та перевантаження суддів деякі штатні посади просто вирішили скоротити. Причому, як виявилось, про це просять самі очільники установ. А Державна судова адміністрація наполягає, що це просто формальність.

Взагалі, судячи з останнього засідання РСУ, можна дійти висновку, що деякі з них живуть у паралельному вимірі — де правосуддя працює, як швейцарський годинник, а годинники не відраховують час, визначений на виконання важливих завдань.

Отже, причиною чи приводом для суддівського скорочення став тимчасовий штатний розпис, в якому необхідна кількість суддів обчислена з надлишком. Адже дотепер постійного штату немає і вже другий рік доводиться затверджувати тимчасові показники.

Члени ради (щоправда, не всі) погодилися, що розмістити всіх передбачених за штатом працівників у будівлях багатьох судів неможливо. Тому скорочення оминуло лише один суд зі списку — Господарський суд м.Києва.

Решта — Київський апеляційний суд, Південно-Західний, Північно-Західний та Західний апеляційні господарські суди, Дніпропетровський окружний адміністративний суд та Окружний адміністративний суд м.Києва — зазнає урізання. Чи позначиться це на темпах судочинства — дізнаються відвідувачі цих установ.

Утім, як зазначив суддя Київського апеляційного суду Денис Масенко, в їхній установі бракує близько 30 суддів. Але і при нинішньому складі робота виконується вчасно. Зокрема, у цьому є заслуга Вищого антикорупційного суду. Проте після конкурсу до складу цієї установи приєднаються ще близько 15 суддів, яких буде більш ніж достатньо. Отже, потрібно скоротити їх. Адже суддів не буде де розміщувати, і для них не знайдеться справ.

Можливо, коли у ДСАУ нарешті визначать час на так звані модельні справи і порівняють це з реальним навантаженням, то штатні розписи переглянуть. А поки що рішення РСУ є остаточним і оскарженню не підлягає. Утім, чи виправдовує такий категоричний крок, наприклад, навантаження на суддів ОАСК, де, за наявною інформацією, слухання призначають уже на весну наступного року?

До речі, це питання також зацікавило і Комітет Верховної Ради з питань правової політики. Якою буде позиція нардепів — дізнаємося згодом.