Не повернув, отже, користувався

Успадковувач ділянки має право на стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування землею. Такий висновок зробив ВС в постанові №394/716/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 вересня 2019 року                       м.Київ                               №394/716/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І.В., СЕРДЮКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2016 та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.02.2017. 

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Агрофірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард Лтд», третя особа — Ганнівська сільська рада Новоархангельського району Кіровоградської області, про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 25.08.2002 між та Особою 2 (батьком позивача) було укладено договір оренди належної останньому земельної ділянки площею 5,24 га, розташованої на території Ганнівської сільради. Договір укладено на 5 років.

Після смерті Особи 2 (Інформація 1) позивач прийняла спадщину та 28.04.2015 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема успадкувала вищевказану ділянку.

Зазначала, що відповідач протягом 2007—2015 років без достатньої правової підстави використовував належну позивачу ділянку, тому вона має право на стягнення доходів, які могла одержати від цього майна, у розмірі орендної плати.

30.06.2016 Особа 1 звернулася до агрофірми з претензією, в якій просила, зокрема, сплатити на її користь дохід, який вона могла одержати від цього майна, у розмірі орендної плати.

Листом від 16.07.2016 відповідач повідомив позивача про те, що договір оренди втратив чинність у зв’язку із закінченням строку його дії, агрофірма припинила використання вказаної ділянки та, відповідно, унесення орендної плати.

На підставі викладеного Особа 1, посилаючись на норми стст.1212, 1214 ЦК, просила стягнути з ТОВ «Авангард Лтд» заборгованість у розмірі 24050,16 грн., 3% річних — 721,51 грн., інфляційні втрати — 3906,16 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського райсуду від 21.12.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до отримання правовстановлюючого документа на успадковану ділянку позивач не зверталася до відповідача з приводу повернення їй ділянки, орендної плати за вказаним договором чи коштів за користування ділянкою після спливу строку дії договору оренди.

Також позивач у належному порядку не повідомляла відповідача про перехід прав до нового кредитора в зобов’язанні до часу закінчення строку дії договору оренди.

За вказаних обставин на орендаря не може бути покладена відповідальність за невнесення орендної плати за договором, укладеним між Особою 2 та відповідачем.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою АСКО від 21.02.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що відповідно до довідки Ганнівської сільради спірна ділянка в період з 2007 до 2015 року включно агрофірмою не використовувалася.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини щодо використання спірної земельної ділянки відповідачем без достатньої правової підстави.

Так, судами встановлено факт укладення 25.08.2002 договору оренди між агрофірмою та Особою 2 належної останньому ділянки площею 5,24 га, розташованої на території Ганнівської сільради, строком на 5 років.

Після закінчення терміну договору орендар зобов’язаний був повернути орендодавцю землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Проте судами залишено поза увагою, що після закінчення договору оренди від 25.08.2002 відповідач не передав за актом прийому-передачі ділянку до Ганнівської сільради або до спадкоємця майна Особи 2, як передбачено чинним законодавством.

Відповідачем не надано доказів щодо невикористання ділянки позивача, а суд не спростував доводи останньої в цій частині.

Посилання Ганнівської сільради, що спірна ділянка розташована за межами села, спростовується державним актом на цю ділянку, тому остання несе відповідальність за неналежне виконання своїх обов’язків щодо охорони спадкового майна.

Суди безпідставно взяли до уваги довідку Ганнівської сільради про те, що спірна ділянка з 2007 до 2015 року не використовувалась, оскільки такі обставини не підтверджуються жодним офіційним документом, актом огляду ділянки уповноваженої постійної земельної комісії виконавчого комітету, фотоматеріалами тощо.

Відповідачу та третій особі було добре відомо, хто приймає спадщину, оскільки на вимогу останньої була надана довідка від державного нотаріуса щодо заведення спадкової справи та оформлення спадщини.

Також суди неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту й вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили <…>.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Суди встановили, що 25.08.2002 між агрофірмою та Особою 2 (батьком позивача) було укладено договір оренди належної останньому ділянки площею 5,24 га, розташованої на території Ганнівської сільради, з терміном дії до 30.08.2007.

Договір оренди від 25.08.2002 був зареєстрований у Новоархангельському відділі земельних ресурсів Кіровоградської області.

Після смерті Особи 2 (Інформація 1) позивач прийняла спадщину та 28.04.2015 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема успадкувала вищевказану ділянку та провела державну реєстрацію права власності на спадкове майно.

Відповідно до довідки Ганнівської сільради ділянка площею 5,24 га, яка розташована на території Ганнівської сільради та раніше належала Особі 2, за період з 2007 до 2015 року включно АФ ТОВ «Авангард ЛТД» не використовувалася.

Судом першої інстанції також встановлено, що між Особою 1 та агрофірмою 27.05.2015 був укладений договір оренди належної позивачу внаслідок спадкування земельної ділянки площею 5,24 га, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди ділянки 2.09.2015.

Вказаний договір було укладено терміном на 20 років.

Відповідно до договору від 27.05.2015 орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки (п.9), термін сплати до 31 грудня щороку (п.11).

Установлено, що відповідач прострочив виплату за 2015 рік на 244 дні.

Відповідач поштовим переказом від 23.08.2016 надіслав позивачу 5100 грн. у рахунок оплати за 2015 рік, а поштовим переказом від 3.11.2016 надіслав позивачу 10560 грн. у рахунок оплати за використання ділянки за 2016 рік <…>.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу власник ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п.«д» ч.1 ст.156 ЗК власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання ділянки.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов’язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов’язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, яка була йому передана за договором оренди від 25.08.2002.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначала, що відповідач прийняв у оренду ділянку, проте відповідно до умов договору оренди не повернув її за актом приймання-передачі, тобто безпідставно використовував її протягом 2007—2015 років.

У мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте апеляційний суд не спростував указані доводи належними та допустимими доказами.

Установлено, що Особа 1 зверталася до агрофірми з претензією від 29.06.2016 щодо орендної плати за попередні роки.

Листом від 9.07.2016 агрофірма повідомила Особу 1, що у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди та неможливості поновити його на новий термін 30.08.2007 договір оренди втратив чинність, орендар припинив використання вказаної ділянки, відповідно, і внесення орендної плати.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач є власником спірної ділянки, яка перейшла їй у спадок від попереднього орендодавця, який передав це майно в оренду відповідачу.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, позивач як власник ділянки має право на стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування цією ділянкою.

Судами встановлено факт укладення 25.08.2002 договору оренди між агрофірмою і Особою 2 належної останньому ділянки площею 5,24 га на 5 років, що не заперечували сторони у справі.

Проте в матеріалах справи вказаний вище договір оренди відсутній, тому перевірити умови цього договору та встановити дійсні наміри сторін у разі настання обставин правонаступництва колегія суддів не має можливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього кодексу.

Разом з тим, зазначаючи, що відповідач не використовує ділянку за цільовим призначенням після закінчення строку дії договору, останній не довів цих обставин належними та допустимими доказами.

Норми чинного законодавства вимагають, що після закінчення терміну договору орендар зобов’язаний був повернути орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Разом з тим орендодавець помер Інформація 1, до закінчення строку дії договору оренди (серпень 2007 року).

Відповідно до вимог ст.17 закону «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди) термін договору оренди ділянки (у тому числі й до настання певної умови) визначається за погодженням сторін, але не більш як на 50 років.

Матеріали справи не свідчать, що після закінчення договору оренди від 25.08.2002 відповідач передав за актом прийому-передачі ділянку до Ганнівської сільради або до спадкоємця майна Особи 2, як передбачено чинним законодавством.

При цьому відповідно до ч.2 ст.1283 ЦК нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.

Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував, що не встановлено достовірно належними та допустимими доказами, що відповідач після закінчення дії договору оренди припинив її використовувати та на виконання вимог ст.1283 ЦК передав її відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При цьому відповідачу було відомо про смерть орендодавця, оскільки після відкриття спадщини агрофірма платила дружині спадкодавця до закінчення дії договору оренди, що також підтверджується листом відповідача від 9.07.2016.

Відповідачем також не надано доказів щодо невикористання ділянки Особи 1, а суд не спростував доводів позивача, яка стверджувала, що агрофірма використовує ділянку.

Апеляційний суд безпідставно взяв до уваги довідку Ганнівської сільради про те, що спірна ділянка з 2007 до 2015 року не використовувалась, оскільки такі обставини не підтверджуються жодним офіційним документом, актом огляду ділянки уповноваженої постійної земельної комісії виконкому, іншими доказами.

Відносини у справі за фактом користування ділянкою без укладення договору оренди та неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм правовим змістом є кондикційними.

Отже, відповідач повинен довести факт відсутності неправомірного набуття (збереження) майна (ділянки) за рахунок Особи 1, і такі обставини не можуть бути підтверджені лише довідкою Ганнівської сільради про невикористання ділянки, без надання належних доказів на підтвердження цього. Зокрема, не надано акта передачі ділянки спадкоємцям (дані про них підтверджено довідкою нотаріуса) чи сільській раді, висновок компетентної комісії про невикористання землі тощо.

Посилання Ганнівської сільради, що спірна ділянка розташована за межами села, тому вона не уповноважена вчиняти дії, спрямовані на збереження спадкового майна, спростовується державним актом на цю ділянку, в якому зазначено, що ділянка розташована на території Ганнівської сільради, тому остання в разі її невикористання після закінчення договору оренди як орган місцевого самоврядування за відсутності звернення зацікавлених осіб за власною ініціативою повинна була вжити заходів для охорони спадкового майна.

Разом з тим фактичний користувач ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та не дав їм належної правової оцінки, тому дійшов передчасного висновку, що вимоги позивача в цій справі є необґрунтованими. Тобто оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.411 ЦПК.

Керуючись стст.400, 402, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.02.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.