Закон і Бізнес


Непередбачувана неправосудність

КС закликали обрізати «короткий поводок», на якому тримають законників


№46 (1448) 23.11—29.11.2019
РОМАН ЧИМНИЙ
2796

Якщо кримінальний закон є неякісним, це дозволяє його свавільне тлумачення правоохоронними органами і порушує принцип правової визначеності. Такий аргумент проти існування покарання за завідоме неправосудне рішення має шанси переконати Конституційний Суд у необхідності прибрати ст.375 із Кримінального кодексу.


Легітимні очікування

Про неадекватну практику застосування цієї норми активно заговорили ще у 2015 році. Була навіть спроба дізнатися позицію єдиного органу конституційної юрисдикції із цього приводу. Але настільки неоковирна, що КС із легкістю відхрестився від необхідності розбиратися з тим, що вважати «неправосудним».

Водночас починаючи з 1.01.2015 в ЄРДР зареєстровано майже 2000 кримінальних проваджень, порушених за ст.375 КК. Натомість до суду надійшло не більш як 20 обвинувальних актів. Тобто всі інші й далі «розслідуються», що дає змогу тримати суддів, які в них згадуються, «на гачку» (див. «ЗіБ»).

На цьому тижні до КС надійшло ще одне подання — тепер уже 55 народних депутатів, у якому обґрунтовується неконституційність самої ст.375 КК. Власне, основні аргументи — ті самі, на яких неодноразово наголошували судді всіх рівнів: непередбачуваність диспозиції. Але тепер вона розглядається у контексті ч.1 ст.8 та ч.1 ст.24, а також ч.2 ст.126 Конституції — принципу правової визначеності та неприпустимості впливу на суддів.

Так, наголошується, що поняття «завідомо неправосудне», яке використовується у ст.375 КК, є вочевидь оціночним. Воно не розкрите у жодному нормативно-правовому акті. З цим погоджуються і науковці, відзначаючи, що не всі порушення процесуальних норм, навіть ті, які слугували підставою для скасування судового рішення, є неправосудними. Отже, суддя не може передбачити, які його рішення можуть потягти за собою притягнення до кримінальної відповідальності, тобто відокремити правомірну поведінку від неправомірної.

До того ж, як не воднораз відзначав Європейський суд з прав людини, коли йдеться та позбавлення свободи людини надзвичайно важливо забезпечити принцип правової визначеності. А сам закон про кримінальну відповідальність повинен бути доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні, аби виключити ризик будь-якого свавілля. Натомість, наголошується у поданні, ст.375 КК таким критеріям не відповідає.

Вплив, уможливлений законом

У наукових колах із приводу застосування цієї норми також немає єдності. Одні правники ототожнюють поняття «незаконний», що використовується у кримінально-процесуальному праві, та «неправосудний» як категорію кримінального права, інші їх розмежовують. А треті розуміють під неправосудністю незаконні та необґрунтовані судові акти. Унаслідок такого підходу сам факт їх скасування може сприйматися як неправосудне рішення.

Як наслідок, цією невизначеністю зловживають правоохоронні органи, реєструючи в ЄРДР відомості про скоєння злочину за ст.375 КК. Ба більше — подекуди відомості вносять тільки на підставі оцінки прокурором судового рішення, навіть не чекаючи результатів його перегляду.

А як в умовах такого дуалізму думок бути суддям, яким доведеться розглядати звинувачення за ст.375 КК? Якою з наукових концепцій обґрунтовувати обвинувальний вирок? Причому це буде свідомим вибором, і якщо апеляційна чи касаційна інстанція пристане на іншу сторону, то ось уже і повний склад злочину — і умисел, і неправосудність.

Про використання спірної статті для тиску на суддів свідчать і щорічні доповіді Вищої ради правосуддя. Тобто завдяки наявності у КК такої диспозиції відбувається вплив на суддів, що заборонено ч.2 ст.126 Конституції.

«Таким чином, сьогодні положення ст.375 КК стали інструментом впливу на незалежність та недоторканність суддів, залякування та розправи над ними», — підсумовується у поданні. Це дає змогу тримати суддів «на короткому повідку» та маніпулювати ними.

Що довше, то гірше

Нардепи також висловили прохання розглянути це подання невідкладно. Адже очевидно, що зволікання з вирішенням цієї проблеми лише посилює тиск на суддів, що призводить до порушення прав громадян, які беруть участь у судових процесах на іншій, ніж прокуратура, стороні.

Втім, набагато простіше було б вирішити це питання безпосередньо у парламенті, а не навантажувати суддів КС. Адже, як повідомляв «ЗіБ», у Верховній Раді вже зареєстрований законопроект №2113-1, в якому із посиланням на рекомендації групи експертів GRECO пропонується прибрати ст.375 із кодексу.

Щоправда, як і це подання, він ініційований представником опозиції, тобто шансів на його прийняття в експрес-режимі небагато. Та й у профільному комітеті якось побоюються визначитися, що сьогодні важливіше для нової влади — обрізати цей «поводок» чи зробити його ще коротшим.

З іншого боку, ще у 2017 році ВРП зверталася до Генпрокуратури щодо розслідування дій працівників Прокуратури Дніпропетровської області, які внесли до ЄРДР відомості про злочин за ст.375 КК задля тиску на суддю. Проте за 2 роки про притягнення винних до відповідальності не чути. Хоча один-два вироки за такі дії теж могли б відбити бажання послуговуватися цим інструментом впливу.

Якщо ж і далі відкладати вирішення цієї проблеми у довгу шухляду, то колись питливий розум правоохоронців може дійти до того, що суддям вручатимуть підозру одночасно з розподіленням матеріалів справи — за замах на постановлення завідомо неправосудного рішення.