Закон і Бізнес


Побачення, яке не відбулося

ВРП вирішила не карати прокурора за прагнення вступити з колегою в «позаслужбові стосунки»


№46 (1448) 23.11—29.11.2019
Павліна КАМЕНСЬКИХ
5734

Прокурор керував розслідуванням діяльності столичних наркоділків. Одного разу він довідався, що злочинець, причетний до справи, відбуває покарання в інший області, а колега не захотів з ним це обговорювати.


Унікальна характеристика

Прокурора Київської місцевої прокуратури №5, заступника прокурора Києва Іллю Морозова колеги не люблять. Він не товариський, безініціативний. Аби виконав якесь завдання, керівник мусить над ним стояти. Тому доручають йому серйозну роботу рідко. А коли вже візьметься за щось, то з людьми, задіяними в досудовому розслідуванні, поводиться нетактовно.

Ось таку характеристику чоловікові дало керівництво Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, коли стосовно І.Морозова відкрили дисциплінарне провадження. І це при тому, що в більшості службових характеристик, які дають суддям і прокурорам, розповідають про їхні досягнення, зразкову поведінку та високий професіоналізм.

Між іншим, провадження відкрили у відповідь на службове розслідування столичної прокуратури. Заявник повідомив, що І.Морозов намагався вступити в позаслужбові стосунки з прокурором Полтавської місцевої прокуратури. Ні, не романтичні. Він лише хотів виклопотати для засудженого пом’якшення покарання. Ілля старався розвідати, яку позицію висловить колега під час розгляду апеляційної скарги та прагнув зустрітися. На думку скаржника, І.Морозов учинив дисциплінарний проступок, а саме — утручання чи будь-який інший вплив у випадках чи порядку, не передбачених законодавством.

У ході розслідування в Прокуратурі м.Києва з’ясували, що І.Морозов дійсно слав полтавському колезі повідомлення, телефонував і домагався особистої зустрічі, щоб вирішити питання про пом’якшення покарання. Чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі за виготовлення, зберігання та збут наркотиків. Адвокат наркоділка заперечував проти такого тривалого ув’язнення та клопотав про заміну частини покарання виправними роботами. Державний обвинувач був проти.

Однак несподівано позицію адвоката підтримав І.Морозов, який хоч і працював за 300 км від засудженого, раптом виявив до нього інтерес. Зокрема, киянин поцікавився в колеги обставинами справи, позицією та намірами щодо подання апеляційної скарги.

Полтавський прокурор відмахнувся від столичного колеги, відмовившись коментувати обставини справи. Проте І.Морозов вирішив не відступати й увечері надіслав повідомлення, в якому просив про зустріч, щоб не розмовляти по телефону. Не отримавши ствердної відповіді, ще раз надіслав повідомлення через кілька днів, у якому запитував, чи має колега вільний час для зустрічі в Полтаві. Ще раз не отримавши відповіді, чоловік зателефонував на Viber, але так само безрезультатно.

Наркотики та інші обставини

І.Морозов заперечив доводи, що містились у скарзі. Він пояснив, що розслідує справу про обіг у кількох київських районах наркотиків, зокрема такого небезпечного засобу, як метадон. Полтавський наркодилер, чиєю долею чоловік переймався, насправді є ймовірним співучасником справи, розслідуванням якої він керує.

Дізнавшись, що злочинець відбуває покарання на Полтавщині, а Полтавський районний суд розглядає клопотання про пом’якшення покарання, киянин вирішив з’ясувати обставини справи. Однак це відбулося рівно через день після того, як суд розглянув справу по суті й задовольнив клопотання адвоката про відбування половини строку у виправній колонії.

Зателефонувавши полтавському колезі, І.Морозов назвав своє ім’я та пояснив обставини. Той обіцяв передзвонити, а якщо забуде — нехай столичний прокурор ще раз про себе нагадає.

Через деякий час І.Морозов ще раз зателефонував, але колега повідомив, що не може пересвідчитися, з ким саме розмовляє, що зайнятий, йому незручно розмовляти, тому що їде у справах до Києва, де буде до вечора перебувати в Генеральній прокуратурі. Довідавшись про плани полтавського прокурора, столичний вирішив, що це чудовий шанс зустрітись і обговорити тему, яка його цікавить. Співрозмовник погодився й пообіцяв передзвонити, коли закінчить справи.

Після шостої І.Морозов нарешті дочекався такого бажаного дзвінка й відразу запропонував приїхати до свого співрозмовника, але той заявив щось на кшталт «Я не практикую подібних зустрічей з незнайомцями». Столичний прокурор ще раз пояснив причини, через які він звернувся до колеги, та спробував умовити того зустрітись, але марно.

Під час засідання КДКП І.Морозов повідомив, що законодавство не забороняє спілкуватися з колегами. Але скаржник відповів, що опонент дає нещирі та неповні пояснення.

Оцінивши матеріали провадження, комісія вирішила, що доводи скарги обґрунтовані. Адже законодавство чітко каже, що прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, які можуть уплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків. Адже це може його скомпрометувати. Також він мусить не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації або викликати суспільний резонанс.

На думку КДКП, І.Морозов порушив правила отримання інформації, не направив офіційного листа, натомість дзвонив і писав повідомлення колезі, вимагаючи особистої зустрічі. Це може скомпрометувати звання прокурора. Така поведінка шкодить його репутації та авторитету прокуратури.

Крім того, зазначені дії можна розглядати як спробу вплинути на колегу в не передбачений законодавством спосіб.

За такі дії КДКП вирішила покарати прокурора доганою.

І.Морозов оскаржив рішення комісії до Вищої ради правосуддя. Невідомо, що він говорив на засіданні, адже трансляція тепер відбувається лише за згодою скаржника. Однак результати розгляду ВРП були втішними для прокурора. Рада зайняла протилежну позицію й рішення комісії скасувала, а провадження закрила.

Закон усе ж таки не забороняє спілкуватись із колегами. А щодо настирливості, яку проявив І.Морозов, то в службовій характеристиці прокурора чітко сказано: поводиться нетактовно.