Закон і Бізнес


Демократія в дії

В Україні створили саморегульовану організацію арбітражних керуючих


Микола Лукашук разом з Іриною Сербін представили консолідований варіант статуту.

№46 (1448) 23.11—29.11.2019
Аміна БЕКМІРЗАЄВА
1070

Створення саморегульованої організацій арбітражних керуючих обійшлося без бійок. Проте деякі з присутніх полишили місце зібрання зі стійким відчуттям, що все було вирішено заздалегідь.


Гра на противагах

Набрання чинності Кодексом з процедур банкрутства стало відправною точкою для багатьох змін. Проте, доки одні готували залу до урочистого моменту, інші почали плідно працювати над об’єднанням за інтересами та баченням. Чутки про те, що з’їзд буде цілком формальною подією, ширилися давно. Проте чи можливо підкупити 460 незалежних самозайнятих осіб?

Відкриваючи з’їзд, заступник міністра юстиції Валерія Коломієць зазначила, що сьогодні починається нова ера для банкрутства. Адже, крім правил, які нещодавно почали діяти, арбітражні керуючі започатковують власне самоврядування, яке вже давно мають інші професійні правничі спільноти. Тож тепер з високою довірою та повагою міністерство передає їм усі необхідні інструменти для професійного зростання, самоочищення лав.

Проте, доки з трибуни лунали побажання, у залі починали загострюватися пристрасті. Зокрема, до початку з’їзду серед арбітражних керуючих було виокремлено 3 рушійні сили, які мали на меті стали на чолі органів самоврядування. Насправді відрізнялися вони виключно вмінням працювати та творчою наснагою. Адже найбільше в залі про «зрадоньку» кричали ті «арбітражники», які нічого не робили та «домашнього завдання» не готували.

Заради загального блага

У порядку денному було передбачено досить стандартні вимоги, як-от: голосування за статут, голову самоврядної організації, його заступників, членів ревізійної комісії. Фактично, не маючи загального бачення, неможливо створити будь-яку організацію. Тож деякі представники професійної спільноти об’єдналися й активно долучилися до розроблення проекту статуту.

На суд винесли 3 варіанти статуту, кожен з яких мав свої недоліки та переваги. Деякі пропонували передати всю владу на місця — самоврядним організаціям, інші, навпаки, намагалися переконати присутніх у тому, що краще всі питання вирішувати гуртом. Одначе перед початком голосування виявилося, що більшість делегатів навіть не ознайомилася з документами.

Тож у середньому для вивчення проектів статутів учасникам з’їзду було необхідно витратити трішечки більше ніж 40 год. Проте мало хто з присутніх приділив достатню увагу цьому питанню, як і багатьом іншим. У свою чергу інші делегати не лише присвятили час вивченню положень, а й створенню їх. А згодом доклали зусиль, щоб об’єднати довкола себе інших, менш активних арбітражних керуючих.

Усі проекти були досліджені міжнародними партнерами та розміщені на сайті «Право-Justice». Тож кожен мав змогу з ними ознайомитися та подати зауваження. Проте до початку з’їзду охочих попрацювати на загальне благо не виявилося, через що процес голосування за статут перебував на межі зриву. Згодом залу залишили міжнародні експерти, давши змогу арбітражним керуючим самотужки прийняти рішення: готові вони до самоврядування чи все ж таки під пильним оком Мін’юсту працювати легше та звичніше.

Тож під загальний ґвалт ледь удалося обрати членів секретаріату та лічильну комісію. Згодом усе ж і голосувати розпочали. У результаті найбільшу кількість голосів отримав проект, поданий об’єднаними громадами, які до того найбільше попрацювали.

Устигнути за 3 хв.

Після перерви та підрахунку голосів поважні та майже саморегульовані представники повернулися до зали обирати керівництво. Тут несподіванок не було, адже найбільшу кількість голосів та найкращі пропозиції мали ті арбітражні керуючі, які встигли консолідувати зусилля.

Кожному промовцеві надали по 3 хв., аби ті запевнили присутніх у своєму професіоналізмі та людських якостях. Однак можливості виступити потенційним кандидатам не дали. Певно, сподівалися, що, як і зі статутом, усе буде вирішено в кулуарах. Тож присутніх поквапили зробити свій вибір.

Після загального розбрату та обіду лічильна комісія оголосила результати. У змаганні за посаду голови переміг Микола Лукашук, в якого виявилося 190 прихильників, випередивши найближчу конкурентку Ірину Сербін тільки на 10 голосів.

Після цього перебіг з’їзду перейшов у більш спокійне русло, а присутні без жодних зупинок голосували за все, що було запропоновано. І за кодекс професійної етики, який містив 3 сторінки, і за заступників, і за склад ревізійної та дисциплінарної комісій.

Прикметно, що навіть представники протиборчого табору не мали претензій. Так, радник Ader Haber, суддя Вищого господарського суду у відставці Олександр Удовиченко в коментарі для «ЗіБ» оцінив з’їзд як демократичний та закликав команду М.Лукашука до плідної співпраці. А така підтримка, вочевидь, знадобиться, оскільки прихильники І.Сербін здобули більшість у раді організації, а також 3 з 4 місць у складі дисциплінарного органу та всі квоти у кваліфікаційній комісії.

Розійшлися пізно ввечері, стомлені та щасливі, показавши, яка вона — демократія в дії. Адже в сучасних умовах перемагає той, хто докладає більше зусиль і здатний до самоорганізації.