Мантія у відставці

Зниження пенсійного віку служителів Феміди є посяганням на їх незалежність

З набранням чинності Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом набувають актуальності рішення Суду ЄС. Останній визнав умови виходу на пенсію для прокурорів і суддів у Польщі дискримінаційними. У Люксембурзі також пояснили, чому не можна знижувати їхній пенсійний вік.

Прив’язка до статі

Суд справедливості в рішенні від 5.11.2019 встановив, що Варшава не виконала своїх зобов’язань згідно із законодавством ЄС. Порушено ст.157 договору про функціонування Союзу, а також п.«а» ст.5 і п.«f» ст.9 (1) директиви №2006/54/ЕC Європейського парламенту та Ради ЄС, а також абз.2 п.1 ст.19 договору про ЄС щодо реалізації принципу рівних можливостей та рівного ставлення до чоловіків та жінок у питаннях зайнятості та професії.

Позов проти держави-члена, яка не виконала своїх зобов’язань відповідно до законодавства ЄС, може подати комісія або інша держава-член. Якщо суд визнає, що відбулося невиконання зобов’язань, держава-порушниця повинна негайно виконати таке рішення.

Суть порушень з боку Польщі полягала в установленні різного пенсійного віку для чоловіків і жінок, які були суддями чи прокурорами. Крім цього, влада знизила пенсійний вік для суддів загальних судів, надавши міністру юстиції право продовжувати строк їхніх повноважень.

Законом запровадили зниження пенсійного віку для суддів загальних судів і прокурорів. Змінився й вік виходу на пенсію для суддів ВС: 60 років для жінок, та 65 — для чоловіків, тоді як раніше ті й інші йшли у відставку в 67 років.

Дискримінація не по-європейськи

Суд ЄС звернув увагу на різницю, запроваджену цим законом щодо пенсійного віку для жінок і чоловіків. В акті встановлено, що пенсія за вислугу років, на яку мають право судді та прокурори, підпадає під дію ст.157 ДФЄС. Згідно з нею кожна держава-член повинна забезпечити принцип рівної оплати праці представників чоловічої та жіночої статі за однакову виконану роботу. Пенсійні питання також підпадають під дію положень директиви №2006/54/ЕC, присвяченої рівному соціальному забезпеченню.

Уряд Польщі стверджував, що встановлені відмінності у віку жінок і чоловіків, в якому вони мають право на пенсію, є мірою позитивної дискримінації. Утім, суд визначив, що ці нововведення не компенсують недоліків кар’єри жінок — державних службовців, не допомагають їм у професійному житті та не сприяють розв’язанню проблем, з якими вони можуть зіткнутися в ході своєї кар’єри. Відповідно, у Люксембурзі дійшли висновку, що спірне законодавство порушує ст.157 ДФЄС та директиву №2006/54/ЕС.

Суд також визначив, що надання міністру юстиції повноваження вирішувати, чи можуть судді продовжувати виконувати свої обов’язки після досягнення пенсійного віку, є необґрунтованим. Адже Феміда повинна здійснювати свої функції автономно й неупереджено. Тому не до кінця зрозумілим є те, чому саме міністр має вирішувати таке питання та як це виглядатиме на практиці. Адже в законі не зазначалося, що рішення урядовця потребує будь-якого обґрунтування та може бути оскаржене в судовому порядку.

У конкретному випадку поєднання заходів, що знижують пенсійний вік суддів і надають міністрові право дозволяти жінкам-суддям ще 10 років, чоловікам-суддям — ще 5 років продовжувати виконувати свої обов’язки після досягнення пенсійного віку, не відповідає принципу непорушності. Це у свідомості людей створює розумні сумніви стосовно того, чи нова система не призначена для того, щоб міністр міг усунути певних суддів, зберігаючи інших на посадах.

Крім того, рішення міністра не підпадає під будь-які часові обмеження. Отже, суддя залишається працювати до прийняття рішення. Тобто негативне рішення міністра може бути прийняте після того, як відповідна особа залишилася на посаді після досягнення нового пенсійного віку.

Таким чином, зниження пенсійного віку є посяганням на суддівську незалежність. До того ж гендерна дискримінація в цьому питанні не виправдовується, а продовження повноважень суддів міністром юстиції є спірним у контексті незалежності суду.