Без права виселення

Підписуючи договір про передання квартири в іпотеку, її власник не може не розуміти, що залишиться без даху над головою, якщо не виконуватиме взятих на себе зобов’язань. Але Житловий кодекс УРСР захищає боржника від виселення всупереч Конституції.

Чи правий Євген Щербак, який звернувся зі скаргою до Конституційного Суду стосовно положень ч.2 ст.109 ЖК, з’ясовує перший сенат КС. Нагадаємо, що ця норма вимагає, аби громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надавалося інше. І про нове місце для проживання має бути зазначено в рішенні суду.

Отже, з одного боку, Конституція визначає, що право приватної власності є непорушним, а з іншого — «радянський» кодекс покладає на нового власника житла непомірний тягар утримувати квартирантів. На думку автора скарги, оспорювані положення суперечать принципу юридичної визначеності, а також приписам ч.4 ст.13, ст.21, чч.2, 3 ст.22, ч.1 ст.24 Конституції.

Якщо КС визнає ці положення неконституційними, це може призвести до збільшення кількості безхатченків. А якщо залишить у силі — дасть підстави для звернення до Страсбурга, де право приватної власності захищають більш заповзято.

Втім, для автора скарги виникне ще одна проблема. Адже повторно звернутися з тим самим позовом він не може, а перегляду за нововиявленими обставинами на підставі позиції КС заважає умова, аби рішення у справі не було виконане. Адже касаційний суд відмовив у задоволенні його зустрічного позову про виселення, хоча і не вказав, хто саме має забезпечити боржника іншим житлом.