Закон і Бізнес


Вибиті зізнання


№44 (1446) 09.11—15.11.2019
12901

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення офіційного розслідування є обов’язковим. Такий висновок зробив ВС в постанові №185/8507/14, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

11 вересня 2019 року                       м.Київ                                 №185/8507/14

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ШЕВЧЕНКО Т.В.,
суддів: ГОЛУБИЦЬКОГО С.С., СТЕФАНІВ Н.С. —

розглянув касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та захисника Герман Ж.Г. на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040370001522, щодо

Особи 1, Інформація 1, уродженця с.Василівка Дніпропетровської області, проживає за Адресою 1;

Особи 2, Інформація 2, проживає за Адресою 2;

Особи 3, Інформація 3, уродженця м.Кишинева (Молдова), проживає за Адресою 3 — засуджених за пп.6, 12 ч.2 ст.115; ч.2 ст.289 Кримінального кодексу.

Зміст оскаржених рішень і встановлені обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 засуджено:

Особу 1 — за пп.6, 12 ч.2 ст.115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років; за ч.2 ст.289 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч.1 ст.70 КК остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна.

Особу 2 — за пп.6, 12 ч.2 ст.115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років; за ч.2 ст.289 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч.1 ст.70 КК остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна. На підставі ст.72 КК вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013, яким призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1000 грн., ухвалено виконувати самостійно.

Особу 3 — за пп.6, 12 ч.2 ст.115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років; за ч.2 ст.289 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього його майна. На підставі ч.1 ст.70 КК визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна. На підставі ч.1 ст.71 КК остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 12 років 6 місяців з конфіскацією всього майна.

Ухвалою АСДО від 15.09.2016 вирок Павлоградського міськрайсуду від 15.09.2015 стосовно Особи 1, Особи 2 та Особи 3 змінено — доповнено мотивувальну частину вироку словами: «Висновками експертів від 20.06.2014, від 18.06.2014, від 24.06.2014, від 25.06.2014»; виключено з кваліфікації дій Особи 1, Особи 3 та Особи 2 за ч.2 ст.289 КК кваліфікуючу ознаку «заподіяння значної матеріальної шкоди». У решті вирок залишено без змін.

За вироком суду Особа 1, Особа 2, Особа 3 засуджені за те, що вони 31.05.2014, діючи за попередньою змовою, з метою умисного вбивства раніше незнайомого Особи 4 з корисливих мотивів, домовилися з ним про поїздку на його автомобілі-таксі «Опель Астра» (який належить Особі 5) з м.Тернівки до дачного товариства «Самарчанка», розташованого за с.Богданівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Приблизно о 16:20 зазначені особи прибули на таксі потерпілого приблизно за 1500 м від шахти «Самарська» в напрямку руху до с.Богданівка, де Особа 2, вибравши безлюдне місце й переконавшись у відсутності зустрічного й попутного транспорту та сторонніх осіб, попросив Особу 4 зупинити автомобіль на узбіччі, а Особа 1 заздалегідь заготовленим ножем умисно завдав потерпілому не менше ніж 4 удари в живіт. Потерпілий намагався втекти, однак Особа 1 наздогнав його та завдав не менше ніж 5 ударів ножем у груди й шию. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий Особа 4 помер Інформація 4 приблизно о 17:00 на місці скоєння злочину. У цей час Особа 3 став обшукувати автомобіль. Після вчинення умисного вбивства засуджені заволоділи особистим майном потерпілого: коштами в сумі 370 грн., а з метою приховування скоєного злочину — транспортним засобом «Опель Астра», заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди на суму 80774,10 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Герман Ж.Г. ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно Особи 1 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Уважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 Кримінального процесуального кодексу. Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що доказами в кримінальному провадженні не підтверджується причетність Особи 1 до злочинів, за які він засуджений. Указує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про допит у судовому засіданні експертів — імунолога і цитолога. Звертає увагу на відсутність у провадженні звукозапису судового засідання від 10.12.2014.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно Особи 1, Особи 2 та Особи 3 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив та не дав обґрунтованих відповідей на всі доводи в апеляційних скаргах. Зокрема, вказує на те, що поза увагою апеляційного суду залишилися аргументи апеляційної скарги Особи 1 про застосування до нього фізичного та психічного насильства, унаслідок якого він був змушений обмовити себе у скоєнні злочинів, та аналогічні доводи про це в судовому засіданні засуджених Особи 2 та Особи 3. Зазначає, що апеляційний суд формально послався на перевірку таких доводів судом першої інстанції, оскільки не звернув уваги на те, що слідчим шляхом із приводу доводів засуджених, які висували небезпідставні скарги на погане поводження з боку суб’єктів владних повноважень, не було проведено ефективного розслідування.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисники вважали, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та не підтримала касаційну скаргу прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Вирішення цих питань процесуальним законом покладено на суди першої та апеляційної інстанцій.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка дає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов’язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених у ст.404 КПК.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції.

Згідно зі ст.419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглядаючи вирок щодо Особи 1, Особи 2 та Особи 3, апеляційний суд не дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів кримінального провадження видно, що засуджений Особа 1 у своїй апеляційній скарзі вказував на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, зазначав, що поза увагою суду залишилися його доводи про недопустимість певних доказів сторони обвинувачення у зв’язку з тим, що вони здобуті внаслідок застосування органом досудового розслідування фізичного та психічного впливу на обвинувачених. Про застосування недозволених методів ведення досудового розслідування засуджений пояснював і на засіданні в суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Особи 1, формально зазначив у своїй ухвалі, що доводи засудженого є надуманими та безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження. Водночас не сказав, на підставі яких саме доказів він дійшов висновку про необґрунтованість доводів засудженого.

Слід звернути увагу на те, що в доповненні до апеляційної скарги засудженого Особи 3 також ішлося про те, що докази, надані суду стороною обвинувачення, були здобуті внаслідок застосування недозволених методів ведення досудового розслідування.

Викладаючи в ухвалі зміст доводів апеляційної скарги Особи 3, апеляційний суд сказав, що він наголосив на порушеннях на досудовому слідстві, які залишилися поза увагою суду. Однак не повідомив, на які саме порушення посилався останній, і не навів жодних мотивів на спростування доводів засудженого.

Натомість апеляційний суд зазначив, що висновки суду про винуватість Особи 1, Особи 2 та Особи 3 у скоєнні інкримінованих їм злочинів підтверджуються даними, що містяться в протоколах проведення слідчих експериментів за участю засуджених. При цьому поза увагою суду залишилося те, що законність саме цих доказів оспорювалася в апеляційних скаргах і саме з тих підстав, що їх отримано внаслідок застосування щодо засуджених фізичного та психічного тиску з боку правоохоронних органів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи засуджених про застосування щодо них незаконних методів ведення досудового розслідування та за відсутності проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування вказав на їх безпідставність. Такий підхід у контексті положень ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини є неприпустимим.

Виходячи зі змісту ст.3 конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов’язком держави за ст.1 конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинне бути ретельним, а органи влади завжди мають добросовісно намагатися з’ясувати те, що сталося, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих стст.27, 28 Конституції, є обов’язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо Особи 1, Особи 2 та Особи 3.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданих апеляційних скарг, не дав відповідей на всі доводи поданих апеляцій та належним чином не мотивував своїх висновків.

Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Що стосується інших доводів, зокрема наведених у касаційній скарзі захисника Герман Ж.Г., то вони мають бути перевірені під час нового розгляду кримінального провадження, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати вищевикладене та за результатом розгляду постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пп.11, 15 розд.XI «Перехідні положення» КПК та §3 закону від 3.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», ВС

постановив:

Касаційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області та захисника Герман Ж.Г. задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.09.2016 щодо Особи 1, Особи 2, Особи 3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.