В інтересах неповнолітнього

Пам’ятка родинного адвоката щодо врахування думки дитини в суді

Дорослі часто не зважають на думку дитини, вважаючи її сприйняття реальності надто викривленим. Але в суді бачення ситуації дитиною може суттєво вплинути на остаточне рішення у справі.

Нормативний фундамент

Вища школа адвокатури провела вебінар «Актуальні проблеми з’ясування судом думки дитини при вирішенні питань». Лектором онлайн-семінару стала сімейний адвокат, сімейний медіатор Ганна Гаро.

Одне з базових питань для сімейного адвоката: за яких обставин думка дитини буде врахована в суді? Щоб отримати відповідь, необхідно звернутися до норм чинного законодавства.

Частина 2 ст.171 Сімейного кодексу встановлює: якщо дитина може висловити свою думку, ця думка має враховуватись у спорах, що стосуються виховання, місця проживання, в тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Закон «Про охорону дитинства» визначає, що під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, суд заслуховує думку та побажання дитини (ст.14).

Окрім того, ще 10 років тому в Кодексі про шлюб та сім’ю не була прописана одна норма. Вона з’явилась у зв’язку з тим, що ст.12 Конвенції ООН про права дитини, а також Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25.01.96 (про неї мало хто знає і мало хто апелює до неї під час судових засідань) визначили, що дитина має право висловити свою думку під час розгляду справи. І в усіх справах стосовно дітей першочергова увага (ст.3 конвенції про права дитини) приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до її віку й зрілості. Зокрема, їй дається можливість висловитися під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду. Ці норми вже імплементовані у національне законодавство.

Утім, суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. «Але ситуація у регіонах може бути іншою, суперечити нормам законодавства. І часто сімейним адвокатам доводиться зі шкіри лізти, щоб переконати суддю хоча б трохи прислухатися до думки дитини», — додала Г.Гаро.

Підстави для врахування думки дитини

З якого віку можна з’ясовувати думку дитини в суді? Чинне законодавство не встановлює вікових обмежень у цьому питанні. Отже, в кожній справі суддя приймає рішення, враховуючи об’єктивні та суб’єктивні фактори.

Така дитина:

• має бути здатна висловити свою думку (не обов’язково сказати, може намалювати, або іншим чином продемонструвати);

• має бути здатна сформулювати свої погляди;

• повинна мати достатній рівень розуміння ситуації.

Як адвокат має переконати суд, що дитина може це все зробити? Він повинен співпрацювати з дитячим або сімейним психологом, який за адвокатським запитом може провести психологічне обстеження і дати відповіді на всі запитання, аби переконати суд, що дитина може висловити свою думку і є вільною від особи, з якою на цей момент проживає. Також згодиться довідка з медичного закладу або закладу дошкільної освіти чи школи.

«Роль органів опіки і піклування — це дуже болюча тема. Я їх завжди критикую і вважаю, що їх ліпше позбавити права надавати рекомендовані висновки у справах щодо дітей, але слід залишити функції щодо з’ясування умов проживання, опитування про умови проживання дітей. Проте нині вони надають рекомендовані висновки, які не враховують інтересів дітей і сприймаються судом як 100-відсоткове рішення у справі», — зауважила Г.Гаро.

Заявити про бажання висловити думку може і сама дитина. Наприклад, після 14 років вона може звернутися до суду з приводу позбавлення батьківських прав.

Перепони на шляху

З якими проблемами може стикнутися сімейний адвокат, який має намір залучити як доказ думку дитини? Нині діє новий процесуальний кодекс, який забезпечує змагальність сторін, і тепер суд не ініціює жодних дій. Виключно сторони надають суду докази на підтвердження своїх позицій.

Водночас щодо малолітніх і неповнолітніх осіб діє ст.13 Цивільного процесуального кодексу, яка визначає, що суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, лише у тих випадках, коли це необхідно для захисту дітей. У кожній справі суддя керується власним баченням. Але, якщо виникли складнощі зі збиранням доказів, можна змусити суд виконати цю норму і таким чином вирішити певне питання.

А як, наприклад, з’ясувати думку дитини, якщо вона з матір’ю перебуває за кордоном? Як відзначив експерт, не тільки особисті пояснення дитини є доказом. Це можуть бути відео- та аудіозвернення до суду. Ця практика застосовується за умов, що дитина перебуває сама у приміщенні, показує, що нікого, крім неї, там немає, і висловлює свою думку. Це можуть бути також висновки психологічних досліджень, що проводяться через відеозв’язок.

Трапляються випадки, коли суддя в окремій кімнаті чи залі засідань без присутності заінтересованих осіб з’ясовує думку дитини. За словами Г.Гаро, це доволі часто практикується в Апеляційному суді м.Києва.

Утім, подекуди чи не єдина стратегія в таких спорах — це дочекатися повноліття дитини, коли вона матиме право самостійно приймати рішення щодо місця свого проживання.